Справа № 761/39005/15-ц
Провадження № 4-с/761/92/2022
30 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Вдовкіній Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 ,
10.12.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Гречуха О.Я. та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо незакінчення виконавчого провадження № 57902306, відкритого 12.12.2018 р., а також скасування постанови старшого державного виконавця від 12.12.2018 р. про арешту майна боржника, винесеної у рамках виконавчого провадження № 57902306 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 р. за № 47285591, прийнятого на підставі вказаної постанови.
Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження № 57902306, відкрите на підставі постанови від 30.05.2016 р. про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні № 51105181 з примусового виконання виконавчого листа № 761/39005/15-ц, виданого 08.04.2016 р. Шевченківським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі суми основної заборгованості - 300000,00 дол. США, що еквівалентно - 6337980,00 грн. за курсом НБУ станом на 11.08.2015 р. та судового збору в сумі 6090,00 грн., а всього 6344070,00 грн. Ухвалою від 09.02.2021 р. виконавчий лист № 761/39005/15-ц визнано таким, що не підлягає виконанню. 26.11.2021 р. заявник звернувся до відділу із заявою про закінчення виконавчого провадження № 57902306, відкритого на підставі постанови щодо стягнення виконавчого збору, посилаючись на положення ч.7 ст. 27, п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», однак вказана заява залишилась без належного реагування. Таким чином, посилаючись на те, що бездіяльність державного виконавця та відділу щодо незакінчення виконавчого провадження є неправомірною, оскільки це виконавче провадження відкрито на підставі постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження, відкритому за виконавчим листом, який визнано таким, що не підлягає виконанню, заявник вважає, що вказаною бездіяльністю були порушені її права, а тому звернулась до суду з даною скаргою.
Ухвалою від 14.12.2021 р. скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності заінтересованих осіб.
Вислухавши пояснення сторони заявника, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження № 57902306, відкрите на підставі постанови від 30.05.2016 р. про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні № 51105181 з примусового виконання виконавчого листа № 761/39005/15-ц, виданого 08.04.2016 р. Шевченківським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі суми основної заборгованості - 300000,00 дол. США, що еквівалентно - 6337980,00 грн. за курсом НБУ станом на 11.08.2015 р. та судового збору в сумі 6090,00 грн., а всього 6344070,00 грн.
Ухвалою від 09.02.2021 р., яка набрала законної сили, задоволено заяву ОСОБА_1 та визнано вказаний виконавчий лист № 761/39005/15-ц таким, що не підлягає виконанню.
26.11.2021 р. заявник звернувся до відділу із заявою про закінчення виконавчого провадження № 57902306, відкритого на підставі постанови щодо стягнення виконавчого збору, посилаючись на положення ч.7 ст. 27, п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», однак вказана заява залишилась без належного реагування.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення, посилаючись на неправомірну бездіяльність державного виконавця та відділу щодо незакінчення виконавчого провадження є неправомірною, оскільки це виконавче провадження відкрито на підставі постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження, відкритому за виконавчим листом, який визнано таким, що не підлягає виконанню, заявник вважає, що вказаною бездіяльністю були порушені її права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Так, з метою стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51105181, державним виконавцем 30.05.2016 р. винесено відповідну постанову, на підставі якої 12.12.2018 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57902306.
Як вбачається зі змісту вказаних постанов, виконавче провадження № 57902306 відкрито на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 30.05.2016 р. у виконавчому провадженні № 51105181, яке в свою чергу було відкрито за виконавчим листом № 761/39005/15-ц, виданим 08.04.2016 р. Шевченківським районним судом м.Києва.
При цьому, відповідно до ухвали від 09.02.2021 р., яка набрала законної сили, заяву ОСОБА_1 задоволено та визнано виконавчий лист № 761/39005/15-ц таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 39 Закон № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Положеннями ч.7 ст. 27 Закон № 1404-VІІІ визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Таким чином, за встановлених обставин та з врахуванням вказаних норм закону, суд вважає, що за наявності судового рішення, яким визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, на підставі якого відкривалось виконавче провадження, у якому ініційовано стягнення з боржника виконавчого збору шляхом відкриття виконавчого провадження № 57902306 за відповідною постановою, у державного виконавця в даному випадку були наявні правові підстави для завершення виконавчого провадження № 57902306, однак останній з даного приводу жодних дій не вчинив.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що державним виконавцем та відділом, внаслідок допущення бездіяльності, яка оскаржується, не вирішено питання про завершення виконавчого провадження, хоча для цього були наявні правові підстави, приймаючи до уваги визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, а саме вважає за необхідне визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Гречуха О.Я. та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо незакінчення виконавчого провадження № 57902306, відкритого 12.12.2018 р.
Разом з тим, з приводу вимог про скасування постанови про арешту майна боржника та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого на підставі вказаної постанови, суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними, оскільки державним виконавцем з метою вирішення заявлених вимог вчинятимуться дії виключно після вирішення питання про завершення виконавчого провадження на виконання даної ухвали після набрання нею законної сили, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні скарги в даній частині вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Гречуха Олега Ярославовича та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо незакінчення виконавчого провадження № 57902306, відкритого 12.12.2018 р.
В решті вимог скарга задоволенню не підлягає.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: