КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/3280/22
Провадження № 2/552/1669/22
20.10.2022 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Шаповал Т.В.,
при секретарі - Дубовик І.О.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, визнання незаконним наказу про звільнення,поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 04.07.2022 року звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, визнання незаконним наказу про звільнення,поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. У поданій до суду позовній заяві зазначив, що він був прийнятий з 01 січня 2013 року в КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» на посаду водія 2 класу та за сумісництвом на 0,25 посади окладу водія. Зазначив, що свої трудові обов'язки він виконував сумлінно. За весь час роботи на підприємстві на даній посаді, а це майже 10 років до нього ніяких зауважень не було, правил внутрішнього трудового розпорядку він не порушував та жодних інших претензій до виконання ним посадових обов'язків не було. Посилався на те, що згідно наказу №32-К від 03.12.2021року на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення п. 1.6 посадової ( робочої) інструкції водія автотранспортних засобів, а саме: не суттєве та незначне пошкодження номерного знаку та пластикової рамки під номерний знак службового автомобіля, який був закріплений за позивачем. Дане пошкодження було миттєво усунуто, а пластикова рамка замінена у той же день, даний наказ позивач не оскаржував. Згідно наказу №50-К від 28.04.2022 року без законних він вдруге був притягнутий до дисциплінарної відповідальності з оголошенням догани за порушення п.1.2 посадової ( робочої інструкції водія автотранспортних засобів і п.1 наказу ОАГ ЗУОЗ №38-ОД від 17.12.2020 року, а саме за те, що позивач нібито знаходився на робочій зміні не в форменому одязі. Позивач вважає, що накладене дисциплінарне стягнення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не має законодавчого підґрунтя, не містить доказів вчинення проступку, винесене з особистих мотивів та упередженого ставлення керівника підприємства та з грубим порушенням трудового законодавства. Зазначив, що він з наказом №50-К від 28.04.2022 не згоден, вважає його протиправним. Зовсім не зрозуміло, яке порушення п.1.2 посадової ( робочої) інструкції водія автотранспортних засобів він допустив та відсутність формених штанів червоного кольору у нього жодним чином не впливає на виконання ним посадових обов'язків водія. В самому наказі зазначив, що ним були написані дві пояснюючі записки механіку ОСОБА_4 щодо видачі штанів форменого одягу належного розміру. В наказі №50-К від 28.04.2022 року не викладена суть самого порушення та обставини, які вказують на вчинення дисциплінарного проступку. Відповідач при притягненні його до дисциплінарної відповідальності не встановив чи був насправді факт порушення трудової дисципліни, в якій формі вини проявилось порушення трудової дисципліни. Зазначив, що 10.05.2022 року його не допустили до роботи та повідомили про те, що він звільнений за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. 10.05.2022 року з наказом за №91-к/тр від 10.05.2022 про звільнення позивач не був ознайомлений, так як ймовірно даний наказ ще не був складений. 11.05.2022 року отримав поштового листа, в якому знаходився наказ №91-к/тр від 10.05.2022 року «Про звільнення з роботи». Згідно даного наказу позивача було звільнено з 10 травня 2022 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Посилався на те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до позивача за дисциплінарний проступок, із врахуванням незаконності попередніх оголошених позивачу доган є не правомірне, відповідачем не було дотримано вимог законодавства про працю, а саме: при обранні виду стягнення взагалі не було враховано ступінь тяжкості вчиненого і заподіяну цим шкоду, усі необхідні обставини і попередню роботу працівника, так як в наказах про оголошення догани та звільнення не вказано, які наслідки настали в результаті допущення позивачем невиконання службових обов'язків та не встановлено причини, які до цього призвели, також у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України, а тому звільнення позивача за даним пунктом є незаконним. Зазначив, що 11.05.2022 року він звернувся до сімейного лікаря та кардіолога зі скарнами на погіршення стану здоров'я, а саме: стислий біль за грудиною та в ділянці серця, який з'явився на фоні психотравмуючої ситуації після того,як дізнався, що його начебто звільнено з роботи. Після огляду сімейним лікарем та кардіологом був поставлений діагноз: гіпертонічний криз, стенокардія від напруження, кардіосклероз, тахікардія в наслідок чого, ОСОБА_1 мав тривожно - депресивний стан. Після встановленого діагнозу, ОСОБА_1 був вимушений негайно розпочати амбулаторне лікування з 11.06.2022 року.
Просив суд визнати протиправним та скасувати наказ №50-К від 28.04.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» винесеного в.о. начальника Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» Луговим І.Ф. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з оголошенням догани.
Визнати протиправним та скасувати Наказ №91-к/тр від 10 травня 2022 року «Про звільнення з роботи» винесеного в.о. начальника Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» Луговим І.Ф., щодо звільнення ОСОБА_1 з 10 травня 2022 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів округу №1 м. Полтава та 0,25 посади водія автотранспортних засобів округу №1 м. Полтава Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» з 11 травня 2022 року.
Стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 травня 2022 року до дня поновлення на роботі.
Стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн..
Ухвалою від 11.07.2022 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
17.08.2022 року до суду від відповідача Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради», надійшов відзив на позовну заяву. Посилався на те, що позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою заміни форменого одягу, до позовної заяви не додано будь - якого доказу такого звернення. Також зазначив, що у роботодавця відсутній обов'язок заміни спецодягу на вимогу робітника. Згідно вимог колективного договору та інструкції з охорони праці №2 формений одяг видається один раз на три роки. Позивач ознайомлений з наказом №38-ОД від 17.12.2020 року щодо зобов'язання водія бути одягненим в формений одяг, з пунктом 2.1 інструкції з охорони праці, якою передбачено, що водій, прийшовши на роботу, повинен переодягнутися в костюм водія ЕМД та ознайомлений про притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання вищезазначеного. Зазначив, що у поясненнях на наказі №50-к від 28.04.2022 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани власноручно вказує, що він придбав нові формені штани і вже носить їх, а в поясненнях від 01.05.2022 року знову вказує, що штани малого розміру. Також зазначив, що не надання розрахунку та висновку експерта свідчить про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Крім того, заперечують щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, дані витрати не є спів розмірними з складністю справи та не підтверджені жодними належними доказами.
Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
23.08.2022 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив. Зазначила, що позивач отримував формений одяг майже 2 роки тому, у 2020 році. Формена куртка була видана належного розміру, але штани були надто замалі. Позивач неодноразово у усій формі звертався до керівництва підприємства, щодо заміни штанів на більший розмір, але відповідач кожного разу ігнорував прохання позивача, тому позивач був вимушений носити звичайні штани чорного кольору. Також зазначила, що твердження відповідача зазначені у відзиві суперечать самі собі, а саме те, що позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою замінити формений одяг, та що, у роботодавця відсутній обов'язок заміни спецодягу на вимогу робітника. Відповідач надав разом з відзивом норми безоплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ, в яких чітко вказано, що термін носіння костюму водія екстреної медичної допомоги ( формений одяг) становить 36 місяців, але саму особову картку позивача щодо обліку видачі засобів індивідуального захисту та форменого одягу з незрозумілої причини відповідачем не надано, тому точної дати отримання позивачем форменого одягу невідомо. Окрім того зазначила, що позивач не мав можливості придбати формені штани з емблемою відповідача. Позивач з наказом №50-К від 28.04.2022 року не згоден, вважає його протиправним, так як, зовсім не зрозуміло яке порушення п.1.2 посадової ( робочої) інструкції водія автотранспортних засобів допустив позивач та відсутність формених штанів червоного кольору у позивача жодним чином не впливає на виконання ним посадових обов'язків водія та в самому наказі позивач зазначив, що ним були написані 2 пояснюючі записки механіку ОСОБА_4 щодо видачі штанів форменого одягу належного розміру. Просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
09.09.2022 року до суду від відповідача Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначив, що на штанах немає жодної емблеми відповідача, що свідчить про маніпулювання фактами. Зазначив, що не допуск позивача до роботи за появу на роботі не в формених штанах вирішується в кожному конкретному випадку індивідуально з точки зору оперативності роботи бригади екстреної медичної допомоги, так як у випадку відсторонення працівника від роботи за дане порушення потрібно терміново шукати водія на заміну, що в свою чергу може створити складнощі в оперативному реагуванні на виклики й виїзд бригади екстреної медичної допомоги. Проте це не означає, що позивач може порушувати правила внутрішнього трудового розпорядку, так як за це передбачена відповідальність відповідно до законодавства України. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на додержання відповідачем вимог закону при звільнені позивача. В задоволенні позову просив відмовити.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача,свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивача, ОСОБА_1 , згідно наказу №22-к від 29.12.2012 року прийнято по переводу з Полтавської станції швидкої медичної допомоги до 1 округу м. Полтави - водієм 2 класу з 1 січня 2013 року та за сумісництвом на 0.25 п.о. водія./а.с.16/
Згідно наказу КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської обласні Полтавської обласної ради» від 03.12.2021 року №32, встановлено,що 08.11.2021 року водій автотранспортних засобів 2 класу округу №1 ( м. Полтава) ОСОБА_1 знаходячись на робочій зміні та керуючи автомобілем Citroen Jumper д.н.з. НОМЕР_1 , допустив пошкодження закріпленого за ним автомобіля, в результаті чого автомобіль отримав механічні ушкодження переднього номерного знаку та пластикової рамки під номерним знаком. За порушення п.1.6 посадової (робочої) інструкції водія автотранспортних засобів оголошено дисциплінарне стягнення догану ОСОБА_1 - водію автотранспортних засобів 2класі округу №1 ( м. Полтава)./а.с.26/
Згідно наказу КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської обласні Полтавської обласної ради» від 28.04.2022 року №50-к, встановлено, що 27.04.2022 року водій автотранспортних засобів 2 класу округу №1( м. Полтава) ОСОБА_1 працював на робочій зміні не в форменому одязі, чим порушив п.1.2 посадової ( робочої) інструкції водія автотранспортних засобів ( автомобіля ШМД) затвердженої в.о. директора І.Ф.Луговим і п.1 наказу ОАГ ЗУОЗ №38-ОД від 17.12.2020 року затвердженого в.о. начальника І.Ф.Луговим. У своєму особистому поясненні від 27.04.2022 року ОСОБА_1 визнає факт знаходження на робочій зміні не в форменому одязі, але це не позбавляє його від відповідальності. За порушення п.1.2 посадової ( робочої) інструкції водія автотранспортних засобів ( автомобіля ШМД) і п.1 наказу ОАГ ЗУОЗ №38-ОД від 17.12.2020 року оголошено дисциплінарне стягнення догана водію автотранспортних засобів 2 класу округу №1 ( м. Полтава) ОСОБА_1 .. У даному наказі позивач зазначив, що він із ним не погоджується, так як він писав 2 пояснюючі записки механіку ОСОБА_4 про штани форменого одягу, що вони на його малі, так як він їх отримував 2 роки тому./а.с.27-28/
Із наказу КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської обласні Полтавської обласної ради» №91-к/тр від 10.05.2022 року про звільнення з роботи, вбачається, що 01 травня 2022 року водій автотранспортних засобів 2 класі округу №1 ( м. Полтава) ОСОБА_1 , працював на робочій зміні не в форменому одязі, чим порушив п.1.2 посадової ( робочої) інструкції водія автотранспортних засобів ( автомобіля ШМД), затвердженої в.о. директора І.Ф. Луговим і п.1 наказу ОАГ ЗУОЗ №38-ОД від 17.12.2020 року затвердженого в.о. начальника І.Ф.Луговим. Про порушення ОСОБА_1 свідчать факти, викладені у доповідній записці начальника транспортної служби округу №1 ( м. Полтава)Ткаченка М.Є. від 02.05.2022 року, доповідній записці механіка ОСОБА_4 від 01.05.2022 року. У своєму особистому поясненні від 01.05.2022 року ОСОБА_1 визнає факт знаходження на робочій зміні не в форменому одязі, але це не позбавляє його від відповідальності. Порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 вчиняв і раніше, а саме 08.11.2021 року та 27.04.2022 року. Даним наказом звільнено ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів округу №1 м. Полтава та з 0,25посади водія автотранспортних засобів округу №1 м. Полтава за сумісництвом, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку п.3 ст.40 КЗпП України 10 травня 2022 року./а.с.32-33/
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.
Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.
Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.
За приписами статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України була праця в робочій зміні не в форменому одязі, чим порушив п.1.2 посадової ( робочої) інструкції водія автотранспортних засобів ( автомобіля ШМД).
Згідно до ст. 142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Пунктом 1.2 посадової ( робочої) інструкції водія автотранспортних засобів ( автомобіля ШМД) затвердженої в.о. директора І.Ф.Луговим, передбачено, що водій автотранспортних засобів, за яким на підставі наказу або розпорядження керівника закріплено службовий спеціальний ( санітарний, медичний) автомобіль є водієм спеціального автомобіля, а водій, який обслуговує станції екстреної допомоги є водієм автотранспортних засобів - членом виїзної бригади екстреної медичної допомоги. На зазначених водіїв автотранспортних засобів ( надалі - водій) поширюються вимоги даної робочої інструкції, Примірного положення про водія виїзної бригади станції екстреної ( швидкої) - медичної допомоги, Правила внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору підприємства, Кодексу законів про працю України, Статуту підприємства, правил дорожнього руху, рішень, наказів та розпоряджень ( у тому числі і усних) керівника підприємства, засновника та органу управління та інших чинних нормативно - правових актів.
Наказом №38- ОД від 17.12.2020 року визначено, що при виконанні посадових обов'язків водіями автотранспортних засобів ( автомобіля ШМД) сумлінно дотримуватися п.3.15 примірного Положення про водія виїзної бригади станції екстреної ( швидкої) медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 29.08.2008 №500 щодо зобов'язання водія бути одягненим в формений одяг, п.2.1 Інструкції з охорони праці для водія автотранспортних засобів №77, затверджену наказом в.о. начальника ОАГ ЗУОЗ від 30.09.2020 №234, а саме: прийшовши на роботу водій повинен переодягнутися в робочий одяг, для водіїв екстреної медичної допомоги костюм водія ЕМЖ та в залежності від пори року футболка, жилет або куртка утеплена водія ЕМД. Всім водіям забороняється приступати до роботи в брудному, не охайному, спортивному одязі.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Виходячи із норм чинного законодавства, для звільнення працівника за підставою, що міститься у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.
Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов'язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов'язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов'язків, а також за дії, що не пов'язані з виконанням службових обов'язків.
Пунктами 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач не заперечує факт отримання ним від відповідача форменого одягу.
Крім того, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що за весь період роботи позивача на підприємстві зауважень не було, порушень трудової дисципліни не фіксувалося. Лише 01.12.2021 року до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення п.1.6 посадової інструкції, а саме знаходячись на робочій зміні та керуючи транспортним засобом допустив пошкодження переднього номерного знаку та пластикової рамки під номер та 28.04.2022 року застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення п.1.2 посадової інструкції, а саме працював на робочій зміні не в форменому одязі /не в формених штанах/, на що були надані пояснення, що штати з форменого одягу є малого розміру.
Також, судом встановлено, що позивач неодноразово повідомляв роботодавця, що штани з його форменого одягу є малого розміру, що свідчить про об'єктивні причини перебування на робочому місці не в формених штанах.
Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що позивач, хоча перебував на робочому місці не в формених штанах, однак був одягнений у формену куртку, що свідчить про відсутність умислу на порушення трудової дисципліни.
Також слід зазначити, що придбання форменого одягу за кошти працівника жодним нормативним актом не передбачено.
Крім того, судом враховано, що звільнення відповідача відбулося за вісім днів до виходу на пенсію.
Суд, враховуючи вищевикладені обставини, приходить до висновку, що у даному випадку обраний вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи не може вважатись таким, що відповідає тяжкості проступку, адже у зв'язку з тим, що позивач працював на робочій зміні не у формених штанах для роботодавця або інших осіб не настали негативні наслідки, також не була заподіяна шкода підприємству чи іншим особам, тощо.
Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не дотримався вимог КЗпП України, а тому є підстави для скасування наказу №50-К від 28.04.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» винесеного в.о. начальника Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» Луговим І.Ф. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з оголошенням догани та наказу №91-к/тр від 10 травня 2022 року «Про звільнення з роботи» винесеного в.о. начальника Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» Луговим І.Ф., щодо звільнення ОСОБА_1 з 10 травня 2022 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Та необхідність поновити позивача на посаді водія автотранспортних засобів округу №1 м. Полтава та 0,25 посади водія автотранспортних засобів округу №1 м. Полтава Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» з 11 травня 2022 року.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі № 299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з абзацом третім та четвертим пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Таким чином, передбачено, що середня заробітна плата працівника обраховується з заробітку за останні два повні місяці роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
Згідно довідки про заробітну плату і про доходу ОСОБА_1 від 12.08.2022 року №315 середньомісячна заробітна плата становить 13688,45 грн., середньоденна заробітна плата складає 767,58 грн..
Період вимушеного прогулу - з 11 травня 2022 року (наступний день за днем звільнення) по 20 жовтня 2022 року (день розгляду справи судом), а всього 117 робочих днів * 767,58 грн. = 89 806 грн. 86 коп..
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 89 806 грн. 86 коп..
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Суд, враховуючи ступінь вини відповідача та його поведінку, небажання мирним шляхом врегулювати спір, також те, що внаслідок протиправних дій з боку відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилася у тривалому позбавленні останнього на працю, що вплинуло на його здоров'я, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, оцінює моральні страждання позивача в розмірі 10000 грн. та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Тому, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. позивачем надано квитанцію №47 від 11.05.2022 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076 -VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 13000 грн., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі .
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 13000 грн. на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 3473 грн. 40 коп..
Враховуючи, що позивачі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору за позовними вимогами про поновлення на роботі, у зв'язку з задоволенням цих позовних вимог судовий збір в розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Згідно п 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Тому в цій частині рішення підлягає до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 258, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, визнання незаконним наказу про звільнення,поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ №50-К від 28.04.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» винесеного в.о. начальника Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» Луговим І.Ф. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з оголошенням догани.
Визнати протиправним та скасувати Наказ №91-к/тр від 10 травня 2022 року «Про звільнення з роботи» винесеного в.о. начальника Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» Луговим І.Ф., щодо звільнення ОСОБА_1 з 10 травня 2022 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів округу №1 м. Полтава та 0,25 посади водія автотранспортних засобів округу №1 м. Полтава Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» з 11 травня 2022 року.
В частині поновлення на роботі рішення підлягає до негайного виконання.
Стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 89806 грн. 86 коп..
Стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..
Стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3473 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., а всього 16 473 грн. 40 коп..
Стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп..
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
відповідач - Комунальне підприємство «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Коцюбинського,7, код ЄДРПОУ 22548359.
Повний текст рішення виготовлено 27.10.2022 року.
Головуючий Т.В.Шаповал