Справа № 439/70/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/748/22 Доповідач: ОСОБА_2
25 жовтня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бродівського відділу Золочівської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15.07.2022 року у об'єднаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Броди, Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх (малолітніх) дітей не має, особа без інвалідності, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, 27.07.2016 Бродівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі, покарання відбув, судимість непогашена, 11.02.2021 Бродівським районним судом Львівської області за ст.395 КК України, до 6 місяців позбавлення волі, покарання відбув, востаннє 29.12.2021 Бродівським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 60 годин, покарання відбув,судимість непогашена, -
обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.3 ст. 246, ч.1 ст.125 КК України
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
встановила:
Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15.07.2022 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 246, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 246 КК України - у виді 3 (трьох) років обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень;
- за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
На підставі частин 1-3 ст. 70 КК України, остаточно визначено покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахується з моменту його фактичного затримання.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Бродівської міської ради Львівської області до ОСОБА_7 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Бродівської міської ради Львівської області заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 1092 (одна тисяча дев'яносто дві) гривні.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (СЕ-19/114-22/2656-НЗПРАП від 25.03.2022) у розмірі 1029,72 гривень.
Вирішено питання з речовим доказом в порядку ст. 100 КПК України.
Апелянт просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 246, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 246 КК України - у виді 3 (трьох) років обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
На підставі частин 1-3 ст. 70 КК України, остаточно визначити покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
У решті вирок залишити без змін.
Не оспорюючи позицію суду стосовно доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень прокурор вважає, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
Свої вимоги мотивує тим, що згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів ( ст.70 КК України) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті), які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. Такий же правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Верховного суду від 08.02.2021 (справа № 390/235/19).
Апелянт зазначає, що у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції безпідставно призначено покарання за окремими епізодами кримінальної протиправної діяльності, за ч.1 ст.125 КК України, які не мають самостійної санкції, тобто допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у відповідності до вимог п.п.1,2 с.1 ст. 413 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2021 року (точної дати і часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_7 , діючи умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000, знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів або їх аналогів на території України, та відповідальність за їх незаконний обіг, маючи умисел на незаконне придбання наркотичного засобу без мети збуту, перебуваючи неподалік залізничної колії між населеними пунктами с. Сидинівка, Золочівського району та с. Ковпин, Золочівського району, придбав шляхом привласнення знайденого, дикоростучий кущ коноплі, з якого зірвав листя і у подальшому переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та для приведення незаконно придбаного наркотичного засобу у придатний до використання стан - з метою їх сушіння помістив листя коноплі під покрівлю господарської будівлі, таким чином незаконно виготовивши особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. В подальшому, ОСОБА_7 незаконно виготовлений у такий спосіб зазначений наркотичний засіб без мети збуту, та відповідного дозволу, зберігав для особистого вживання шляхом куріння.
У подальшому ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, 14 лютого 2022 року близько 19 год. 55 хв. перебуваючи на залізничному вокзалі, на Площі Привокзальна, 1, що у м. Броди, незаконно зберігав при собі згорток поліетиленового пакету із подрібненою речовиною рослинного походження, під час чого був помічений працівниками поліції ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області в ході огляду місця події за вказаною адресою, виявлено та вилучено згорток поліетиленового пакету, в якому знаходиться суха подрібнена речовина рослинного походження, яка є канабісом, який добровільно видав ОСОБА_7 . Канабіс відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 21,62 грам.
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно придбав, виготовив та зберігав наркотичний засіб без мети збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 30 грудня 2021 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у лісовому масиві Підкамінського лісництва, що відноситься до території Національного природного парку «Північне поділля», а саме у кварталі 1 виділі 1, який знаходиться поблизу с. Салашка, Золочівського району (раніше - Бродівський район) Львівської області, тобто на територіях природно-заповідного фонду, відшукав сиро ростуче дерево породи «ялина звичайна», яке, з корисливих мотивів, вирішив зрізати.
З цією метою, ОСОБА_7 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь заготовленої пили, діючи умисно, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елемента навколишнього природного середовища, самовільно, без відповідних на те дозвільних документів, вчинив незаконну порубку дерева породи «ялина звичайна», яку залишив на місці події, з метою подальшого продажу.
Продовжуючи свої злочинні дії, поєднані єдиним злочинним умислом, ОСОБА_7 , 31 грудня 2021 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) повернувся на місце події у тому ж лісовому масиві, відшукав там сиро ростуче дерево породи «ялина звичайна» та, за допомогою пили, діючи умисно, продовжуючи свої протиправні дії, охоплені єдиним умислом, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елемента навколишнього природного середовища, самовільно, без відповідних на те дозвільних документів, вчинив незаконну порубку дерева породи «ялина звичайна», яку також залишив на місці події, з метою подальшого продажу.
Таким чином, ОСОБА_7 , діючи умисно, упродовж 30-31 грудня 2021 року, вчиняючи свої протиправні дії, охоплені єдиним умислом, на території Національного природного парку «Північне поділля», тобто на території об'єкту природно-заповідного фонду, вчинив незаконну порубку двох сиро ростучих дерев породи «ялина звичайна», загальною кубомасою 0,06 м. куб., чим, завдав Державному підприємству «Бродівське лісове господарство» матеріальну шкоду на загальну суму 1092 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив незаконну порубку дерев на об'єктах природно-заповідного фонду, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 246 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 16 квітня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., перебуваючи у житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , під час конфлікту із ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вирішив спричинити останній тілесні ушкодження.
У цей же час, реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_7 умисно наніс чотири удари кулакам своєї правої руки по обличчю та голові ОСОБА_9 , внаслідок чого умисно спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: обширного синця та садна в правій скронево-тім'яній ділянці волосяної частини голови, садна на чолі зліва, забійної рани на верхній повіці лівого ока, синців на нижніх повіках обох очей і на переніссі, синця на лівій щоці, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 умисно спричинив іншій особі легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 31.05.2022, близько 11 год. 00 хв., перебуваючи у житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в ході конфлікту із ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вирішив спричинити останній тілесні ушкодження, у зв'язку із чим, умисно наніс ОСОБА_10 дерев'яною качалкою два удари по спині справа, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця і чотирьох саден на спині справа, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 умисно спричинив іншій особі легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Адвокат ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_7 були належним чином проінформовані про розгляд справи та ними подані клопотання про розгляд справи без їх участі, проти задоволення апеляційної скарги прокурора не заперечують.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку суду кримінальних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та ніким не оскаржується.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження та, з врахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, стадії злочинів, конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до скоєного, зокрема те, що ОСОБА_7 свою провину визнав повністю, факт щирого каяття знайшов відображення в процесі судового розгляду. Також суд врахував дані про його особу, а саме те, що ОСОБА_7 посередньо характеризується по місцю проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також досудову доповідь, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як «високий», ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як «високий», суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч.1 ст. 309 КК України в межах санкції статті у виді обмеження волі; за ч.1 ст. 125 КК України в межах санкції статті у виді штрафу; за ч.3 ст. 246 КК України в межах санкції статті у виді обмеженні волі. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, остаточно визначено обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Зважається, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції належно враховано всі обставини, передбачені ст. 65 КК України однак не дотримано принципів призначення покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного призначення покарання знайшло підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу за кожен з епізодів окремо.
У вироку суду першої інстанції дії ОСОБА_7 обґрунтовано та кваліфіковано наступним чином.
«Крім того, ОСОБА_7 16 квітня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., перебуваючи у житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , під час конфлікту із ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вирішив спричинити останній тілесні ушкодження.
В цей же час, реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_7 умисно наніс чотири удари кулакам своєї правої руки по обличчю та голові ОСОБА_9 , внаслідок чого умисно спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: обширного синця та садна в правій скронево-тім'яній ділянці волосяної частини голови, садна на чолі зліва, забійної рани на верхній повіці лівого ока, синців на нижніх повіках обох очей і на переніссі, синця на лівій щоці, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 умисно спричинив іншій особі легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 31.05.2022, близько 11 год. 00 хв., перебуваючи у житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в ході конфлікту із ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вирішив спричинити останній тілесні ушкодження, у зв'язку із чим, умисно наніс ОСОБА_10 дерев'яною качалкою два удари по спині справа, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця і чотирьох саден на спині справа, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 умисно спричинив іншій особі легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.»
Однак у відповідності до роз'яснення, які містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті), які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. Такий же правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Верховного суду від 08.02.2021 (справа № 390/235/19).
Колегія суддів, з врахуванням зазначеного вище, погоджується з апеляційними вимогами прокурора про те, що у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції безпідставно призначено покарання за окремими епізодами кримінальної протиправної діяльності, за ч.1 ст.125 КК України, які не мають самостійної санкції, тобто допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
У силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно з ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначення обвинуваченому покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-
постановила :
Апеляційну скаргу прокурора Бродівського відділу Золочівської окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15.07.2022 року у об'єднаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.3 ст. 246, ч.1 ст.125 КК України - змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 246, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 125 КК України до покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 246 КК України - у виді 3 (трьох) років обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
На підставі частин 1-3 ст. 70 КК України, остаточно визначити покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: