Справа № 753/13210/19 Головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф.
Провадження № 22-ц/824/9431/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
26 жовтня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 22 липня 2022 року позивача через представника - адвокат Мороза В.В. засобами поштового зв'язку звернулася з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В апеляційній скарзі порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з тим, що в судовому засіданні 13 грудня 2021 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваного судового рішення, його повний текст виготовлений судом першої інстанції 13 червня 2022 року і направлено до ЄДРСР, проте в реєстрі було обмежено доступ до повного тексту рішення у справі № 753/13210/19 на підставі листа суду від 24 червня 2022 року № 29059/22-вих (Вх. № 5528/03-22 від 01.07.2022), а фактично позивач отримала рішення поштою лише 22 червня 2022 року. Таким чином апеляційну скаргу подано (направлено поштою) з дотриманням граничного процесуального строку, встановленого частиною другою статті 354 ЦПК України.
Зважаючи, що наведені вище обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи та наданими відповідачем доказам, а також узгоджуються з процесуальними нормами закону, апеляційний суд з огляду на принцип забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.
Проте подана апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої та частини п'ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
За подання апеляційної скарги судовий збір не сплачено, а представник відповідача у скарзі вказав, що ОСОБА_1 повністю звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», посилаючись при цьому на постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2011 року у справі № 490/2254/20.
Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Отже, вказана пільга щодо сплати судового збору підлягає застосуванню лише у випадку коли позивач пред'явив позовні вимоги, пов'язані з порушенням його прав саме як споживача послуг - у даному випадку житлово-комунальних.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
Як свідчать матеріали справи, в межах даної справи предметом судового розгляду у суді першої інстанції були такі позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Рада 2»:
1. визнати недійсним договір № УЖ/Р2-1/12/04/16 на надання житлово-комунальних послуг від 12 квітня 2016 року з моменту його укладення;
2. визнати недійсним договір про надання послуг № К/Р2-2/12/04/16 від 12 квітня 2016 року з моменту його укладення;
3. стягнути з відповідача на користь позивача 99 583 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди;
4. стягнути з відповідача на користь позивача 98 927 грн в якості відшкодування моральної шкоди;
5. зобов'язати відповідача усунути усі порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що виявлені Дарницьким РУ ГУ ДСНС України в м. Києві відповідно до приписів № 381 від 21 червня 2019 року та № 170 від 5 березня 2019 року, а також Управлінням з надзвичайних ситуацій у Дарницькому районі ГУ ДСНС України в м. Києві відповідно до припису № 275 від 30 жовтня 2015 року, привести внутрішні та зовнішні комунікації у працездатний стан, усунути несправності інженерного обладнання, що порушують умови нормальної експлуатації будинку та несуть загрозу життю та майну позивача та інших мешканців;
6. зобов'язати відповідача надати позивачу ключі від електролічильника, технічний паспорт на електролічильник, ключі від поштової скриньки, ключі від домофону та допоміжних приміщень, перепустки на вхід у будинок та ключі від пристрою пропуску за адресою: АДРЕСА_1 ;
7. зобов'язати відповідача надати позивачу інформацію щодо структури тарифів, копії актів виконаних робіт по утриманню будинку, копії паспортів, журнали обслуговування та утримування ліфтів, сертифікатів відповідності на ліфти, що експлуатуються у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
8. зобов'язати відповідача демонтувати камери відеоспостереження та рекламні стенди у ліфтах (не передбачених виробником ліфтових кабін), розташованих у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Аналіз вказаних позовних вимог в контексті положень Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також обґрунтувань пред'явленого позову свідчить, що позивач звільнена від сплати судового збору лише в частині оскарження незадоволених вимог, викладених у пунктах 1-3, 7 прохальної частини позовної заяви.
Зазначені обставини частково підтвердженні позивачем у поданій нею заяві про повернення надміру сплаченого судового збору та повністю знайшли своє відображення в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року (а.с. 235-238, 247, 248, т. 1).
Посилання позивача на висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2011 року у справі № 490/2254/20, не дають обґрунтованих підстав вважати, що вона звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у повному обсязі, а саме щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог, викладених у пунктах 4-6, 8 прохальної частини позовної заяви.
Ураховуючи вищезазначене, підстав вважати, що позивач повністю звільнена від сплати судового збору немає, а тому їй необхідно сплатити судовий збір.
Як передбачено підпунктом 1.2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2.2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI установлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У 2019 році розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» становив 1 921 грн.
При цьому положеннями частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду установлена в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону № 3674-VI).
Ураховуючи категорію спору, характер та кількісний вимір незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 , а також вимоги її апеляційної скарги, розмір судового збору в даному випадку становить 4 941,71 грн (3294,47 грн х 150 %).
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача:UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812.
Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за а/с ОСОБА_1 на рішення від 13 грудня 2021 року по справі № 753/13210/19, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись статтями 127, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліків десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Н.В. Ігнатченко