Апеляційне провадження № 22-ц/824/9984/2022
Справа № 758/10192/19
Іменем України
26 жовтня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду м. Києва в складі судді Ларіонової Н.М., про заміну сторони на належного позивача, постановлену в м. Київ та занесену до протоколу судового засідання 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 , яку було замінено на ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , треті особи Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», ОСОБА_1 про стягнення збитків та моральної шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом, просила стягнути з відповідача на користь позивача спричинену залиттям квартири майнову шкоду в розмірі 124061 грн., моральну шкоду в розмірі 70000 грн., витрати на проведення оцінки матеріального збитку 3890 грн. та судові витрати.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, здійснено заміну неналежного позивача ОСОБА_3 на належного позивача ОСОБА_4 в зв'язку з досягненням повноліття (а. с. 188 т. 1).
Третя особа ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просила скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б правонаступництво в матеріальному праві від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , а отже не було підстав для процесуального правонаступництва і заміни позивача на іншу особу відповідно до ст. 55 ЦПК України.
Вказувала, що в частині моральної шкоди правонаступництво процесуальним та матеріальним законом не допускається, оскільки ці вимоги тісно пов'язані з особою первісного позивача.
Наголошувала, що законом не передбачено заміни позивача за ініціативою суду. Згідно протоколу судового засідання від 30 червня 2020 року вбачається, що суд спочатку задає питання щодо належності позивача, а потім приймає рішення замінити позивача, хоча представник позивача такого клопотання не заявляв.
Від позивача ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення та визнати дії скаржника як зловживання процесуальним правом, посилаючись на те, що мета подачі апеляційної скарги зводиться виключно до затягування часу розгляду справи, оскільки скаржник не посилається на норми матеріального права, не пояснює та не аргументує, порушення, невизнання чи оспорювання яких саме її прав та ким стало підставою для звернення до апеляційного суду.
Вказувала, що скаржник не доводить, як саме будуть відновлені її права у разі задоволення апеляційної скарги, яким чином впливає ухвала суду від 30 червня 2020 року на її права та обов?язки, при тому, що ОСОБА_1 була залучена до справи 23 лютого 2022 року за власним клопотанням.
Пояснювала, що заміна позивача відбулася наступним чином: відповідно до ч. 2, 3 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб можуть захищати в суді їхні батьки. До позовної заяви було залучено свідоцтво про народження ОСОБА_4 , що свідчить про родинні зв'язки та належне представництво. В подальшому 04 серпня 2020 року через канцелярію суду позивачем ОСОБА_3 було подано клопотання про заміну позивача на ОСОБА_4 з аргументацією, внаслідок чого та на підставі чого потрібно таку заміну зробити.
Наголошувала, що розгляд справи триває понад три роки, і скаржник подає завідомо безпідставну апеляційну скаргу, яка має на меті лише затягування чи перешкоджання розгляду справи в суді першої інстанції.
Зазначала, що апеляційна скарга не містить обов'язкових реквізитів (відомостей), передбачених ч. 2 ст. 356 ЦПК України, а саме номерів засобів зв'язку та електронної пошти, не зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).
Вирішуючи питання щодо наявності процесуальних підстав для оскарження ухвали суду першої інстанції, занесеної до протоколу судового засідання, апеляційний суд виходить із наступного.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.
Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Постановлення судом першої інстанції ухвали про заміну сторони правонаступником не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання не змінює вимоги пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою у реалізації однієї з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Положення частин четвертої, п'ятої статті 259 та частини першої статті 353 ЦПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 у справі № 903/381/18, від 23 вересня 2020 року в справі № 756/12128/15-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 925/1142/18, від 20 травня 2021 року у справі № 904/4013/20, від 29 червня 2022 року в справі № 554/7291/19 (провадження № 61-771св22).
