532/1399/22
1-кп/532/112/2022
24 жовтня 2022 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - ОСОБА_1 ,
з участю прокурора - ОСОБА_2 ,
потерпілої - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.383, ч.1 ст. 125 КК України,
Встановив:
Від потерпілої ОСОБА_3 надійшла заява про відмову від обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 125 КК України в зв'язку із примиренням з обвинуваченим та відмовою від обвинувачення прохала кримінальне провадження за ч.1 ст. 125 КК України закрити. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що з ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення спільно не проживала та прохала заяву задовольнити.
Прокурор ОСОБА_2 заперечив проти задоволення цього клопотання, бо це кримінальне правопорушення пов'язано з домашнім насильством відносно потерпілої ОСОБА_3 , оскільки обвинувачений та потерпіла являються співмешканцями, що підтверджується рапортом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколом допиту потерпілої, довідкою про місце проживання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 прохали клопотання задовольнити, оскільки обвинувачений на час вчинення кримінального правопорушення з потерпілою разом не проживав.
Суд, заслухавши учасників справи дійшов наступного.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Так, питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19) згідно з якими злочином, пов'язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов'язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред'явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.
Згідно з пунктами «a», «b» § 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально поінформованим про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього, і мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Наведені гарантії стосуються всіх обставин, які належать до предмета доказування у кримінальному провадженні в силу ст. 91 КПК (тобто й такого важливого елемента обвинувачення, як вчинення злочину, пов'язаного з домашнім насильством, що обтяжує покарання і з урахуванням процесуальної заборони, закріпленої в п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу, тягне за собою правові наслідки). При цьому відповідно до ст. 92 КПК тягар доказування згаданих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Отже, обов'язковою умовою визнання судом злочину - незалежно від його родового чи безпосереднього об'єкта - пов'язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо). За відсутності цього гарантоване право на захист істотно порушено і, беручи до уваги імперативність приписів п. 19 ч. 1 ст. 7, частин 3, 6 ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК, унеможливлює застосування згаданого інституту заборони закриття кримінального провадження щодо злочинів, передбачених ст. 125 КК.
Крім того, ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
З обвинувального акту вбачається, що 07.07.2022 близько 23 години ОСОБА_4 перебував на території домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , де також перебувала ОСОБА_3 . Через деякий час між ним та ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 , діючи умисно, передбачаючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, наніс кілька ударів правою рукою, стиснутою в кулак в область голови потерпілої ОСОБА_3 , спричинивши їй тілесні ушкодження у виді: участка набряку м'яких тканин і синця на повіках лівого ока синця та набряку в області нижньої щелепи зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у спричиненні легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_3 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
В обвинувальному акті не міститься жодних посилань на вчинення ОСОБА_4 злочину, пов'язаного з домашнім насильством. Дана обставина не вказана і як обтяжуюча обставина.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 477 КПК України, кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України, відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення.
Згідно вимог ч.4 ст. 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене суд доходить до висновку про задоволення заяви потерпілої ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження в зв'язку з її відмовою від обвинувачення, оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 не було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, пов'язаного з домашнім насильством відносно потерпілої ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 26, 284, 477 КПК України, суд, -
Постановив:
Закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_3 від обвинувачення.
На ухвалу суду протягом семи днів може бути подана апеляційна скарга.
Суддя