27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 760/15941/17
провадження № 51 - 312 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
встановив:
Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК та призначено покарання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі, ОСОБА_1 у виді 5 років позбавлення волі. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, прокурор указуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної інстанції порушення, обмежившись загальними фразами не обґрунтовує, як ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість зазначеного судового рішення, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом постановленого щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судового рішення, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга прокурора не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
До того ж, позиція прокурора є незрозумілою та непослідовною, оскільки як убачається з касаційної скарги, прокурор у своїй скарзі, вказуючи у вступній її частині на оскарження лише ухвали апеляційного суду, у мотивувальній - наводить доводи щодо незаконності, у тому числі, вироку суду першої інстанції, чим допустив суперечності.
Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу прокурора без руху і встановити семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7