26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №990/142/22
адміністративне провадження №П/990/142/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянувши заяву про самовідвід судді Блажівської Наталії Євгенівни від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Етичної ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
24 жовтня 2022 року Верховним Судом зареєстровано за №П/990/142/22 позовну заяву, подану ОСОБА_1 (надалі також - Позивач) із використанням системи "Електронний суд". Відповідачами у справі позивачем визначено ОСОБА_2 та Етичну раду.
26 жовтня 2022 року суддя Блажівська Н.Є. подала заяву про самовідвід від участі в розгляді справи № 990/142/22, яку мотивовано тим, що інший позов ОСОБА_1 до Етичної ради із вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності щодо реагування на заяву та зобов'язання зняти кандидатуру до Вищої ради правосуддя Новова Сергія Олександровича з розгляду Етичною радою у справі №990/127/22 також був переданий їй для розгляду як судді-доповідачу згідно з протоколом від 5 вересня 2022 року. У тій справі ухвалою від 12 вересня 2022 року заяву судді Блажівської Н.Є. про самовідвід задоволено та відведено її від розгляду справи.
Проаналізувавши мотиви та обґрунтування поданої заяви про самовідвід, Суд виходить із такого.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частиною першою статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
У рішенні від 9 листопада 2006 року в справі "Білуха проти України" ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Наведені суддею Блажівською Н.Є. обставини щодо наявності підстав для самовідводу судді, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, не дають підстав для висновку про упередженість, її зацікавленість в певному рішенні у цій справі, чи про необ'єктивне ставлення до учасників справи.
При цьому, Суд звертає увагу на те, що у справі №990/127/22 ухвала про відвід судді Блажівської Н.Є. обґрунтована тим, що будь-яке рішення щодо позовної заяви, в тому числі в порядку, передбаченому статтями 169-171 КАС України (зокрема, щодо залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, відкриття провадження в адміністративній справі та інше), може сприйнятись як легітимний привід вважати відповідне судове рішення необ'єктивним та викликати у стороннього спостерігача, а також у суспільства в цілому чи сторін у справі, сумнів в неупередженості суду, з огляду на те, що позивач наводив доводи про те, що відповідний позов мала би подати рідна сестра Блажівської Н.Є. - Блажівська О.Є., натомість у цій справі №990/144/22 такі твердження ОСОБА_1 не зазначені.
За таких обставин Суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви судді Блажівської Н.Є. про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/142/22.
Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити в задоволенні заяви судді Блажівської Н.Є. про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/142/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Етичної ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
О.О.Шишов
М.М.Яковенко