Відтак, ухвали суду першої інстанції, занесені до протоколу судового засідання, підлягають оскарженню в загальному порядку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що в серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом про стягнення збитків, завданих залиттям квартири, в якому зазначала, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач ОСОБА_3 як мати діє в її інтересах, та просила стягнути на користь позивача спричинену залиттям квартири майнову шкоду в розмірі 124061 грн., моральну шкоду в розмірі 70000 грн., витрати на проведення оцінки матеріального збитку 3890 грн. та судові витрати (а. с. 2 т. 1).
До позову додано копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 червня 2017 року, згідно якого ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 5 т. 1), копію паспорту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6 т. 1), копію свідоцтва про народження НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_3 є матір?ю ОСОБА_4 (а. с. 7 т. 1).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року відкрито провадження в справі (а. с. 124 - 125 т. 1).
03 серпня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про заміну позивача, посилаючись на ст. 2, 4, ч. 1 ст. 47, ст. 55 ЦПК України і на те, що позов було подано нею в інтересах своєї доньки ОСОБА_4 , яка є власником квартири, і яка на момент подання позову була неповнолітньою. Оскільки на даний час ОСОБА_4 досягла повноліття, саме вона є належним позивачем, і оскільки не заперечує щодо участі в справі в якості належного позивача, просила замінити первинного позивача в особі ОСОБА_3 на належного позивача ОСОБА_4 .
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, було здійснено заміну неналежного позивача ОСОБА_3 на належного позивача ОСОБА_4 в зв'язку з досягненням нею повноліття (а. с. 188 т. 1).
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд в постанові від 01 червня 2021 року в справі № 2-3233-1/08 (провадження № 61-19291св20) сформував правовий висновок, згідно якого процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв'язку з переходом до неї суб'єктивних матеріальних прав. Можливість процесуального правонаступництва визначається можливістю правонаступництва в матеріальному праві. При цьому в матеріальному праві виділяють універсальне та сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво має місце в тих випадках, коли перехід прав та обов'язків однієї юридичної особи до іншої відбувається в результаті реорганізації, а поміж фізичними особами - в порядку спадкування. Сингулярне правонаступництво має місце, коли сторона переуступає правом вимоги, чи здійснює переведення боргу, або приймає борг іншої особи на себе. Розподіл матеріального правонаступництва на універсальне та сингулярне пов'язаний з об'єктом прав та обов'язків, що переходять до правонаступника. Матеріальне правонаступництво може бути універсальним чи сингулярним. Процесуальне правонаступництво, хоча і є необхідним наслідком правонаступництва в матеріальному праві, завжди універсальне: в рамках процесу правонаступник в усіх випадках цілком замінює правопопередника і користується комплексом процесуальних прав та обов'язків сторони чи третьої особи. Процесуальне правонаступництво настає після оформлення матеріального правонаступництва. Правонаступник повинен пред'явити до суду докази, які підтверджували б правонаступництво в матеріальному праві (свідоцтво про право власності, документ про реорганізацію юридичної особи, переуступний напис), а суд виносить ухвалу про те, що правонаступник замінив у спірних правовідносинах сторону, що вибула. Отже, підставою для виникнення процесуального правонаступництва є матеріальне правонаступництво або інша заміна осіб у матеріальних правовідносинах.
Апеляційний суд враховує, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 зазначила, що власником квартири, залиття якої, згідно її доводів, відбулося з вини відповідача ОСОБА_5 , а відтак і особою, перед якою повинен відповідати ОСОБА_5 , є її дочка ОСОБА_4 , однак позивачем за даним позовом ОСОБА_3 зазначила себе і позов просила задовольнити на користь позивача, тобто на користь себе.
Неповнолітня ОСОБА_4 до участі в справі будь-яким чином залучена не була і на її користь вимог не заявлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Здійснюючи заміну сторони позивача в даній справі, судом першої інстанції залишено поза увагою, що доказів заміни особи у спірних правовідносинах позивачем ОСОБА_3 надано не було.
