Провадження № 11-кп/803/3189/22 Справа № 932/877/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 жовтня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції) захисника ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має освіту 4 класи, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні № 12022041640000011,
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 24 листопада 2022 року, розмір раніше визначеної застави у сумі 49 620 грн - залишено без змін.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що в судовому засіданні було доведено наявність ризиків, які було встановлено під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не змінились і не відпали, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, законного джерела доходів не має, невдовзі після засудження за аналогічне кримінальне правопорушення вчинив інкримінований злочину, що в своїх сукупності свідчить про те, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_6 не погодився з даним рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвали скасувати та обрати щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що наявність у справі ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не доведено, оскільки він повністю визнав свою вину та розкаявся.
Вказує, що його дружина має інвалідність, на утриманні у нього перебувають двоє неповнолітніх дітей - 2014 та 2016 років народження, та бабуся, які потребують допомоги та опіки. Він сам має ряд хронічних захворювань та потребує лікування, яке не може бути надане в умовах ізоляції.
Прокурор в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Враховуючи вимоги ч.4 ст.422-1 КПК України, думки обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності прокурора.
Під час апеляційного перегляду справи обвинувачений та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити, ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши надані матеріали та обговоривши скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебувають матеріали кримінального провадження № 12022041640000011 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25.02.2022 року.
В подальшому, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 було продовжено.
Оскаржуваною ухвалою, в підготовчому судовому засіданні 26 вересня 2022 року клопотання прокурора було задоволено та ухвалено продовжити ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 листопада 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення, не підлягають окремому вирішенню питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , який згідно вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких; дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисний корисливих злочинів, у даному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого невдовзі після засудження за аналогічний злочин, офіційно не працевлаштований, іншого законного джерела доходів не має, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей.
З огляду на характер інкримінованого обвинуваченому діяння, даних про його особу, невиконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки існує ймовірність настання ризиків у вигляді переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду про необхідність задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого ОСОБА_6 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі “Самойлович проти України” (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.
Отже, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора ретельно перевірив доводи про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Разом з цим, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що по справі не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки він повністю визнав свою вину і щиро розкаявся, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки факт визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого злочину не спростовує встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того, питання доведення вини обвинуваченого є завданням послідуючих стадій кримінального провадження.
Твердження апелянта про наявність на утриманні у нього дружини, двох неповнолітніх дітей та бабусі, не заслуговують на увагу з огляду на відсутність відомостей про працевлаштування ОСОБА_6 , зокрема і неофіційного, чи інших джерел прибутку. Апеляційний суд зазначає, що наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків не стало стримуючим фактором для останнього від вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Дані про те, що обвинувачений має ряд хронічних захворювань та потребує лікування не були підтверджені доказами ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 409, 422-1 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4