Провадження № 22-ц/803/4578/22 Справа № 176/444/22 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Кучма В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
26 жовтня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Гаржі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргоюакціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2022 року
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 06 травня 2009 року. ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2
02 вересня 2021 року позивачем була направлена претензія кредитора до Жовтоводської державної нотаріальної контори та 19 жовтня 2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».
Станом на дату смерті у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 935,09 грн., яку АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути зі спадкоємців померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки останні на лист-претензію, надіслану 25 жовтня 2021 року жодним чином не відреагували.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано обранням невірного способу захисту порушеного права позивача. Крім того, наявна заборгованість перед позивачем не є доведеною належними і допустимими доказами у справі, а отже пред'явлені позовні вимоги до спадкоємців боржника не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обрання позивачем невірного захисту порушеного права, оскільки стягнення заборгованості спадкодавця в межах вартості майна одержаного у спадщину, не суперечить положенням чинного законодавства. Крім того, саме банку належить право вибору захисту порушеного права. АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Оскільки відповідачі не надали доказів того, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця за кредитом, тому на ньому лежить обов'язок щодо відшкодування заборгованості за кредитом.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині правого обгрунтування, з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права та недоведеності позивачем заявленого розміру кредитної заборгованості.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, підписав заяву № б/н від 06 травня 2009 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банком на підставі договору надання банківських послуг було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_3 отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000,00 грн.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Жовтоводським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть №679.
Станом на дату смерті ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором № б/н від 06 травня 2009 року заборгованість за кредитом становить 10 935,09 грн.
02 вересня 2009 року позивач направив претензію кредитора до Жовтоводської державної нотаріальної контори та 19 жовтня 2021 року ним була отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа не заводилась
25 жовтня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» до спадкоємців позичальника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено лист-претензію про сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 935,09 грн.
Як вбачається з копій паспортів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємці померлого з заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися.
Матеріали справи не містять інформації щодо наявності будь-якого майна, яке б могло бути успадковане після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
За правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц (№61-25487св18).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
За змістом статті 1218, частини 3 статті 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У абзаці 2 пункту 32 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Так, АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження наявності у спадкодавця спадкового майна та його вартості, як і доказів на підтвердження того, що відповідачі, є особами, які мають право на спадкування після смерті спадкодавця.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачі не надали доказів того, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця за кредитом, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені правові норми не містить обмежень щодо дослідження в суді апеляційної інстанції лише певних засобів доказування, а тому всі докази можуть бути зазначені в апеляційній скарзі, яка визначає межі розгляду справи апеляційним судом, та поданні до суду за умови дотримання положень ЦПК України. Таким чином, цивільне процесуальне законодавство не встановлює обов'язку відразу долучати докази до апеляційної скарги, оскільки в осіб, які беруть участь у справі, можуть виникати труднощі з їх збором та поданням до суду. Тому клопотання про витребування доказів судом має міститися в апеляційній скарзі.
Проте в апеляційній скарзі банк не просив витребувати докази щодо наявності у спадкодавця майна та його розміру. В матеріалах справи відсутня інформація про наявність спадкового майна та його вартість, в межах якої може бути стягнуто заборгованість.
Крім того, апеляційним судом витребовувались матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_3 та 29 серпня 2022 року листом Жовтоводська державна нотаріальна контора повідомила, що після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася, у зв'язку з чим встановити обсяг спадкового майна та його вартість колегії суддів не вдається можливим.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним, проте суд першої інстанції помилково зазначив підстави відмови через обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права та недоведеності позивачем заявленого розміру кредитної заборгованості, в той час, як заявлені позовні вимоги на даному етапі, з урахуванням встановлених обставин у справі не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності у спадкодавця спадкового майна та його вартості, як і доказів на підтвердження того, що відповідачі, є особами, які мають право на спадкування після смерті спадкодавця. Суду апеляційної інстанції також наявності у спадкодавця спадкового майна та його вартості встановити не вдалося.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова