Справа № 752/14331/22
Провадження № 2-о/752/692/22
іменем України
27 жовтня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
за участі секретаря судового засідання Павлюх П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою адвоката Вуйка Віктора Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини,
встановив:
адвокат Вуйка В.А., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження у якій просить встановити факт народження у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі, дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна. Відомості про батька в актовий запис про народження дитини просить вказати відповідно до вимог статті 126 Сімейного кодексу України. В обґрунтування заявлених вимог представником заявника зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 м. Сімферополь Автономної Республіки Кримнародила хлопчика, про що 09.08.2019 року «99100006Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим» видано свідоцтво про народження. Територія, на якій народилася дитина, тимчасово непідконтрольна Україні, тому будь-який документ, який виданий органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово неконтрольованих територіях, не створює правових наслідків. Встановлення факту народження дитини необхідно заявнику для здійснення державної реєстрації народження дитини в органах ДРАЦС та отримання свідоцтва про його народження. Просив встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України. Відповідно до вимог ст. 126 СК України внести відомості про батька до актового запису про народження дитини, по-батькові дитини вказати за власним іменем батька- ОСОБА_4 , присвоїти їй прізвище батька - ОСОБА_5 , власне ім'я - ОСОБА_6 , та вказати в свідоцтві про народження, що батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України. Заявник та заінтересовані особи у судовому засіданні відсутні. Представник заявника Вуйка В.А. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що заявлені вимоги підтримує, просить заяву задовольнити. Заінтересована особа Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), явку свого представника у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
З огляду на викладене, врахувавши думку представника заявника адвоката Вуйка В.А., суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності заявника, її представника та представника заінтересованої особи. Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим народила хлопчика, ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження якого видане 09.08.2019 року « НОМЕР_1 Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим», актовий запис про народження № НОМЕР_2 , свідоцтво серія НОМЕР_3 . Оскільки територія м. СімферопольАвтономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією, зазначене свідоцтвоє юридично - недійсним, жодних правових наслідків на території України не створює, але вказує на юридичний факт народження дитини чоловічої статі, батьками якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України (відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 СК України).
Згідно ч.1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).
При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. У відповідності до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Надане представником заявника адвокатом Вуйка В.А .свідоцтво про народження, що підтверджує факт народження дитини, видане органами державної влади, які створені всупереч законодавству України, а тому не є підставою для реєстрації народження дитини за правилами ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також юридичне значення, яке має встановлення факту народження дитини та визначення її походження для реалізації майнових та особистих немайнових прав, як для заявника, так і для самої дитини, суд вважає за можливе, як виняток, прийняти до уваги відомості надані заявником у свідоцтві про народження дитини, видане органом, що знаходиться на окупованій території України, на підтвердження народження дитини у заявника, адже законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявником свідоцтва про народження її дитини, виданого державним органом України.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ст. ст. ст. ст. 293, 294, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, , -
вирішив:
заяву адвоката Вуйка Віктора Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини- задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України.
Відповідно до вимог ст. 126 СК України внести відомості про батька до актового запису про народження дитини, по-батькові дитини вказати за власним іменем батька- ОСОБА_4 , присвоїти їй прізвище батька - ОСОБА_5 , власне ім'я - ОСОБА_6 , та вказати в свідоцтві про народження, що батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України (відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 СК України).
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Хоменко В.С.