Провадження № 11-кп/803/2612/22 Справа № 215/3489/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 жовтня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2022 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2022 року, було задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Продовжено запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком до 30 вересня 2022 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що обставини, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_6 при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, суд вважав, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, так як він хоча й працює, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , але неодружений, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від від 3 до 7 років позбавлення волі, у відношенні нього в Тернівському районному суду м. Кривого Рогу, перебуває на розгляді кримінальне провадження за ст. 126-1 КК України, тому він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також впливати на потерпілих і свідків, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора, звільнити ОСОБА_6 під вартою, застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту або інший запобіжний захід не пов'язаний із ізоляцією його від суспільства.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на істотне порушення судом вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а також на формальний розгляд клопотання прокурора та автоматичне продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою.
Вважає, що суд не врахував дані про його особу, а саме міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання має на утриманні малолітню дитину та мати похилого віку.
Стверджує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні або низькі і для їх запобігання можливо застосувати інший альтернативний запобіжний захід.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Прокурор про час та дату апеляційного провадження повідомлений належним чином, заяв або клопотань про особисту участь або про поважність причин неприбуття до суду не надходили, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , були дотриманні в повній мірі.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021041760000147 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
На стадії досудового розслідування було обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в останній раз, за наслідком розгляду клопотання прокурора, було продовжено судом першої інстанції 02 серпня 2022 року.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Твердження обвинуваченого про не доведення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, є неспроможними, оскільки обґрунтованість його обвинувачення у вчиненні злочину, що йому інкримінується, на цій стадії судом не перевіряється, а обґрунтованість підозри у вчиненні цього злочину оцінювалась слідчим суддею при обранні запобіжного заходу. При цьому, оцінка доказів по суті висунутого обвинувачення відбувається у визначеному кримінальним процесуальним законом порядку після їх дослідження в нарадчій кімнаті при ухваленні судом рішення, в той час як на цьому етапі провадження суд має оцінити наявність ризиків та доцільність застосування або продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу.
До того ж, оскаржене рішення суд прийняв під час підготовчого провадження, в ході якого він позбавлений можливості здійснювати дослідження доказів.
Доводи обвинуваченого викладені у скарзі, що прокурором та судом не обґрунтовані ризики, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження.
Так, у відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, який є тяжким, можливе покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, а саме позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, особу обвинуваченого, який хоча й має постійне місце роботи, малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , але неодружений, й щодо нього в Тернівському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, перебуває кримінальне провадження за ст. 126-1 КК України, а також те, що судовий розгляд ще триває, й те, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на потерпілих і свідків, не зменшилися та продовжують існувати, дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим.
Отже, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, стороною захисту надано не було й апеляційним судом таких не встановлено.
Апеляційний суд не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, а стороною захисту доказів на підтвердження таких надано не було.
З огляду на викладене, та те, що на цей час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, а наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи обвинуваченого про неврахування судом наявності у нього місця проживання, малолітньої дитини, а також стану його здоров'я, є неспроможними, а ці обставини були об'єктом дослідження суду при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка.
Отже, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.
При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі "Самойлович проти України" (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Всі інші, викладені обвинуваченим апеляційні доводи, були предметом дослідження суду при продовженні ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги судом не встановлено.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2022 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4