Справа № 607/1377/22Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/771/22 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
18 жовтня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
секретаря - Романської К.М.,
за участі:
відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Авдєєнка В.В.,
позивача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Ходюк К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/1377/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року, ухвалене суддею Позняком В.М., (повний текст 11 липня 2022 року), у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у здійсненні бабою і дідом їх прав щодо виховання онуків, -
ВСТАНОВИв:
Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, в якому просили: усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні з онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом зобов'язання відповідача не чинити позивачам перешкод у спілкуванні з онуками, встановити систематичні зустрічі, без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України відповідно до графіку побачень, а саме: кожної неділі з 15 год. по 18 год. та 10 днів у період літніх канікул. При цьому, побачення дітей з ними просили проводити без присутності відповідача. Також, у разі якщо побачення онуків з ними будуть відбуватися не за місцем їх проживання, вони зобов'язуються повідомити відповідачу про місце перебування дітей.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказують, що їх син ОСОБА_5 та відповідач перебували у зареєстровано шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року. В цьому шлюбі народилося двоє синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з відповідачем по АДРЕСА_1 . Вони, як дідусь та бабуся, прагнуть брати участь у вихованні онуків, бажають проводити час та спілкуватися з ними, брати участь у їх духовному та фізичному розвитку. Вважають, що вказані права гарантовані їм законом та ніхто не може перешкоди їх реалізації. Разом з тим, відповідач чинить їм перешкоди у спілкуванні з онуками, не бажає щоб вони бачилися з дітьми та всіляко перешкоджає їх спілкуванні. Зазначають, що врегулювати спір у позасудовому порядку їм не вдалося та вони мусили звернутися до суду. Посилаючись на наведене, просили задовольнити позов.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у такі дні: кожної неділі з 15:00 год. до 18:00 год., а також з неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10 днів у період літніх канікул.
В інші дні місяця, побачення можуть відбуватися за попередньою домовленістю ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Побачення повинні відбуватися за бажанням дітей за місцем проживання (перебування) дітей, в громадських місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, та інших громадських місцях), що призначені для їх повноцінного відпочинку та відповідають віку та стану здоров'я дітей. За погодженням із ОСОБА_1 , побачення можуть відбуватися також і інших місцях (за місцем проживання бабусі, дідуся, тощо).
У перших шість місяців, після набрання рішенням законної сили побачення повинні відбуватися у присутності матері ОСОБА_1 , в подальшому самостійно, без присутності матері.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 496,20 грн судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням норми процесуального права та прийняти постанову про часткове задоволення позову. Визначити спосіб участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онуками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми кожну першу та третю неділю місяця з 15.00 години до 18.00 години за бажанням дітей та у присутності їх матері за бажанням дітей, а також протягом 10 днів літніх канікул за бажанням дітей та у присутності їх матері за бажанням дітей. Побачення дозволити за місцем проживання (перебування) дітей чи позивачів, в громадських місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, та інших громадських місцях), що призначені для їх повноцінного відпочинку та відповідають віку та стану здоров'я дітей. У задоволенні інших вимог відмовити.
Крім того, суд не врахував, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22.06.22 по справі №607/13888/21 вже було встановлено графік побачень малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з їх батьком - кожного понеділка, середи та п'ятниці з 18.00 години до 20.30 години; кожні перші, треті вихідні місяця з 11.00 години суботи до 20.00 години неділі в присутності їх матерії, в той час, як у справі №607/1377/22 суд призначив побачення кожної неділі з 15.00 години до 18.00 години без присутності матері дітей після збігу шести місяців після набрання законної сили рішенням суду. Тобто суд не врахував, що час, який обрано судом для побачень з дітьми діду та бабі, вже було призначено батькові дітей в присутності матері дітей весь час, а не лише протягом шести місяців після набрання законної сили судовим рішенням.
Вважає, що вказівка у рішенні про необхідність досягнення домовленості сторін щодо інших днів побачень позивачів з онуками власне суперечить принципу правової визначеності.
Крім того стверджує, що суд, відхиляючи доводи ОСОБА_1 про те, що вона не чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками, помилково посилається на правову позицію висловлену у постановах Верховного Суду від 22.07.20 у справі №295/13297/18 та від 12.02.20 у справі №638/19703/17.
Також скаржник вважає необґрунтованим рішення суду в частині встановлення побачень позивачам протягом 10 днів літніх канікул лише з ОСОБА_6 , з огляду на ту обставину, що у ОСОБА_7 немає літніх канікул. Вказує, що брати є дуже дружніми між собою та їх роз'єднання на 10 днів літніх канікул за умови, що такі канікули ОСОБА_6 проводитиме з позивачами, а ОСОБА_7 буде проживати окремо від ОСОБА_6 , негативно впливало би на психо-емоційний стан ОСОБА_8 , адже в такому випадку робиться різниця між дітьми, що хтось із дітей може отримати більше уваги позивачів. Відсутність літніх канікул у ОСОБА_7 не заперечує його можливість разом із братом проводити час під час літніх канікул ОСОБА_6 .
Зазначає, що відповідач не заперечувала проти спілкування позивачів з онуками. Звертає увагу , що побачення позивачів з онуками щонеділі дуже обмежує можливість відповідача відправитись із дітьми на вихідні в інше місце поза місцем їх проживання, зокрема, до інших дідуся та бабусі дітей, що є батьками відповідача .
Відповідачка просила визначити позивачам спілкування з онуками у першу та третю неділю кожного місяця, як це рекомендував орган опіки і піклування у своєму висновку, який цілковито було залишено судом поза увагою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Ходюк К.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року - без змін, оскільки вважає його законним та обгрунтованим.
Вказує, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, вірно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав вірну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам і доводам сторін.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_9 та її представник адвокат Авдєєнко В.В. просили апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній.
Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Ходюк К.М. просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявилися.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 липня 1985 року.
Батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 15 червня 2011 року та НОМЕР_3 від 12 січня 2017 року, виданими Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 14 липня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області України.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо встановлення способу участі у вихованні внуків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , 08 січня 2017 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №351 від 13 квітня 2022 року, орган опіки і піклування вважає за доцільне встановити спосіб участі дідуся та бабусі у вихованні внуків в такі дні, а саме: кожного понеділка, середи та п'ятниці з 16 год. 30 хв. по 20 год. 30 хв; кожні перші, треті вихідні місяця з 16 год. 30 хв. п'ятниці до 20 год. 30 хв. неділі; кожного року у період літніх канікул з 01 серпня по 31 серпня; кожного року у період зимових канікул з 09 січня до 14 січня. Побачення мають відбуватися без присутності матері за бажанням дітей. Рекомендувати матері ОСОБА_1 поважати права дідуся ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_2 і не чинити їм перешкод у спілкуванні з внуками.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що участь позивачів у вихованні та спілкуванні з онуками є їх правом та забезпечить інтереси дітей на сімейне спілкування, взявши до уваги особи позивачів, які є лікарями, враховуючи інтереси їх малолітніх онуків та пропозиції органу опіки та піклування, суд дійшов переконання, що спілкування позивачів із онуками не буде перешкоджати їх інтересам, зокрема нормальному розвитку.
Однак колегія суддів не повністю погоджується з визначеним судом графіком побачень.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 12 квітня 20221 року у справі № 638/12278/15, провадження № 61-14491сво20.
Апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції спосіб участі позивачів у вихованні онуків а саме надання позивачам можливості бачитися з онуками кожної неділі з 15:00 год. до 18:00 год не враховує повністю інтересів дітей, а також сторін по справі.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду судом 22 червня 2022 року у справі №607/13888/21, яке не вступило в законну силу, визначено спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом надання йому можливості бачитися з дітьми в присутності матері ОСОБА_1 та за бажанням дітей за місцем проживання (перебування) батька або за місцем проживання (перебування) дітей, в громадських місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, та інших громадських місцях), що призначені для їх повноцінного відпочинку та відповідають віку та стану здоров'я дітей, у такі дні: кожного понеділка, середи та п'ятниці з 18.00 год. до 20.30 год.; кожні перші, треті вихідні місяця з 11.00 год. суботи до 20.00 год. неділі; спільний відпочинок та проведення часу з батьком ОСОБА_5 відбувається за бажанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без присутності матері протягом половини літніх, зимових шкільних канікул за місцем проживання (перебування) батька або місцем проживання (перебування) дитини.
В суді апеляційної інстанції віповідачка ОСОБА_1 пояснила, що визначений графік участі позивачів у вихованні онуків не враховує інтересів дітей, оскільки жодні вихідні дні вона не зможе поїхати з дітьми кудись на відпочинок, або провідати своїх батьків, які також мають права на спілкування з онуками. Зазначила, що не заперечує, щоб зустрічі відбувались першу і третю неділю місяця, що відповідатиме інтересам дітей та просить суд встановлення побачень позивачам протягом 10 днів літніх канікул не лише з малолітнім ОСОБА_6 , але і з малолітнім ОСОБА_7 . Вказує, що брати є дуже дружніми між собою та їх роз'єднання на 10 днів літніх канікул негативно впливало би на їх психо-емоційний стан.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що беручи до уваги інтереси дітей, які мають вирішальне значення при вирішенні даного спору, враховуючи малолітній вік дітей, стосунки між родинами, щотижневий розпорядок дня дітей, необхідності дітей мати особистий вільний час на навчання, саморозвиток та відпочинок, зважаючи при цьому на графік побачень, як з їх батьком, та можливості бачитись і з іншими бабою та дідом, які є батьками ОСОБА_1 , враховуючи баланс інтересів дітей та їх матері, апеляційний суд вважає за доцільне змінити рішення суду в частині визначення графіку побачень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітніми онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у такі дні: кожної І та ІІІ неділі з 15:00 год. до 18:00 год. а, також з онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10 днів у період літніх канікул.
Доводи апеляційної скарги, що побачення позивачів з малолітніми дітьми повинні відбуватись тільки в присутності матері колегія суддів вважає необґрунтованими.
З огляду на вік дітей, та те, що онуки мали з позивачами сталі родинні відносини, наявність неприязних стосунків позивачів з відповідачкою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що побачення позивачів з онуками має відбуватись без присутності матері через шість місяців після набрання рішення законної сили. На думку суду, такі зустрічі забезпечать можливість дітям вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дітей спілкуватися з позивачами.
Матеріали справи не містять доказів того, що окреме спілкування позивачів з дітьми без матері може негативно вплинути на їх психологічний та фізичний стан.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що неповнолітній ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому засіданні висловив думку про бажання бачитися з позивачами тільки в присутності матері, що не враховано судом колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані.
У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).
Так, у постанові Верховного суду України від 29 липня 2021 у справі № 686/16892/20 Верховний Суд зазначив, що думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини. Ураховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у їх сукупності.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, врахувавши при цьому вік дітей, постійне перебування їх із матір'ю, прив'язаність одне до одного, найвищі інтереси дітей, дійшов правильного висновку, що такі побачення слід проводити перших пів року, після набрання судового рішення законної сили, в присутності матері ОСОБА_1 , в подальшому самостійно, без присутності матері.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачка не чинить перешкод у спілкуванні позивачів з дітьми, не знайшли свого підтвердження, оскільки доводи позову про те, що позивачі не мають змоги спілкуватись з онуками, в ході судового розгляду залишились не спростованими і домовленості щодо добровільного вирішення спірного питання між ними не досягнуто. Під час розгляду справи колегія суддів апеляційного суду оголошувала у справі перерву для надання можливості мирного врегулювання спору з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, проте сторони згоди не дійшли.
Водночас апеляційний суд зауважує, що наявність конфлікту та неприязні відносин між відповідачкою та позивачами не є підставою для обмеження прав останніх на спілкування з онуками.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИв:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року змінити в частині визначення графіку побачень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітніми онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у такі дні: кожної І та ІІІ неділі з 15:00 год. до 18:00 год.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 741,50 грн. судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 жовтня 2022 року.
Головуючий
Судді