КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
20 жовтня2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м. Києві, матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 ,на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на нерухоме майно - 1/2 частки квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер 22855766), яка належить підозрюваному ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями (цивільних позовів), заборонивши відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином зазначеним майном.
В задоволенні інших вимог клопотання - відмовлено.
Відповідно до ухвали, слідчий суддя вказав на наявність даних про належність майна та враховуючи положення ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України, ст.70 Сімейного кодексу України про рівність часток майна чоловіка та дружини, що знаходиться у спільній сумісній власності, вважав за можливе накласти арешт на 1/2 частину спільного майна подружжя з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 ,подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про арешт майна за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.
Як зазнчає апелянт, ОСОБА_8 у 2008 році набула у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 22855766), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09 квітня 2008 року, видане Бориспільською міською радою, інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Просить врахувати, що майно не може бути арештовано, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній ухвалі не надано доказів на підтвердження того, що власниця арештованого майна вчинила кримінальне правопорушення, яке є предметом розслідування у вказаному кримінальному провадженні № 42014000000001048 від 10 жовтня 2014 року. Вона не є підозрюваною або обвинуваченою, цивільним відповідачем чи іншою особою, яка несе відповідальність за збитки, завдані злочином.
На думку апелянта, вищевикладене свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права власності особи та порушують інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Крім того, як вказує апелянт, слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_8 набула права власності на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 11 березня 2008 року, тобто шляхом приватизації. Отже, квартира перебувала у особистій приватній власності ОСОБА_8 , а відтак вищевказану квартиру не можна розглядати в якості спільної сумісної власності подружжя, що свідчить про відсутність правових підстав накладення арешту на особисту приватну власність ОСОБА_8 .
Представник вказує і на порушення вимог ст. 172 КПК України, оскільки клопотання про арешт майна розглянуто без участі його власника.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав заперечення на апеляційну скаргу представника власника майна в яких просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання власник майна та його представник не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином. Від представника ОСОБА_7 повторно надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. З урахуванням того, що попереднє судове засідання, призначене на 28.09.2022 року, уже відкладалось за клопотанням даного представника, без надання суду відповідних документів на підтвердження заявлених ОСОБА_7 причин неявки до суду, а до повторного клопотання про відкладення судового засідання не долучені документи про зайнятість представника в судовому засіданні у іншому суді в той же час, на який призначене судове засідання у даному суді, колегія суддів, з огляду на положення ч.4 ст.405 КПК України, вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі представника власника майна, яка не є обов'язковою.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001048 від 10 жовтня 2014 року У цьому кримінальному провадженні досліджуються факти створення окремими особами спільно з ОСОБА_10 злочинної організації, участі у ній та у злочинах, вчинюваних такою організацією, перешкоджання проведенню у м. Києві в листопаді 2013 року - лютому 2014 року мирних мітингів, організації перевищення у цей період часу влади та службових повноважень працівниками правоохоронних органів України, що призвело до тяжких наслідків, а також організації вчинення умисних вбивств мітингувальників і заподіяння їм тілесних ушкоджень.
11 березня 2014 року відносно ОСОБА_9 складено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, 17 листопада 2015 року повідомлення про підозру змінено та повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4, ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України.
Таким чином ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України.
У зв'язку із невстановленням місця перебування підозрюваного ОСОБА_9 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмові повідомлення про підозру, у день їх складань, зазначені повідомлення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. 111, ст. 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень на всі відомі адреси проживання підозрюваного.
Крім того, 11 березня 2014 року у зв'язку із не встановленням місцеперебування підозрюваного ОСОБА_9 , органом досудового розслідування оголошено розшук останнього.
На цей час місце перебування ОСОБА_9 не встановлено, за місцем реєстрації та проживання останній відсутній.
Як встановлено органом досудового розслідування, 28 серпня 1983 року виконкомом Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 , та підозрюваним ОСОБА_9 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09 квітня 2008 року на праві власності за ОСОБА_8 зареєстровано об'єкт нерухомості - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер 22855766).
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України: «.. кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя».
Таким чином, оскільки вищевказана квартира за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер 22855766) набута під час шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , вона є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, отже є, у тому числі, власністю підозрюваного ОСОБА_9
16 листопада 2021 року прокурор першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суд м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер АДРЕСА_2 , яка є дружиною ОСОБА_9 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року частково задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на нерухоме майно - 1/2 частки квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер 22855766), яка належить підозрюваному ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями (цивільних позовів), заборонивши відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином зазначеним майном. В задоволенні інших вимог клопотання - відмовлено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на 1/2 частки квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваному ОСОБА_9 перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1, 6 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно.
Також слідчий суддя врахував, що вмежах вказаного кримінального провадження 11 березня 2014 року відносно ОСОБА_9 складено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, 17 листопада 2015 року повідомлення про підозру змінено та повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4, ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України. Укримінальному провадженні № 2014000000001048 від 10 жовтня 2014 року потерпілими заявлено цивільні позови про відшкодування завданої внаслідок кримінальних правопорушень шкоди на загальну суму 40 млн. гривень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ухвала слідчого судді не містить обґрунтування щодо значення арештованого нерухомого майна для встановлення обставин кримінального провадження, є необґрунтованими.
Разом з тим, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на 1/2 частки квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваному ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності подружжя, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність, і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_8 набула права власності на квартиру на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 11 березня 2008 року, тобто шляхом приватизації і вона перебуває у особистій приватній власності ОСОБА_8 , не відповідають доданим до клопотання матеріалам, згідно яких ОСОБА_8 , перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_9 , придбала вказану квартир на підставі інвестиційного договору від 13.01.2006 року, відтак вищевказана квартира, згідно положень ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України, ст.70 Сімейного кодексу України про рівність часток майна чоловіка та дружини, знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Доводи апелянта про те, що арешт на вищевказане нерухоме майно накладено безпідставно, без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року, якою частково задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на нерухоме майно - 1/2 частки квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер 22855766), яка належить підозрюваному ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями (цивільних позовів), заборонивши відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином зазначеним майном - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1612/2022
Єдиний унікальний номер справи - 757/60711/21
Категорія: ст. 171 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_12
Доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1