Досягнення повноліття власником квартири ОСОБА_4 саме по собі не може вважатися заміною особи в спірних правовідносинах, які виникли між сторонами з приводу залиття квартири.
З огляду на положення ст. 4, 47, 59 ЦПК України досягнення повноліття особою, яка має право на позов і перед якою має відповідати відповідач, тягне за собою процесуальні наслідки у вигляді самостійного представництва такою особою своїх прав та інтересів в суді, однак не набуття статусу позивача, якщо такого статусу вона до цього не мала.
Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди пов'язана з особистими правами позивача ОСОБА_3 , а отже спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20), згідно яких в цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміються фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи.
Апеляційний суд також приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що законом не передбачено можливості заміни позивача за ініціативою суду, і не погоджується з необґрунтованими доводами ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу, що заміна позивача відбулась належним чином, з огляду на те, що клопотання про заміну позивача було подано до суду 04 серпня 2020 року вже після фактичної заміни позивача ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
Апеляційний суд враховує, що заміна сторони позивача з підстав його неналежності чинний ЦПК України взагалі не передбачає, оскільки така заміна можлива лише щодо відповідача згідно положень ст. 51 ЦПК України, а відтак висновки суду першої інстанції щодо заміни неналежного позивача ОСОБА_3 на належного позивача ОСОБА_4 не ґрунтуються на вимогах закону і є помилковими.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані припущення доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 подала завідомо безпідставну та штучну апеляційну скаргу, яка має на меті лише затягування чи перешкоджання розгляду справи в суді першої інстанції і її дії є зловживанням процесуальними правами, з огляду на те, що ОСОБА_1 була залучена до участі в справі як третя особа лише 23 лютого 2022 року, ознайомилась з матеріалами справи 25 липня 2022 року, отже до цього часу у неї не було об'єктивної можливості дізнатися про оскаржувану ухвалу суду, при цьому оскаржуване рішення може вплинути на її права та інтереси, оскільки вона перебуває в шлюбі з відповідачем.
Оскільки саме позивач є особою, якій належить право вимоги, і оскільки вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси даного позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, вирішення судом першої інстанції питання про заміну позивача безумовно впливає на розгляд справи в цілому, а відтак - і на права та інтереси третьої особи зі сторони відповідача, з яким вона перебуває у шлюбі.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції не може погодитися з необґрунтованими доводами ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу, що скаржник не посилається на норми матеріального права, не пояснює та не аргументує: порушення, невизнання чи оспорювання яких саме її прав та ким стало підставою для звернення до апеляційного суду, як оскаржувана ухвала впливає на її права та обов'язки і які саме її права будуть відновлені у разі задоволення апеляційної скарги.
Не можна погодитися з доводами відзиву на апеляційну скаргу про невідповідність апеляційної скарги вимогам, встановленим ст. 356 ЦПК України, щодо відсутності відомостей, які мають бути зазначені в апеляційній скарзі, а саме номерів засобів зв'язку, оскільки згідно п. 2 ч. 2 ст. 356 ЦПК України ці відомості вказуються лише в разі їх наявності, при цьому апеляційна скарга містить відомості про номери засобів зв'язку та електронну пошту представника ОСОБА_1 , яким подано апеляційну скаргу.
Крім того, ОСОБА_4 у відзиві зазначала, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить відомостей, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, а саме в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).
Разом із тим, такі відомості ОСОБА_1 детально зазначені, зокрема у п. 2 апеляційної скарги, і були оцінені апеляційним судом.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Подільського районного суду м. Києва про заміну сторони на належного позивача, занесена до протоколу судового засідання 30 червня 2022 року, не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Оскільки клопотання ОСОБА_3 про заміну сторони позивача по суті підлягає вирішенню судом першої інстанції і ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заявляла вимог до апеляційного суду про вирішення цього клопотання судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 496,20 грн. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 377, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва про заміну сторони на належного позивача, занесену до протоколу судового засідання 30 червня 2022 року, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) з кожної на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 496,20 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2022 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.