27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 160/6261/20
адміністративне провадження № К/990/8298/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.)
у справі №160/6261/20
за позовом ОСОБА_1
до Дніпропетровської обласної прокуратури
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо ненарахування і невиплати заробітної плати відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 02 липня 2015 року по 14 травня 2020 року;
- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області нарахувати та виплатити недоплачену заробітну плату за період з 02 липня 2015 року по 14 травня 2020 року в сумі 4 957 591,79 грн;
- стягнути з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів недоотриману заробітну плату в сумі 4 957 591,79 грн;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора при здійсненні фінансування прокуратури Дніпропетровської області врахувати виплату недоплаченої заробітної плати за період з 02 липня 2015 року по 14 травня 2020 року в сумі 4 957 591,79 грн.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», який обраховано судом у цьому рішенні та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №1-223/2018 (2840/18), за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року.
3. У лютому 2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року, апеляційне провадження по яким було відкрито.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено.
Абзац третій резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 37 836 грн. за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року з урахуванням фактично проведених виплат».
Додано абзац четвертий резолютивної частини рішення наступного змісту: «В іншій частині позовних вимог відмовити».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. У вересні 2021 року Офіс Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року, просив поновити строк на подання апеляційної скарги та відкрити апеляційне провадження.
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
7. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Офіс Генеральної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Відмовляючи у відкриті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи, викладені в апеляційній скарзі Офісу Генерального прокурора, були розглянуті апеляційним судом під час перегляду справи за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури. Колегія суддів не вбачала підстав для повторного перегляду справи за тими самими доводами.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі звертав увагу на те, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими оскільки доводи у апеляційних скаргах Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора різні.
11. Судом не було враховано, що в апеляційній скарзі здійснювалося посилання на практику Верховного Суду та зазначалося що судом першої інстанції не взято до уваги, що Законом України «Про прокуратуру» та Законом № 113-ІХ передбачено оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур, які не пройшли атестацію, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505, а тому будь-яка протиправність дій або бездіяльність з боку Дніпропетровської обласної прокуратури щодо позивача відсутня, що спростовує висновки судів та унеможливлює покладення на неї обов'язку здійснити перерахунок заробітної плати позивачу.
12. Про вказані порушення нормативно-правових актів Дніпропетровською обласною прокуратурою також не зазначалося у апеляційній скарзі, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
13. Оскільки на час звільнення позивач обіймала посаду прокурора регіональної прокуратури - прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, то в обласної прокуратури взагалі були відсутні правові підстави здійснювати нарахування та виплату її заробітної плати виходячи з посадового окладу, встановленого статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».
14. Окрім того, Офісом Генерального прокурора також зазначалося, що судом першої інстанції не враховано обмеження розрахунку виплати заробітної плати на період карантину.
15. Дніпропетровська обласна прокуратура як підставу апеляційного провадження не зазначала такий довід як неможливість впливу рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини за період з квітня по 14 травня 2020 року, з огляду на те, що вони виникли до його прийняття та воно не містить положень про поширення його дії на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
16. Інші учасники справи відзиви на касаційні справи не надіслали.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
18. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
19. Статтею 323 КАС України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.
У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
20. Звертаючись з апеляційною скаргою після розгляду справи у апеляційному порядку, Офіс Генерального прокурора зазначав доводи, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури. Такими доводами є, зокрема, неврахування судом першої інстанції обмеження розрахунку виплати заробітної плати на період карантину, посилаючись на частину першу статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
21. Також у обґрунтування апеляційної скарги Офіс Генерального прокурора посилався на практику Верховного Суду, яка підтверджує відсутність протиправності дій або бездіяльності Дніпропетровської обласної прокуратури при оплаті праці позивача, а саме на постанову від 30 червня 2021 року у справі №826/17798/14, а також неврахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 травня 2020 року у справі №0640/3835/18, щодо «відповідності», рівнозначності посади.
22. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи, викладені у апеляційній скарзі Офісу Генерального прокурора, були розглянуті апеляційним судом під час перегляду справи за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури.
23. Проте з таким висновком можна погодитися частково. Дійсно, частина доводів апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури є тотожними. У той же час доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора є більшими та ширшими, яким не було надано оцінки судом апеляційної інстанції під час розгляду справи за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури.
24. Отже, суд апеляційної інстанції мав керуватися вимогами частини четвертої статті 323 КАС України та розглянути апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури.
25. Також під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на право Офісу Генерального прокурора на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року з огляду на суб'єктний склад учасників справи та резолютивну частину судового рішення.
26. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.
27. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
28. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі №160/6261/20 - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду