Постанова
Іменем України
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 643/15016/20
провадження № 61-15860св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект Груп»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Новіченко Н. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект Груп» (далі - ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп») про визнання недійсним п. 3.1. Договору № 2 від 20.12.2018 про надання послуг, направлених на продаж об'єкту нерухомості.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 грудня 2018 року між нею та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» (далі - BIG) укладено договір № 2 про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, відповідно до пункту 1.1. якого BIG зобов'язується безоплатно надати їй послуги, спрямовані на відчуження нерухомого майна (об'єкта нерухомості), а вона доручає відповідачу надати послуги на умовах даного договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що пошук особи, яка бажає придбати об'єкт нерухомості, BIG здійснює безоплатно, за винятком наведених нижче випадків, а саме: при направленні клієнтом вимоги BIG про розірвання даного договору або подачі позовної заяви про визнання недійсним (розірвання) договору, або при ухиленні клієнта від виконання умов даного договору, або при ухиленні клієнта від укладенні договору купівлі-продажу з покупцем, знайденим BIG, за бажану ціну продажу, або при продажу, даруванні, а також при іншому способі відчуження об'єкта нерухомості через іншого посередника, а також самостійно, або через представника, клієнт сплачує BIG винагороду у розмірі 5 (п'яти) процентів від ціни продажу, яка вказана у пункті 1.2. даного договору.
Вказувала, що умови пункту 3.1. договору щодо сплати нею винагороди відповідачу є несправедливими та такими, що порушують її права як споживача у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, оспорюваний пункт договору зобов'язує споживача отримати послугу тільки від одного виконавця, що ставить клієнта (споживача) у нерівне становище відносно інших споживачів та/або виконавця.
Також умова пункту 3.1. договору зобов'язує клієнта у будь-якому випадку сплатити виконавцю винагороду, навіть якщо основна мета цього договору не буде досягнута. При цьому будь-яка відповідальність, компенсація відповідача за порушення умов договору відсутня, і в разі невиконання або неналежного виконання виконавцем обов'язків за цим договором, клієнт лише обмежений можливістю звернення до керівництва компанії з повідомленням про такий факт.
Отже, умовами договору встановлені жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене здебільшого власним розсудом виконавця. Крім того, всупереч приписів статей 316, 317, 319, 321 ЦК України оспорювані умови договору ставлять клієнта у залежність від дій виконавця, оскільки вона обмежена у праві вільно розпоряджатися своїм майном, зокрема, при відчуженні майна шляхом продажу, дарування, а також будь-яким іншим способом відчуження через іншого посередника, а також самостійно або через представника, клієнт зобов'язаний сплатити виконавцю винагороду у розмірі 5 (п'яти) процентів від ціни продажу, яка вказана у пункті 1.2. даного договору. Тобто, за умови автоматичної пролонгації оспорюваного договору (право розірвати спірну угоду також зумовлює сплату винагороди), обмеження будь-яким іншим способом відчуження майна, окрім як через уповноважених представників відповідача, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого вона є.
Вказувала на те, що першочергово слід виходити з того, що задоволення потреб замовника ріелторської послуги (клієнта) відбувається тільки у разі укладання правочину з нерухомим майном, а результат усієї діяльності (сукупності дій) ріелтора стає благом, задля досягнення якого клієнт звертається до ріелтора за послугою. Інакше ріелтор отримує прибуток, не задовольняючи потреби клієнта. Тому право ріелтора на оплату своїх послуг повинно пов'язуватися з вчиненням клієнтом правочину з нерухомим майном. Будь-яких правочинів купівлі-продажу майна за результатами надання виконавцем послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості за оспорюваним договором, сторонами не вчинялося, так само, як і будь-яких пропозицій щодо осіб, які б мали бажання придбати об'єкт нерухомості, обумовлений у пункті 1.2. договору, від виконавця до клієнта за період дії договору не надходило.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним пункт 3.1. договору № 2 від 20 грудня 2018 року про надання послуг, направлених на продаж об'єкту нерухомості.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 3.1. договору № 2 від 20 грудня 2018 року про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» у частині: «при направленні клієнтом вимоги BIG про розірвання цього договору або поданні позовної заяви про визнання недійсним (розірвання) договору, або».
Відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним пункту 3.1. договору № 2 від 20 грудня 2018 року про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» у частині: «Пошук особи, бажаючої придбати об'єкт нерухомості, BIG здійснює безоплатно, за виключенням нижчезазначених випадків: при ухиленні клієнта від виконання умов даного договору, або при ухиленні клієнта від укладення договору купівлі-продажу з покупцем, знайденим BIG, за бажану ціну продажу, або при продажу, даруванні, а також при іншому способі відчуження об'єкта нерухомості через іншого посередника, а також самостійно, або через представника, клієнт сплачує BIG винагороду в розмірі 5 (п'яти) відсотків від ціни продажу, зазначеній у п. 1.2. даного договору».
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Визнаючи недійсним пункт 3.1. договору № 2 від 20 грудня 2018 року про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» у частині: «при направленні клієнтом вимоги BIG про розірвання цього договору або поданні позовної заяви про визнання недійсним (розірвання) договору, або», суд першої інстанції виходив із того, що у випадку реалізації позивачем гарантованого їй права на звернення до суду - подання позовної заяви про визнання недійсним (розірвання) договору, на позивача покладено додатковий тягар у вигляді сплати відповідачу винагороди у розмірі 5 процентів від ціни продажу, при цьому у випадку вчинення тих самих дій відповідачем, у останнього за умовами договору не виникає обов'язку зі сплати позивачу будь-яких коштів, а тому дійшов висновку про те, що вказані умови є несправедливими, оскільки вони порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди позивачеві.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 3.1. договору № 2 від 20 грудня 2018 року про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» у частині: «Пошук особи, бажаючої придбати об'єкт нерухомості, BIG здійснює безоплатно, за виключенням нижчезазначених випадків: при ухиленні клієнта від виконання умов даного договору, або при ухиленні клієнта від укладення договору купівлі-продажу з покупцем, знайденим BIG, за бажану ціну продажу, або при продажу, даруванні, а також при іншому способі відчуження об'єкта нерухомості через іншого посередника, а також самостійно, або через представника, клієнт сплачує BIG винагороду в розмірі 5 (п'яти) відсотків від ціни продажу, зазначеній у пункті 1.2. даного договору», суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довела, що вказані умови є несправедливими в розумінні частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушують її права згідно з приписами статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, а також те, що позовні вимоги рішенням суду були задоволені частково, дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача, складає 4 000,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 3.1. договору № 2 від 20 грудня 2018 року про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» у частині: «Пошук особи, бажаючої придбати об'єкт нерухомості, BIG здійснює безоплатно, за виключенням нижчезазначених випадків: при ухиленні клієнта від виконання умов даного договору, або при ухиленні клієнта від укладення договору купівлі-продажу з покупцем, знайденим BIG, за бажану ціну продажу, або при продажу, даруванні, а також при іншому способі відчуження об'єкта нерухомості через іншого посередника, а також самостійно, або через представника, клієнт сплачує BIG винагороду в розмірі 5 (п'яти) відсотків від ціни продажу, зазначеній у пункті 1.2. даного договору», оскільки позивач не довела, що вказані умови є несправедливими в розумінні частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушують її права згідно з приписами статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог, не врахував, що у разі недобросовісної поведінки з боку відповідача (невчинення дій, направлених на виконання умов договору протягом розумного строку), та, як наслідок, самостійне розпорядження нею своїм майном (одна з підстав покладення на позивача обов'язку зі сплати, так званої, «винагороди» за договором), покладає на споживача як «слабшу» сторону в розумінні статті 42 Конституції України фінансовий тягар у вигляді сплати винагороди з урахуванням сум неустойки, процентів річних та інфляційних, які є значними (більше 200 000,00 грн, що становить третину від заявленої вартості нерухомості) для споживача.
Суди попередніх інстанцій також безпідставно не взяли до уваги, що умова пункту 3.1. договору не забезпечує задоволення благ та потреб споживача, а також досягнення мети договору про надання послуг в цілому.
Більш того, ця умова договору не забезпечує і заінтересованість ріелтора у провадженні дій з метою виконання договору, оскільки навіть відсутність дій з боку останнього призведе до його збагачення за рахунок клієнта.
Підставами касаційного оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 707/2953/15-ц (провадження № 61-7492св18).
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 грудня 2018 року між ОСОБА_1 (далі - клієнт) та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» (далі - BIG) укладено договір № 2 про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач зобов'язується безоплатно надати послуги клієнту, спрямовані на відчуження нерухомого майна (об'єкта нерухомості), а клієнт доручає BIG надати послуги на умовах даного договору.
Пунктом 1.2. вказаного договору визначені характеристики об'єкта нерухомості, яким є однокімнатна ізольована квартира за адресою: АДРЕСА_1 , 8 секція, ЖСК «Меридиан». Бажана ціна продажу: 24 000,00 дол. США (еквівалент 667 000,00 грн).
Власник об'єкта нерухомості - ОСОБА_1 (пункт 1.3. договору).
За умовами пункту 2.1.2. договору, BIG зобов'язується здійснювати пошук третіх осіб, які бажають придбати об'єкт нерухомості.
Відповідно до пункту 3.1. договору пошук особи, яка бажає придбати об'єкт нерухомості, BIG здійснює безоплатно, за винятком наведених нижче випадків: при направленні клієнтом вимоги BIG про розірвання даного договору або подачі позовної заяви про визнання недійсним (розірвання) договору, або при ухиленні клієнта від виконання умов даного договору, або при ухиленні клієнта від укладенні договору купівлі-продажу з покупцем, знайденим BIG, за бажану ціну продажу, або при продажу, даруванні, а також при іншому способі відчуження об'єкта нерухомості через іншого посередника, а також самостійно, або через представника, клієнт сплачує BIG винагороду у розмірі 5 (п'яти) процентів від ціни продажу, яка вказана у пункті 1.2. даного договору.
Пунктом 7.12. договору визначено, що своїм підписом сторони підтверджують, що умови даного договору є для них справедливими, вони розуміли значення своїх дій, при укладанні даного договору не було обману і примушування, волевиявлення сторін відповідає їх внутрішній волі, а також підтверджують, що текст договору сторонами уважно прочитано, умови зрозумілі і жодних претензій до тексту договору у сторін не має.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, сторона договору погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.
Згідно зі статтею 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У частині першій статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що у порушення вимог частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» оспорюваний пункт договору містить умови, які є несправедливими та допускають істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема,умови договору про:
1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);
2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;
7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;
9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;
10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;
12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;
13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;
14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;
15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;
16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;
17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Відповідно до пункту 3.1. договору пошук особи, яка бажає придбати об'єкт нерухомості, BIG здійснює безоплатно, за винятком наведених нижче випадків: при направленні клієнтом вимоги BIG про розірвання даного договору або подачі позовної заяви про визнання недійсним (розірвання) договору, або при ухиленні клієнта від виконання умов даного договору, або при ухиленні клієнта від укладенні договору купівлі-продажу з покупцем, знайденим BIG, за бажану ціну продажу, або при продажі, даруванні, а також при іншому способі відчуження об'єкта нерухомості через іншого посередника, а також самостійно, або через представника, клієнт сплачує BIG винагороду у розмірі 5 (п'яти) процентів від ціни продажу, яка вказана у пункті 1.2. даного договору.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що зобов'язання клієнта з оплати послуг не виникають автоматично, а пов'язані причинно-наслідковим зв'язком саме з недобросовісними вольовими діями клієнта, що суперечать умовам договору (продаж нерухомого майна самостійно, через третіх осіб, ухилення від виконання договору, тощо).
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 3.1. договору № 2 від 20 грудня 2018 року про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп» у частині: «Пошук особи, бажаючої придбати об'єкт нерухомості, BIG здійснює безоплатно, за виключенням нижчезазначених випадків: при ухиленні клієнта від виконання умов даного договору, або при ухиленні клієнта від укладення договору купівлі-продажу з покупцем, знайденим BIG, за бажану ціну продажу, або при продажу, даруванні, а також при іншому способі відчуження об'єкта нерухомості через іншого посередника, а також самостійно, або через представника, клієнт сплачує BIG винагороду в розмірі 5 (п'яти) відсотків від ціни продажу, зазначеній у пункті 1.2. даного договору», оскільки позивач не довела, що вказані умови є несправедливими в розумінні частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушують її права згідно з приписами статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлена права порушити питання про розірвання договору № 2 від 20 грудня 2018 року про надання послуг, направлених на продаж об'єкта нерухомості, який укладений між нею та ТОВ «МПК «Бонд Інтелект Груп».
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов'язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 707/2953/15-ц (провадження № 61-7492св18), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаній справі відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник