24 жовтня 2022 року м. Київ
Справа № 761/41821/20
Провадження: № 22-ц/824/8644/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Андрієнко А. М., Соколової В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іванової Ірини Станіславівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ПАРК»
на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д.О.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ПАРК» до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», про стягнення заборгованості,
У грудні 2020 року ТОВ «САН ПАРК» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ТОВ «САН ПАРК» здійснює надання послуг з центрального опалення за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд.11/2, гуртожиток, де проживає відповідач. Разом з тим, відповідач своєчасно не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка становить 18 337,79 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, а тому товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 18 337,79 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року в задоволенні позову ТОВ «САН ПАРК» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Іванова І.С. в інтересах ТОВ «САН ПАРК» подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та не дотримання норм матеріального права, не врахування обставин, що мають істотне значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити новесудове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Суд першої інстанції не надав належної оцінки договірним відносинам, які склались між ТОВ «САН ПАРК» та третьою особою. Також вказала, що в матеріалах справи наявна довідка про нарахування і сплату по особовому рахунку, з якої убачається, що відповідач є споживачем послуг і проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалами Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року відкритоапеляційне провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «САН ПАРК» надає послуги із централізованного опалення гуртожитку, який перебуває в комунальній власності за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2 на підставі виданих йому ліцензій.
ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 .
28.03.2020 року між позивачем та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» (далі - «ЦКС») був укладений Договір про надання послуг №2803/СП.
За договором ЦКС зобов'язався надавати замовнику (позивачу) послуги з виконання роботи з актуалізації бази даних споживачів послуг замовника в тому числі: ведення обліку споживачів, підтримання стану бази даних в актуальній формі (внесення змін по кожному особовому рахунку, де змінилася кількість зареєстрованих та інших змін, складі чи статусі проживаючих споживачів, призначені чи скасовані пільги, субсидії тощо) (п. 1.2.1. договору); оформлення договірних відносин від імені замовника зі споживачами та укладання договорів про надання замовником послуг від імені замовника (п. 1.2.6. та п. 4.2.6. договору) тощо.
Відповідно до інформації ЦКС про розмір заборгованості споживачів,наданої на запит позивача, у відповідача станом на 21.12.2020 року наявна заборгованість у розмірі 18 337,79 грн.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції вважав, що зміст договору про надання послуг №2803/СП від 28.03.2019 року не свідчить про наявність договірних відносин між ТОВ «САН ПАРК» та ОСОБА_1 . Окрім того, ТОВ «САН ПАРК» не визначило правового статусу кімнатита її власників/співвласників або іншої особи, яка користується нею, що унеможливлює вирішення судом питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення саме з ОСОБА_1 . Також суд вважав, що позивачем ТОВ «САН ПАРК» не доведенорозмірузаборгованості за увесь період, що зазначений в довідках про розмір заборгованості.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону № 1875-IV).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 02 листопада 2020 року у справі № 753/7790/16-ц, 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо відмови в позові у зв'язку відсутністю договірних відносин з відповідачем, є помилковим.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Факт надання ТОВ «САН ПАРК» послуг з постачання теплової енергії до будинку (гуртожитку), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд.11/2 , підтверджується копіями ліцензій від 12.12.2014 року та листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від 20.09.2021 року.
28.03.2019 року між ТОВ «САН ПАРК» та КК «Центр комунального сервісу» укладено договір про надання послуг № 2803/СП, згідно з умовами якого КК «Центр комунального сервісу» (виконавець) зобов'язується надавити ТОВ «Сан Парк» (замовнику) житлово-комунальні послуги, а ТОВ «Сан Парк» (замовник) зобов'язується прийняти та сплачувати за отримані послуги.
Тобто, КК «Центр комунального сервісу» за вказаним договором здійснює нарахування споживачам плати за надані ТОВ «САН ПАРК» послуги з постачання теплової енергії, а також формує та виставляє споживачам рахунки. При цьому, оплата за отримані послуги здійснюється споживачами на рахунок КК «Центр комунального сервісу», яка у подальшому перераховується на рахунок ТОВ «САН ПАРК».
Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником особового рахунку № НОМЕР_1 та отримує послуги з централізованого опалення за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , отже, є споживачем вказаних послуг (а.с. 15-16, 19-21).
Однак, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення в гуртожитку та проживає за вказаною адресою, помилково послався на відсутність доказів проживання відповідача за вказаною адресою та факту отримання ним наданих послуг.
Доказів того, що ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою, відмовлявся від надання послуг з централізованого опалення гуртожитку або, що такі послуги надавалися неякісні чи не в повному обсязі в матеріалах за справи немає, а тому колегія суддів доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги.
З матеріалів справи, зокрема,наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 01.09.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2018 року по 01.09.2020 року складає 18 337,79 грн.
Вказаний розмір заборгованості, порядок її нарахування не спростований, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати не доведеною суму заборгованості за увесь період.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «САН ПАРК»заборгованості за надані послуги з централізованого опалення.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Отже, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, зОСОБА_1 на користь ТОВ «САН ПАРК» також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5255грн, з яких 2102 грн - за подання позовної заяви та 3153грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Іванової Ірини Станіславівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ПАРК» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ПАРК» (ЄДРПОУ 36594349, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2 ) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2018 року по 01.09.2020 року у розмірі 18 337,79 (вісімнадцять тисяч триста тридцять сім) грн 79 коп.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ПАРК» (ЄДРПОУ 36594349, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді А. М. Андрієнко
В. В. Соколова