03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 755/5480/21 Головуючий у суді першої інстанції - Арапіна Н.Є.
Номер провадження № 22-ц/824/6561/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
26 жовтня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» до ОСОБА_1 , третя особа : Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, -
У березні 2021 року ОСББ «Тельбін-Комфорт» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, який обґрунтовувало тим, що позивачем здійснюється управління в багатоквартирному будинку з підземним паркінгом АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному вище будинку був ОСОБА_3 (а.с.30-31), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, 29 жовтня 2020 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори видано відповідачу ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_3 .
Зазначав, що ОСББ «Тельбін-Комфорт» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами ОСББ «Тельбін-Комфорт» (протокол № 1 від 17 грудня 2018 року - 31 грудня 2018 року).
Згідно Статуту ОСББ «Тельбін-Комфорт» у редакції від 17 грудня 2018 року, Об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Протоколом № 3 позачергових Загальних зборів ОСББ «Тельбін-Комфорт», які відбулися 19 квітня 2013 року, встановлено щомісячні внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 у розмірі 2,981 грн за 1 кв.м.
Протоколом № 7 позачергових Загальних зборів ОСББ «Тельбін-Комфорт», які відбулися 10 вересня 2013 року встановлено щомісячні внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 у розмірі 3,74 грн за 1 кв.м при оплаті до 20 числа та 4,40 грн за 1 кв.м при оплаті після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Разом з тим, рішенням Загальних зборів ОСББ «Тельбін-Комфорт» оформлені протоколом б/н, які відбулися 31 березня 2015 року, встановлено щомісячні внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 у розмірі 4,97 грн за 1 кв.м.
Рішенням Загальних зборів ОСББ «Тельбін-Комфорт», що оформлені протоколом №1 , які відбулися 17 грудня 2018 року, встановлено щомісячні внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 у розмірі 6,98 грн за 1 кв.м при оплаті до 25 числа та 8,38 грн за 1 кв.м при оплаті після 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконує зобов'язання по оплаті щомісячних внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території внаслідок чого за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 39 603,49 грн.
У зв'язку з вказаним вище, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті щомісячних внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 39 603,49 грн, інфляційні втрати за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 15 381,74 грн, 3% річних за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 3 841,11 грн та витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року позовні вимоги ОСББ «Тельбін-Комфорт» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Тельбін-Комфорт» заборгованість по оплаті щомісячних внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 39 603, 49 грн, інфляційні втрати за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 15 381, 74 грн та 3% річних за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 3 841, 11 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Тельбін-Комфорт» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не було дотримано положень ч. 1 ст. 1282 ЦК України та не встановлено вартість успадкованого відповідачем майна та жодних заходів для цього не вжито, що фактично позбавило суд можливості визначити співмірність вимог позивача до вартості успадкованого майна.
Зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте не з'ясовано, який саме обсяг зобов'язань зі сплати щомісячних внесків перейшов на відповідача в спадок від його померлого батька, що позбавило можливості відповідача належним чином заперечувати проти вимог позивача, до яких могла б бути застосована позовна давність.
Крім того, апелянт вказує, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не міг заявити про застосування строків позовної давності, оскільки кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою «за закінченням строку зберігання», що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.
Звертає увагу, що позивач вказує квітень 2013 року як початок виникнення заборгованості, а з позовом звертається до суду в березні 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності, яку ОСОБА_1 просить застосувати до правовідносин, які виникли між сторонами у період з 01 квітня 2013 року по 01 квітня 2016 року.
Враховуючи вказане в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСББ «Тельбін-Комфорт» відмовити в повному обсязі.
13 липня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСББ «Тельбін-Комфорт» - Штеренберг О.О., відповідно до якого вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не підтверджують неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Так, представник позивача вказує, що посилання апелянта на не встановлення судом першої інстанції вартості успадкованого відповідачем майна, без надання ним жодних доказів, які свідчили би про перевищення розміру заборгованості над вартістю успадкованого майна, суперечить позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №607/98/17, відповідно до якої доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця і покладення обов'язку доказування обсягу та вартості майна на позивача є безпідставним.
Разом з тим, сторона позивача посилається на успадкування відповідачем декількох квартир та земельної ділянки, вартість яких явно більше від розміру заявлених позовних вимог, а також на наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі об'єкта інвестування від 13 вересня 2016 року, згідно з яким вартість квартири АДРЕСА_3 визначена у розмірі 300 510 грн, що також перевищує розмір позовних вимог.
Що ж до твердження апелянта про не встановлення обсягу зобов'язань зі сплати щомісячних внесків, що перейшов відповідачу у спадок, представник позивача вказує, що ОСОБА_1 прийняв спадщину свого померлого батька, а тому прийняв на себе й всі його обов'язки, зокрема і обов'язок зі сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій.
Представник ОСББ «Тельбін-Комфорт» - Штеренберг О.О. вважає, що прохальна частина апеляційної скарги містить фактичне визнання відповідачем боргу, оскільки застосування строків позовної давності можливе лише при обґрунтованості позовних вимог і вказує, що навіть у разі застосування строків позовної давності заборгованість за три попередні перед подачею позову роки все одно залишилась не виключеною, що нівелює можливість відмови у задоволенні позову в повному обсязі, що також просить ОСОБА_1 .
У відзиві представник звертає увагу й на те, що на спростування наявності або розміру заборгованості перед позивачем апелянтом не було надано жодних доказів ані в суді першої інстанції, ані в поданій апеляційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, представник ОСББ «Тельбін-Комфорт» - Штеренберг О.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_3 був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а також свідоцтвом про смерть від 15 лютого 2019 року (а.с.42, 3 зворотній бік, т.2).
29 жовтня 2020 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.45, т.2).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» (протокол № 1 від 17.12.2018-31.12.2018) (а.с.40-46, т.1).
Згідно Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» у редакції від 17 грудня 2018 року, Об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Рішенням, що оформлено протоколом № 3 позачергових Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт», які відбулися 19 квітня 2013 року встановлено щомісячні внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 у розмірі 2,981 грн за 1 кв.м (а.с.15-19, т.1).
Рішенням, що оформлено протоколом № 7 позачергових Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт», які відбулися 10 вересня 2013 року встановлено щомісячні внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 у розмірі 3,74 грн за 1 кв.м при оплаті до 20 числа та 4,04 грн за 1 кв.м при оплаті після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (а.с.20, т.1).
Рішенням, що оформлено протоколом №б/н Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт», які відбулися 31 березня 2015 року встановлено щомісячні внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 у розмірі 4,97 грн за 1 кв.м (а.с.21-29, т.1).
Рішенням, що оформлено протоколом № 1 Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт», які відбулися 17 грудня 2018 року встановлено щомісячні внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 у розмірі 6,98 грн за 1 кв.м при оплаті до 25 числа та 8,38 грн за 1 кв.м при оплаті після 25 числа місяця, що настає за розрахунковим (а.с.30-34, т.1).
Згідно розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги у відповідача виникла заборгованість, яка складається із заборгованості по оплаті внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 39 603,49 грн, інфляційних втрат за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 15 381,74 грн та трьох процентів річних за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 3 841,11 грн (а.с.149-205, т.1).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСББ «Тельбін-Комфорт», мотивував своє рішення тим, що відповідач прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , й відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зокрема, на квартиру АДРЕСА_3 . Разом з тим, відповідач не виконує зобов'язання по оплаті щомісячних внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території внаслідок чого за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 39 603,49 грн. Вказано, що будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення вказаної заборгованості. Крім того, судом також було зазначено, що позивач також має право на стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних, а також інфляційних втрат за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року.
Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов'язує.
Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказаний правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц.
Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 3алежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтями 20-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Відповідно до п.п.1.2, 1.6 Статуту об'єднання діє відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та статуту. Об'єднання у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16, 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», та несе обов'язки, передбачені статтею 18 цього Закону.
Згідно п. 4.3 Статуту сплата встановлених загальними зборами внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов'язковою для всіх співвласників.
Згідно п. 4.4 Статуту частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та цього статуту (п.4.5 Статуту).
Загальні збори об'єднання можуть прийняти рішення про списання боргів співвласників у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна, на суму боргу (п.4.6 Статуту).
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Як вбачається з положень статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку, зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів об'єднання, не порушувати інтереси інших співвласників, дотримуватись вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема, робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив факт того, що відповідач по справі ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого ОСОБА_3 , успадкував право власності на квартиру АДРЕСА_3 , а тому на нього покладається обов'язок зі сплати заборгованості по внескам на утримання будинку, споруд та прибудинкової території.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не було з'ясовано який саме обсяг зобов'язань зі сплати щомісячних внесків перейшов до відповідача по справі як спадок від його померлого батька, а також не було з'ясовано вартості успадкованого майна, то апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до положень статті 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Відповідно до статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до заповіту від 06 лютого 1998 року ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 (а.с.8, т.2).
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 29 жовтня 2020 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.45, т.2).
Відповідно до Акту прийому-передачі Об'єкту інвестування від 13 вересня 2016 року, підписаного ТОВ «Київське будівельне підприємство №3» (забудовник) та ОСОБА_3 (довіритель), вбачається, що сторони уклали цей акт про те, що згідно договору відступлення права вимоги №18-1-101 від 08 лютого 2008 року та договору про участь у ФФБ №18-1-101 від 18 жовтня 2006 року та додаткових угод до них, забудовник побудував та передає, а довіритель приймає об'єкт інвестування - квартиру, на підставі довідки №100 про 100% інвестування об'єкта інвестування від 13 вересня 2016 року, а саме квартиру АДРЕСА_3 . Вартість, сплачена довірителем, згідно з договорів та додаткових угод до них, складає 300 510 грн, що відповідає 100% вартості об'єкта інвестування (а.с.43, т.2).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що вартість успадкованого майна значно перевищує розмір заборгованості, який просить стягнути позивач з відповідача.
Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач успадкував все майно ОСОБА_3 , що включає, зокрема, квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 , квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_8 , а також земельну ділянку площею 0,0505 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 ) (кадастровий номер 3221482000:05:008:0564).
Щодо застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, про яку просить відповідач по справі, то апеляційний суд керується наступним.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участь у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСББ «Тельбін-Комфорт», а відповідачем по справі зроблено заяву про застосування строку позовної давності, то апеляційний суд має встановити чи було належним чином повідомлено відповідача по справі про розгляд судом першої інстанції.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.211, т.1).
Відповідно до положень статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог закону, здійснив направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації відповідача по справі, а саме за адресою АДРЕСА_6 , однак конверт повернувся на адресу суду без вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.59, т.2).
Крім того, судом також було також направлено поштову кореспонденцію відповідачу за адресою АДРЕСА_8 , однак конверт повернувся на адресу суду без вручення (а.с.60в, т.2).
Враховуючи положення статті 128 ЦПК України, відповідач по справі ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, а також враховуючи той факт, що відповідач по справі не був належним чином повідомлений в суді першої інстанції, однак зробив відповідну заяву про застосування строку позовної давності в поданій апеляційній скарзі, то апеляційний суд вважає за необхідне застосування строк позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.
Відповідно до п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «Тельбін-Комфорт» звернулось до суду першої інстанції із позовною заявою 29 березня 2021 року, однак з 13 березня 2020 році на всій території України було встановлено карантин.
Враховуючи викладені обставини, період, за який з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованості, становить з березня 2017 року по січень 2021 року.
Враховуючи зазначений період, а також надану позивачем довідку від 29 березня 2021 року про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2021 року ОСОБА_1 , то розмір заборгованості з внесків на утримання будинку та прибудинкової території, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 24 052,69 грн (39 603,49 - 15 550,80).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач своєчасно зобов'язання не виконав з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, то ОСББ «Тельбін-Комфорт» відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, має право на стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 508,58 грн та трьох відсотків річних у розмірі 1 460,21 грн за період з березня 2017 року по березень 2021 року.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Оскільки за подачу позовної заяви ОСББ «Тельбін-Комфорт» сплатило судовий збір у розмірі 2 270 грн, а за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 405 грн, а апеляційну скаргу задоволено частково, що становить 47,63% від загального розміру позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір, сплачений в суді першої інстанції, у розмірі 1081,20 грн, а з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір за розгляд в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 621,80 грн. З врахуванням взаємозаліку судових витрат з ОСББ «Тельбін-Комфорт» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 540,60 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» (ЄДРПОУ 38648720, юридична адреса: 02152, просп. Павла Тичини, 18-б, м. Київ) заборгованість по оплаті щомісячних внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з березня 2017 року по січень 2021 року у розмірі 24 052,69 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 2 508,58 грн та три відсотки річних у розмірі 1 460,21 грн за період з березня 2017 року по березень 2021 року, що разом становить 28 021,48 грн.
Стягнути із Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» (ЄДРПОУ 38648720, юридична адреса: 02152, просп. Павла Тичини, 18-б, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 ) судовий збір у розмірі 540,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв