майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"27" жовтня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/903/22
Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,
розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Омнія Трейд" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омнія Трейд"
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"
про стягнення 703523,79 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю " Омнія Трейд" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" 703523,79 грн, з яких: 614346,00 грн основного боргу, 76301,77 грн інфляційних та 12876,02 грн 3% річних.
Також до суду надійшла заява про забезпечення позову, в прохальній частині якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у сумі 703523,79 грн, які знаходяться на рахунку Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос": розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ", МФО 334851 (валюта українська гривня), а також на всіх інших банківських рахунках Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (код ЄДРПОУ 03743405) у будь яких банківських установах, які будуть встановлені під час відповідної судової ухвали.
Необхідність вжиття зазначених заходів до забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що зважаючи на значний розмір заборгованості відповідача, факт ухилення від виконання свого зобов'язання перед позивачем, існує ризик того, що невжиття заходів забезпечення позову, у випадку ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, може зробити неможливим його виконання або значно його утруднити.
Також заявник вказав, що відповідно до відомостей, взятих з відкритих джерел, зокрема сайту Опендатабот, у відповідача відсутнє нерухоме майно та земельні ділянки, на яке було б можливо звернути стягнення, а на рухоме майно, що перебуває у власності відповідача, знаходиться під обтяженням, а відтак, заявник вважає, що не зможе виконати рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на нерухоме майно та рухоме майно відповідача.
Зважаючи на зазначене, заявник вважає, що застосування вищевказаного способу забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами позивача і в майбутньому невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми стягнення, може значно ускладнити виконання рішення суду, або взагалі унеможливити його виконання.
Вважає, що відповідач до завершення розгляду справи про стягнення заборгованості, може відчужити належні йому грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках останнього третім особам, або взагалі може збанкрутувати, що у подальшому може значно ускладнити виконання рішення у справі. При цьому, як вказав позивач, єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у цій справі, фактично, можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на рахунках, що належать відповідачу.
На думку заявника, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів на своїх рахунках, аби задовольнити вимогу позивача щодо повернення заборгованості за договором поставки, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Вважає, що накладення арешту на банківські рахунки відповідача в межах суми боргу призведе до втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, однак таке втручання є виправданим, оскільки воно здійснюється в інтересах суспільства, що полягають в забезпеченні господарського судочинства та запобіганні ризику невиконання рішення суду.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 ГПК України).
Згідно зі ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" та постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Разом з тим, заявивши про необхідність застосування заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, які свідчать, що невжиття таких заходів в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Зсилання позивача на відомості, взяті з відкритих джерел, зокрема сайту Опендатабот, про те, що у відповідача відсутнє нерухоме майно та земельні ділянки, на яке було б можливо звернути стягнення, а на рухоме майно, що перебуває у власності відповідача, знаходиться під обтяженням, не може свідчити про ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у даній справі в разі невжиття судом заходів до забезпечення позову, оскільки предметом позову, згідно поданої суду позовної заяви, є вимога про стягнення саме грошових коштів.
Натомість, доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо відчуження належних йому грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках останнього третім особам, позивачем також не подано. Тобто, доказів ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду про стягнення коштів, в разі невжиття таких заходів, матеріали справи не містять.
За вказаного, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях останнього, оскільки, жодних доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надано, в той час як відповідно до вимог ст.74 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що вжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, як для позивача, так і для інших контрагентів відповідача, враховуючи їх можливий негативний вплив на господарську діяльність останнього.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості заяви позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, адекватності вимог позивача про забезпечення позову, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні поданої заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 42, 74, 136-140, 234 ГПК України, господарський суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 27.10.2022.
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - У справу;
2,3 - сторонам (рек.).