Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1601/22 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 8 Доповідач Трояновська Г. С.
27 жовтня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 279/1601/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та розподіл спадкового майна
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 серпня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Недашківської Л.А. у м Коростені,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_4 відповідно до запису в погосподарський книзі №3 за 2016-2021 роки, та земельну ділянку площею 03,45 га., яка розташована на території Дідковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області та належала ОСОБА_4 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №025558 від 28.11.2001 року;
визнати право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,24 га., яка розташована на території Дідковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області та належала ОСОБА_5 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №025559 від 28.11.2001 року.
В обгрунтування позовних вимог вказав, що його батькові ОСОБА_4 на праві власності належали житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянки площею 03,45 га, яка розташована на території Дідковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер та після його смерті відкрилася спадщина на усе належне йому майно.
На день смерті батька він та його мати ОСОБА_5 фактично з ним проживали, а тому вони вважаються такими, що прийняли спадщину. 06.03.2021 приватний нотаріусом була заведена спадкова справа №39/2021 після смерті ОСОБА_4 .
Позивач також вказав, що його матері ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 3,24 га., яка розташована на території Дідковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, після чого відкрилася спадщина на усе належне їй майно. Позивач вказав, що він проживав та був зареєстрований разом з матір'ю на день її смерті, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. 06.03.2021 приватний нотаріусом була заведена спадкова справа №58/2021 після смерті ОСОБА_5 .
Спадкоємцями померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є діти, позивач у справі ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
Позивач зазначив, що хоч частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, однак, оскільки він фактично проживав в житловому будинку АДРЕСА_1 та вказана обставина має істотне значення, він має переважне право на виділення саме йому у власність спадкового будинку, а також земельної ділянки, які належали померлому батьку, ОСОБА_4 .
Пояснив, що відповідач забезпечена житлом, проживає в м.Києві, а тому їй доцільно виділити у власність земельну ділянку, яка залишилась після смерті матері, ОСОБА_5 .
Вказав, що саме такий розподіл спадкового майна буде рівноцінним та просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів позовної заяви. Додатково, зазначає, що відмова від прийняття спадщини була підписана позивачем під впливом помилки. До того ж, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач визнала позовні вимоги, що є підставою для задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до запису в погосподарський книзі №3 за 2016-2021 роки власником житлового будинку АДРЕСА_1 , був ОСОБА_4 .
Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №025558 від 28.11.2001 земельна ділянка площею 03,45 га, яка розташована на території Дідковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області належала ОСОБА_4 .
Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №025559 від 28.11.2001 власником земельної ділянки площею 3,24 га, яка розташована на території Дідковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області значиться ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилась спадщина за законом.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги до майна померлого ОСОБА_4 є його дружина, ОСОБА_5 , та діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
З копії спадкової справи №39/2021 до майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що 06.03.2021 ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 (а.с. 66 зворот).
06.03.2021 ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Зіневича С.О. подав заяву про відмову від спадщини, з якої вбачається, що останній спадщину після смерті батька, ОСОБА_4 не приймає, від належної йому частки в спадщині, яка залишилась після смерті батька - спадкодавця ОСОБА_4 відмовляється на користь своєї сестри та дочки спадкодавця - ОСОБА_2 (відповідач у справі).
Також, в матеріалах спадкової справи наявні заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 на користь своєї сестри, ОСОБА_2 (а.с. 65).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина за законом.
Із копії спадкової справи № 58/2021 до майна померлої ОСОБА_5 вбачається, що спадщину прийняла ОСОБА_2 згідно її заяви від 10.04.2021 (а.с. 73 зворот).
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що після смерті своїх батьків він фактично прийняв спадщину за законом, просив розподілити спадкове майно між ним та ОСОБА_2 .
Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 1,5,6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (ч. 5 ст. 1274 ЦК України).
Частиною першою статті 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до ч.3 ст.78 Закону України «Про нотаріат» п.п.6,2 п.6 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Із матеріалів справи вбачається, що нотаріусом Зосименку І.П. було роз'яснено, що його заява про відмову від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, роз'яснено зміст ст.1273 - 1276 ЦК України, а також правові наслідки відмови від спадщини. Справжність підпису ОСОБА_1 перевірено та засвідчено нотаріусом.
Вказана відмова є в установленому законом порядку не оспорена та є чинною.
Виходячи із наведеного, суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи та надавши оцінку доказам у справі, правильно врахував те, позивач ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , у визначений законом строк заяву про відмову від спадщини не відкликав, як то презюмує ч. 6 ст. 1273 ЦК України, та обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_1 не розумів наслідків написання відмови від спадщини, що є істотною помилкою в мотивах правочину і є підставою для задоволення позову, не заслуговують на увагу.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
За змістом статті 229 ЦК України, під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Як вбачається з відмови ОСОБА_1 від спадщини за законом на користь сестри, на момент її підписання нотаріус роз'яснив позивачу, що така відмова є безумовною та беззастережною, роз'яснила зміст статей 1270, 1273 - 1275 ЦК України, тобто ОСОБА_1 усвідомлював значення своїх дій та мав можливість керувати ними, що і підтвердив свої підписом. При цьому, правом відкликати відмову від спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, позивач не скористався.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на визнання позову відповідачем, що є підставою для задоволення позову, є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки в даній справі визнання відповідачем позову не впливає на вирішення спору з підстав та предмета, заявлених у позові та суперечить закону, то і підстави приймати визнання позову та задовольняти його у суду були відсутні.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з цього дня може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Судді