26 жовтня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24843/21
Провадження № 22-ц/4820/787/22
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 686/24843/21 за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року в складі судді Салоїд Н.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 250 000 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2018-2020 роках Зарічанським ВНП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019240000000022 від 17.01.2019, відкритому відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. В межах даного кримінального провадження його було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Вказує, що 10.10.2018 старшим слідчим ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12018240000000286 про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. У відомостях було зазначено, що 23.08.2018 в ході проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_1 , було виявлено на полиці меблевої тумбочки пластмасовий кейс із застібкою, в якому знаходилось 11 предметів ззовні схожих на набої з маркуванням «WCC 02». Згідно висновку експерта № 3.1-0147.18 від 24.09.2018, надані на експертизу одинадцять патронів є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 9мм (9х19 «Parabellum») пістолетними патронами з кулями з свинцевим осердям виробництва компанії «Western Cartridge Company» (США).
На цій підставі позивачу було висунуто підозру за ч.1 ст. 263 КК України, а кримінальне провадження №12018240000000286 об'єднано із кримінальним провадженням № 1201824000000200, а згодом було виділене в окреме провадження № 1201824000000022. Вказана справа розслідувалась майже три роки, поза межами розумних та процесуальних строків.
В подальшому, у відповідь на звернення позивача, заступник керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького листом №93-1680-19 від 27.07.2021 повідомив про те, що 13 квітня 2020 року старшим слідчим СВ Зарічанського ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області за результатами досудового розслідування було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 1201824000000022 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Зазначає, що в результаті тривалих, безпідставних та протиправних дій слідства у позивача значно погіршився стан здоров'я, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Сам факт перебування позивача під слідством, закриття кримінального провадження за відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення, свідчить про незаконність повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та є достатньою підставою для отримання компенсації відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Неправомірними діями органу досудового розслідування та прокуратури позивачу заподіяно значної моральної шкоди, яка, крім іншого, полягає у душевних та фізичних стражданнях, приниженні честі і гідності, псуванні ділової репутації, авторитету, положення в суспільстві та громаді. Відтак, просив стягнути з відповідача 250 000 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 130 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Водночас, відповідно до пунктів 1, 3, 9 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Тобто, у разі наявності у позивача права на відшкодування шкоди внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, то відшкодування шкоди повинно відбуватись в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року без змін. Вказує, що норми п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII передбачають розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати та не можуть застосовуватись до правовідносин, що регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. При цьому, визначення розміру моральної шкоди здійснюється з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом. Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальний розмір заробітної плати з 01 грудня 2021 року встановлений в розмірі 6500 грн, суд першої інстанції визначив завдану позивачу моральну шкоду відповідно до вимог законодавства.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що 10 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №12018240000000286 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Згідно вказаних відомостей, 23 серпня 2018 року в ході проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_1 , виявлено на поличці меблевої тумбочки на кухні пластмасовий кейс із застібкою, в якому знаходились 11 предметів ззовні схожих на набої з маркуванням «WCC 02». Відповідно до висновку експерта № 3.1-0147.18 від 24.09.2018 слідує, що надані на експертизу одинадцять патронів є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 9 мм (9х19 «Parabellum» - пістолетними патронами з кулями з свинцевим осердям.
В подальшому кримінальне провадження №12018240000000286 від 10 жовтня 2018 року було об'єднано з кримінальним провадженням №12018240000000200 від 02 серпня 2018 року.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
17 січня 2019 року матеріали досудового розслідування щодо вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, виділено в окреме кримінальне провадження, якому присвоєно №12019240000000022.
22 січня 2019 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення №12019240000000022 за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст. 263 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ Зарічанського ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 13 квітня 2020 року кримінальне провадження № 12019240000000022 від 17 січня 2019 року було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон №266/94-ВР).
Статтею 1 Закону №266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
За нормами п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно п. 5 ст. 3 Закону №266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові поряд з іншим відшкодовуються моральна шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно із ч.ч. 5. 6 ст. 4 Закону №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.
У відповідності до ч. 1 ст.13 Закону №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством позивача, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди у зв'язку з незаконним переслідуванням з боку правоохоронних органів, що безперечно стало вимушеною негативною зміною у його життєвих і суспільних стосунках, суттєво знизилась ступінь престижу та репутації.
Апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що його перебування під слідством порушило його звичний спосіб життя, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, що в сукупності спричинило йому моральні страждання та дає підстави для вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним порушенням кримінального провадження.
Суд першої інстанції правильно застосував норми частини третьої статті 13 Закону №266/94-ВР, в зв'язку з чим колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, яка підлягає відшкодуванню із розрахунку мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції.
При цьому, зазначена норма Закону №266/94-ВР не зобов'язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди виключно в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.
Як встановлено судом, позивач перебував під слідством 19 місяців та 21 день.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 грудня 2022 року становить 6 500,00 грн.
Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 130 000 грн є обґрунтованим, відповідає зазначеним вище нормам законодавства та не є меншим від мінімального рівня з розрахунку мінімальної заробітної плати.
З цих підстав доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що сума моральної шкоди має розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб є неприйнятними.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з січня 2017 року.
Проте сума відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні.
На правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ не поширюється (постанова Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 522/6228/19).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а апелянтом в апеляційній скарзі оспорюється лише сума, яку визначив суд на відшкодування, завданої позивачу моральної шкоди і саме в межах цих доводів апелянта апеляційний суд переглядає дану справу.
Що стосується стягнення моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.
Положеннями статті 4 Закону №266/94-ВР встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц вказано, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є ГУ НП в Хмельницькій області (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16).
Така ж правова позиція викладена постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17.
А в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року в справі № 415/1009/21 зазначено, що суди помилково зазначили у резолютивній частині рішення про компенсацію моральної шкоди позивачеві за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку, рішення суду було змінено та стягнуто відшкодування моральної шкоди на користь позивача виключно з Державного бюджету України без вказання в резолютивній частині рішення Держаної казначейської служби та відповідного рахунку.
На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди через Державну казначейську службу України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.
За таких обставин, резолютивна частина рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року підлягає зміні в частині стягнення коштів не через Державну казначейську службу України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку, а безпосередньо з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 130 000 (сто тридцять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2022 року.
Судді А.М. Костенко Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк