Справа № 464/6630/20 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/494/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
17 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) - Рудницької М.О., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року, -
у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення завданих збитків.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що її було визнано переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 114.7 кв.м., які в подальшому постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року визнано недійсним. Після придбання будинку для обслуговування прибудинкової території їй було передано у власність земельну ділянку, площею 0.071 га, кадастровий номер 4623610100:01:006:0354, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Звертає увагу, що земельна ділянка, яка відноситься до будинку за своїм цільовим призначенням, не може бути використана нею, оскільки будинок вибув з її володіння. Вважає, щорозмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи або виконання робіт необхідних для відновлення речі, і оскільки відповідно до висновку експерта від 23 жовтня 2020 року вартість будинку складає 41 790 доларів США, а вартість земельної ділянки - 7987 доларів США, відтак їй завдано збитків в розмірі 49 777 доларів США що за офіційним курсом НБУ становить 1407200 грн. З наведених підстав просить стягнути з Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) на її користь збитки в розмірі 49 777 доларів США , що за курсом НБУ складає 1407200 грн.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдані збитки в розмірі 1 229 300 грн.
Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4 891.60 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог оскаржив Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що в межах виконавчого провадження призначався експерт, суб'єкт оціночної діяльності-суб'єкт господарювання, яким встановлено, що ринкова вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 114.7 кв.м. становить 87 320 грн. Зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків позивачу необхідно довести наявність неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. Вважає, що судами не встановлено неправомірних дій Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) чи його посадових осіб при здійсненні своїх повноважень під час виконання рішення суду шляхом продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на прилюдних торгах. Вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними діями органу державної влади при здійсненні своїх повноважень покладається на державу, відтак належним відповідачем у даній справі повинна бути держава та орган, дії якого призвели до завдання шкоди, а не залучивши Державну казначейську службу України до розгляду справи судом першої інстанції допущено неповноту з'ясування обставин справи. Наголошує, що позов безпідставно подано до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), який не є правонаступником Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, який здійснював реалізацію майна. З наведених підстав просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) - Рудницької М.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі №450/4083/13-ц від 29.07.2020 року про визнання торгів недійсними, у якій Верховний Суд зазначив, що оскільки договір купівлі - продажу житлового будинку, укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то ОСОБА_1 не позбавлена права на підставі ст. 661 ЦК України звернутися з позовом до продавця, і оскільки продавцем за договором є Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), який є державним органом, то завданізбитки підлягають стягненню з державного бюджету України.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.10.2012 року між Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство юстиція» було укладено Договір № 03/620/12/а про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Відповідно до п.1.2 даного Договору за цим договором підрозділ передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про іпотеку», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27.10.1999р. № 68/5. Згідно п.1.3 договору на прилюдні торги передається арештоване нерухоме майно при примусовому виконанні виконавчого документа: виконавчий лист № 2-2731/11, виданий 24.02.2012 року Сихівським районним судом м. Львова, загальна сума стягнення 124 433, 46 грн., найменування майна, яке передається на прилюдні торги: житловий будинок, загальною площею 114,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 . У п.1.4 договору визначена стартова (початкова ) ціна 87320,00грн. без ПДВ.
25 жовтня 2012 року Львівською філією ПП СП Юстиція були проведені прилюдні торги з реалізації вказаного житлового будинку та оформлені протоколом від 25 жовтня 2012 року № 03/620/12/а-1, у якому зазначено, що переможцем аукціону стала ОСОБА_1 за лотом житловий будинок, загальною площею 114,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , продажна ціна якого визначена 122 000, 00 грн., з яких 103 822, 00 грн. - сплата за лот, 18 178, 00 грн. - сума винагороди ПП СП Юстиція».
За наслідками проведення прилюдних торгів в ході примусового виконання виконавчого листа, виданого Сихівським районним судом м. Львова 24.02.2012 р. у справі № 2/2731/11 про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 124 433, 46 грн., складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 року., в якому зазначено, що нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбане переможцем прилюдних торгів ОСОБА_1 . Документом, що підтверджує розрахунок за придбане нерухоме майно у розмірі 122 000, 00 грн. є виписка з рахунку, відкритого в Управлінні державного казначейства Сихівського району м. Львова від 29.10.2012 р. про зарахування коштів переможця торгів.
ОСОБА_1 видано свідоцтво про придбання об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, на підставі якого 21 листопада 2012 року (реєстраційний номер 38267566) та 07 березня 2013 року (реєстраційний номер 1118695) здійснено реєстрацію права власності за нею у відповідних державних реєстрах, що підтверджується свідоцтвом про придбання об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.03.2013 р.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду у справі № 450/4083/13-ц від 29.07.2020р. за позовом ОСОБА_5 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Львівської філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_1 про визнання прилюдних торгів недійсними позов задоволено частково, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок АДРЕСА_1 ), що оформлені протоколом № 03/620/12/а-1 від 25 жовтня 2012 року та, за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 року (житловий будинок АДРЕСА_1 ) визнано недійсними; свідоцтво про придбання об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за № 1368 про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 визнано недійсним.
У згаданій постанові Верховний Суд зазначив, що враховуючи те, що реалізація на прилюдних торгах нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, порушує права та законні інтереси позивача, як власника спірного будинковолодіння на володіння, користування та розпорядження належним їй майном, згоди позивача на відчуження житлового будинку не було, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна та свідоцтво про придбання об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів слід визнати недійсними в цілому.
У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що водночас ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися із позовом до продавця з підстав, визначених статтею 661 ЦК України.
Частина 1 статті 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно з частиною 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України).
Частиною першою статті 661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом частин першої та другої ст. 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував постанову Верховного Суду у справі № 450/4083/13-ц від 29.07.2020 р., у якій Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право звернутися із позовом до продавця з підстав, визначених статтею 661 ЦК України.
Вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного Суду від 30.1110.2019 року у справі №640/14719/15-ц).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вірно зазначив, що ОСОБА_1 , як покупець нерухомого майна на прилюдних торгах, результатом якого було укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, не знала і не могла знати про наявність підстав, що виникли до її продажу на торгах, з яких прилюдні торги постановою Верховного Суду були визнані недійсними, а також було визнано недійсним свідоцтво про придбання об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за № 1368 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , тобто, правовстановлюючі документи про набуття ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було визнано недійсними, що має наслідком припинення її права власності на житловий будинок, підтверджує вибуття спірного будинку з її власності на підставі рішення суду.
Розглядаючи спір з врахуванням висновку Верховного Суду, суд першої інстанції вірно застосував до виниклих правовідносин положення ст. 661 ЦК України, відповідно до якої у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Обгрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції покликався на те, що саме Верховним Судом у справі № 450/4083/13-ц від 29.07.2020 р., зроблено висновок, що ОСОБА_1 має право звернутися із позовом до продавця з підстав, визначених статтею 661 ЦК України.
Вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14719/15-ц).
Згідно з висновком про експертну грошову оцінку майна, а саме: житловий будинок загальною площею 114,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 25.11.2021р. ринкова вартість об'єкта оцінки складає: 1 229 300,00 грн.
Встановлена експертним висновком вартість житлового будинку загальною площею 114,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем не спростована.
Встановлено, що покупець (позивач у справі) ОСОБА_1 на час придбання житлового будинку на прилюдних торгах не знала і не могла знати про наявність підстав, що виникли до продажу житлового будинку на прилюдних торгах, для вилучення у неї в подальшому придбаного на прилюдних торгах житлового будинку.
З врахуванням положень ч. 2 ст. 216, ст. 22, ст. 661 ЦК України, про можливість застосування якої до спірних правовідносин покликався Верховний Суд в постанові від 29.07.2020 р. у справі № 450/4083/13-ц, колегія суддів вважає, що з продавця на користь покупця підлягає стягненню дійсна вартість житлового будинку, що становить 1 229 300,00 грн., і оскільки продавцем спірного житлового будинку був Сихівський ВДВС Львівського міського управління юстиції і саме він отримав від покупця кошти за його продаж, то саме з нього підлягають стягненню збитки, завдані позивачу, оскільки позивач фактично втратила право власності на придбаний на прилюдних торгах житловий будинок не зі своєї вини, а з вини ВДВС.
Для відновлення свого права на житло позивач змушена понести витрати, розмір яких відповідає ринковій вартості житлового будинку АДРЕСА_1 на час розгляду справи.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що на користь позивача підлягає стягненню дійсна вартість житлового будинку у розмірі 1 229 300, 00 грн.
Набуття майна за результатами прилюдних торгів є особливим видом договору купівлі - продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор прилюдних торгів, покупцем відповідно є переможець прилюдних торгів.
Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами прилюдних торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між органом державної виконавчої служби та спеціалізованою організацією.
У випадку, якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору, а відтак і продавцем є орган державної виконавчої служби. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.
Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт, в даному випадку - позивач.
Як вбачається з п.1.2. договору від 10.10.2012 р. між Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство юстиція» за цим договором Підрозділ передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.
Відповідно до п.3.4. даного договору покупець перераховує на депозитний рахунок підрозділу зазначену в затвердженому акті прилюдних торгів суму грошових коштів, яка дорівнює різниці між продажною ціною майна і сумою винагороди організатора прилюдних торгів за цим лотом, сплаченої організатору прилюдних торгів.
В протоколі № 03/620/12/а-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна визначено, що раніше внесений переможцем аукціону гарантійний внесок залишається як винагорода спеціалізованої організації в рахунок оплати нею послуг з реалізації майна.
Кошти за об'єкт нерухомості, придбаного на прилюдних торгах, були переведені позивачем на рахунок продавця, зазначеного в протоколі проведення прилюдних торгів, в якому отримувачем коштів вказано Сихівський ВДВС Львівського міського управління юстиції.
Аналізуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що продавцем за укладеним за результатами торгів договором щодо продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , є Сихівський ВДВС Львівського міського управління юстиції, а та обставина, що після реалізації житлового будинку кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє орган ДВС, а саме, Сихівський ВДВС Львівського міського управління юстиції статусу продавця.
Вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, апелянт покликається на відсутність судового рішення, яким визнано неправомірними дії державного виконавця.
Такі доводи апелянта спростовуються висновками Верховного Суду у справі № 450/4083/13-ц від 29.07.2020р. за позовом ОСОБА_5 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Львівської філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_1 про визнання прилюдних торгів недійсними, яким позов задоволено частково, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок АДРЕСА_1 ), що оформлені протоколом № 03/620/12/а-1 від 25 жовтня 2012 року та, за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 року (житловий будинок АДРЕСА_1 ) визнано недійсними, у якій суд зазначив, що реалізація на прилюдних торгах нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, порушує права та законні інтереси позивача, як власника спірного будинковолодіння на володіння, користування та розпорядження належним їй майном, згоди позивача на відчуження житлового будинку не було, що було підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Апелянт не спростував тієї обставини, що підставою стягнення збитків на користь позивача стали дії органу державної влади, а саме Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, який реалізовував об'єкт нерухомості на прилюдних торгах, які в подальшому були визнанні недійсними, в результаті чого позивачу було завдано збитків.
У даному випадку продавцем арештованого майна був орган державної виконавчої служби, й та обставина, що після реалізації житлового будинку кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, оскільки прилюдні торги були визнані недійсними судом з підстав порушення Сихівським ВДВС Львівського міського управління юстиції передачі на прилюдні торги житлового будинку, який був спільною сумісною власністю подружжя, в цілому, за відсутності згоди іншого співвласника, без визначення частки боржника у житловому будинку.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення збитків у зв'язку з визнанням недійсними прилюдних торгів, є обґрунтованими та підлягають до задоволення, і такі підлягають стягненню з продавця майна - Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), на підставі ч. 2 ст. 216 ЦК України, як особи, чиї неправомірні дії призвели до визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки ще до проведення прилюдних торгів державний виконавець повинен був з'ясувати, чи житловий будинок, що передавався на реалізацію з прилюдних торгів, належить боржнику на праві особистої приватної власності чи є спільним майном подружжя, що мало наслідком реалізацію на прилюдних торгах житлового будинку в цілому без згоди іншого його співвласника, державний виконавець не вжив передбачених законом заходів, необхідних для передачі житлового будинку АДРЕСА_1 для передачі будинку для реалізації на прилюдних торгах.
Доводи апелянта про те, що боржник не повідомив державного виконавця про те, що житловий будинок, переданий на реалізацію на прилюдних торгах, є спільним майном подружжя, оскільки такий набуто за час спільного подружнього проживання, не спростовують висновків про те, що державний виконавець зобов'язаний був з'ясувати чи житловий будинок, що передавався на реалізацію з прилюдних торгів, належить боржнику на праві особистої приватної власності чи є спільним майном подружжя і з врахуванням встановлених обставин вирішувати питання щодо можливості передачі на прилюдні торги житлового будинку.
У постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі №450/4083/13-ц зазначено, що Сихівським ВДВС Львівського міського управління юстиції на реалізацію на прилюдних торгах було передано житловий будинок АДРЕСА_1 , що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, що порушує законні права та інтереси позивача у цій справі, ОСОБА_5 , що спростовує доводи апелянта про те, що вина Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції не встановлена.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення завданої шкоди з державного бюджету України, оскільки такі на підставі частини другої статті 216 ЦК України, ст. 661 ЦК України підлягають стягненню з продавця, яким згідно з договором є Сихівський ВДВС Львівського міського управління юстиції, чиї неправомірні дії призвели до визнання прилюдних торгів недійсними.
Крім цього, положення статті 661 ЦК України, на застосування якої звернув увагу Верховний Суд у постанові від 29.072020 року у справі №450/4083/13-ц, передбачають, що саме продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки.
Вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим в частині задоволених позовних вимог, апелянт покликається на те, що позов безпідставно подано до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), оскільки реалізацію житлового будинку на прилюдних торгах здійснював Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, а Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), не є правонаступником Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.
На підтвердження цих доводів апелянт не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, такі доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі спростовуються інформацією про зміну назви відділу державної виконавчої служби: до 27.04.2016 року - Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, з 27.04.2016 року до 01.01.2020 року - Сихівський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а з 01.01.2020 року і до теперішнього часу - Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
Наведене спростовує доводи апелянта про те, що Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) є неналежним відповідачем у справі.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення збитків за земельну ділянку площею 0,071 га кадастровий номер № 4623610100:01:006:0354, то такі до задоволення не підлягають з огляду на таке.
Так, постановою Львівського апеляційного суду від 27.09.2021 р. у справі № 450/27/17 було визнано недійсним рішення Пустомитівської міської ради № 1646 від 23 грудня 2014 року про скасування рішення сесії Пустомитівської міської ради №182 від 21 червня 2011 року; визнано недійсним рішення Пустомитівської міської ради № 1219 від 01.10.2013 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнано недійсним рішення Пустомитівської міської ради № 1647 від 23 грудня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18504598 від 31 грудня 2014 року та свідоцтво про право власності індексний номер 31987694 від 31 грудня 2014 року на прізвище ОСОБА_1 .
У мотивувальній частині постанови зазначено, що враховуючи те, що перехід права власності згідно прилюдних торгів до ОСОБА_1 відбувся лише на житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельна ділянка на торгах не реалізовувалася, перебувала у власності ОСОБА_3 відповідно до кадастрового номера 4623610100:01:010:0197, тому міська рада, враховуючи все вище викладене, не вправі була повторно розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою та приймати рішення № 1219 від 01.10.2013 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення № 1647 від 23.12.2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 . Зазначені рішення відповідно до норм права є неправомірними.
Враховуючи наведене вище, судом встановлено, що земельна ділянка на торгах не реалізовувалась, та не була предметом договору купівлі-продажу з прилюдних торгів, які в подальшому були визнані судом недійсними. Окрім того, земельна ділянка кадастровий номер 4623610100:01:010:0197 була надана ОСОБА_1 в порядку ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України, що передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, що підтверджується рішеннями № 1219 від 01.10.2013 р., №1647 від 23.12.2014 р. Пустомитівської міської ради.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із врахуванням викладеного вище, беручи до уваги, що підстав для стягнення збитків за земельну ділянку в порядку ст. 661 ЦК України, позивачем не доведено, суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, рішення суду в цій частині позовних вимог не оскаржувалося.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) - задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 завдані збитки в розмірі 1 229 300 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк