465/1625/22
2/465/2648/22
Іменем України
24.10.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Лозинському Т.-Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, посилаючись на те, що відповідач проживає та зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 та користується послугами з теплопостачання. .Між сторонами встановились фактичні договірні відносини щодо надання послуг в сфері теплопостачання. Для здійснення оплати за надані послуги відповідачу відкрито особовий рахунок. Однак, станом на 01.02.2020 р. за період з 01.09.2017 по 01.02.2020 року у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 14 806, 64 грн., яка не погашена, що підтверджується розрахунками заборгованості за послуги з централізованого опалення. Франківським районним судом м.Львова 18.05.2020 р. скасовано судовий наказ про стягнення заборгованості.
На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача 16105,97 грн. заборгованості, з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних витрат, а також суму судових витрат.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 04.05.2022 відкрито провадження у справі,розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
28 липня 2022 року на адресу суду поступив відзив, який мотивований тим, що послуги з теплопостачання від ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавалися неякісно, в результаті чого була отримана дозвільна документація на впровадження автономної електричної системи теплопостачання. На виконання вимог «Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води», відповідачем була демонтована система централізованого теплопостачання, про щ обув складений акт в присутності посадових оіб ЛКП «Львівський ліхтар» від 11.07.2017 року.
Правомірність таких дій підтверджується Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.06.2020 р. провадження №2/465/656/20.
Крім того, 31.10.2017 року відповідачем було направлено лист до позивача з проханням не нараховувати кошти за неспожиту теплову енергію.
На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.
06.09.2022 р. на адресу суду поступила відповідь на відзив, яка мотивована тим, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не має повноважень надавати дозвіл на відключення від ЦО. Лише при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО та ГВП.
На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, яку просила задоволити.
В судове засідання відповідач не зявився, причини неявки суду не повідомив, однак, в силу вимог ст. 223 ЦПК України, така неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Частиною 1 ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується довідкою ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 17.02.2020 р.
Судом встановлено, що згідно розрахунку за надану послугу централізованого теплопостачання відповідач станом на 01.02.2020 р. за період з 01.09.2017 по 01.02.2020 року у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 14 806, 64 грн.
Так, Ухвалою Франківького районного суду від 18.05.2020 р. скасовано судовий наказ про стягнення заборгованості.
Згідно договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідачу надаються послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання відповідачу був відкритий особовий рахунок.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією-суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
У відповідності до п. 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Як зазначено у п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно вимог п.37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 передбачено, що у разі неналежного надання послуг складаються відповідні акти, які підписуються споживачем та представником виконавця.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Отже, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Крім того, обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Як встановлено судом, Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2018 року зобов'язано Львівське комунальне підприємство «Львівський ліхтар» надати технічну характеристику квартири АДРЕСА_1 та погодження на відключення квартири АДРЕСА_1 від мережі ЦО.
Зобов'язано Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» розробити та надати технічні умови на від'єднання від системи ЦО у квартирі АДРЕСА_1 .
Так, відповідачем була демонтована система централізованого теплопостачання, про що був складений акт в присутності посадових оіб ЛКП «Львівський ліхтар» від 11.07.2017 року.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.06.2020 р. у задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб - Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар» та Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відновлення самовільно ліквідованої системи центрального опалення - відмовлено.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, представником ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надано докази на підтвердження надання послуг теплопостачання, так як квартира АДРЕСА_1 відключена від системи центрального опалення 11.07.2017 р.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову за безпідставністю такого.
Керуючись статтями 12,13,258,259,265,268,354 ЦПК України,суд,-
В задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів,- відмовити.
Сторони:
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1; ЄДРПОУ: 05506460; МФО: 325796; р/р26036302204086);
Відповідач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ванівський Ю.М.