26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 644/743/20
провадження № 51-3281ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, яку постановлено в кримінальному проваджені, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добропілля, Добропільський район Донецької області, проживаючого в АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 травня 2018 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України,
Суть питання
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 28 грудня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 309 КК України - на строк 1 рік; за ч. 1 ст. 122 КК України - на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 121 КК України - на строк 8 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_1 за даним вироком термін попереднього ув'язнення за період з 18 грудня 2019 року, з моменту обрання запобіжного заходу, по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду ОСОБА_1 та його захисник подали до апеляційного суду скарги.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 05 вересня 2022 року змінив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 , шляхом виключення з мотивувальної частини вироку посилання суду по епізодах № 2 та № 4 на кваліфікуючу ознаку - вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення повторно та перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України, призначивши йому покарання за цією статтею у виді обмеження волі на строк 1 рік. У решті вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував наявні у нього захворювання та пом'якшуючі обставини, у зв'язку із чим, не пом'якшив йому покарання.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 427 КПК України встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судовихрішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, ОСОБА_1 , у поданій ним касаційній скарзі, не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанцій, постановляючи судові рішення щодо нього, та не вказує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого цим судом рішення, і чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом оскаржуваного судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, з огляду на положення статей 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів його апеляційної скарги, які є фактично аналогічними доводам касаційної скарги.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК України, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
При цьому вимоги до суду касаційної інстанції, викладені засудженим у скарзі, не відповідають змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Однак касаційна скарга засудженого містить прохання про розгляд його кримінальної справи, у зв'язку із тим, що апеляційний суд не врахував наявні у нього захворювання та пом'якшуючі обставини.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4