26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 760/7691/17
адміністративне провадження № К/9901/30037/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Кузьменка В.В., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.)
у справі № 760/7691/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до МОУ, в якому просив зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975 та пункту 4 частини першої статті 16, пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (на 21.01.2014).
2. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2019 скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог:
зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975 та пункту 4 частини першої статті 16, пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (21.01.2014).
4. У поданій касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що судом встановлено, що позивач з 22.03.1982 по 15.05.1984 проходив військову службу у лавах Збройних Сил Радянської армії та проходив військову службу у складі в/ч НОМЕР_1 з 04.11.1982 по 25.01.1985 в Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії.
6. Згідно акту судово-медичного дослідження № 74/В, у лютому 1984 року, під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, позивач отримав кульове поранення правої гомілки.
7. Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1096 від 11.11.2010 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
8. 21.01.2014 позивачу призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням та захворюванням, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 21.01.2014 серії АВ № 0071732.
9. З матеріалів справи вбачається, у зв'язку з відмовою Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у 2016 році останній звертався до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975 та пункту 4 частини першої статті 16, пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, тобто на 21.01.2014.
10. Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, у справі №760/14616/16-а було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії:
зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у порядку та на умовах, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статей 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення.
11. У подальшому, листом від 05.04.2017 №1303/652 Київський міський військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1 , що ним до Департаменту фінансів Міністерства оборони України були направлені документи відповідно до постанови Солом'янського районного суду у м. Києві, а 17.03.2017 відбулося засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги. За розглядом документів позивача відповідно до Протоколу №24, затвердженого Міністром оборони України 17.03.2017 комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
12. Як вбачається з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.03.2017 №24, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги старшині у запасі ОСОБА_1 , документи якого надійшли відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 03.10.2016 за справою №760/14616/16-а та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, якого 25.01.1985 звільнено зі строкової військової служби та 21.01.2014 під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Ураховуючи, що заявником не подано довідку органів МСЕК про встановлення йому інвалідності під час первинного огляду, а також документ, що свідчить про обставини поранення, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.
13. Не погоджуючись з вищевказаними діями Міністерства оборони України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, що оформлено Протоколом від 17.03.2017 №24. Проте, позивач зазначене рішення відповідача не оскаржив. На підставі викладеного суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся до суду із позовом до МОУ про зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу передчасно.
15. Скасовуючи зазначене судове рішення та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що:
- доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке передбачало можливість призначення допомоги лише в разі настання інвалідності не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, що позивачу вперше інвалідність встановлено через 25 років з дня звільнення зі служби, є необґрунтованими, засновуються на фрагментарному і неправильному тлумаченні законодавства та суперечать наведеним правовим висновкам Верховного Суду у вказаній справі;
- доводи відповідача про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги і що ним не надано всіх документів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку захворювання та інвалідності, щодо причин та обставин настання інвалідності, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що при зверненні із заявою щодо призначення спірної допомоги позивачем було подано відповідний пакет документів, якими підтверджується не лише факт встановлення йому інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, а й зокрема доданої копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв (протокол ЦВЛК від 11.11.2010 №1095) вбачається, що поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, яким підтверджено причинно-наслідковий зв'язок захворювання та інвалідності, причин і обставин її настання.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У своїй касаційній скарзі Міноборони України наголошує, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного право порушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначене, на переконання відповідача, має наслідком відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги.
17. Також зазначає, що апеляційний суд застосував до спірних правовідносин законодавства, яке на час їх (відносин) не діяло.
18. Окремо заявник касаційної скарги зазначив, що суди розглянули справу без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанова від 10.04.2019 у справі №822/220/18, від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 та від 31.07.2018 у справі №363/1076/16.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
20. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
21. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
22. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
23. За приписами пункту 2 частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю II групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності IIІ групи.
24. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
25. Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
26. Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
27. На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердив Порядок № 975.
28. Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
29. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
30. Аналіз зазначених норм права діє підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.
31. Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
32. При цьому Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
33. Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
34. Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребування.
35. У зазначеній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
36. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що протокол ЦВЛК від 11.11.2010 №1095 та відповідний висновок експерта, на основі якого прийнято зазначене рішення, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень і не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
37. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що позивач не надав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а протокол ЦВЛК від 11.11.2010 №1095 не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
38. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах неодноразово викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04.03.2020 (справа №806/2879/18), від 31.07.2019 (справа №440/3614/18) та у багатьох інших. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від таких правових висновків.
39. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах Міністерство оборони України не діяло протиправно.
40. Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права при ухваленні судового рішення.
41. Натомість, суд першої інстанції безпідставно як на підставу для відмови у задоволенні позову послався на відсутність факту оскарження позивачем рішення відповідача від 17.03.2017 №24, оскільки доводи щодо незаконності зазначеного рішення, серед іншого, були наведені в позовній заяві.
42. Спір по суті судом першої інстанції вирішено правильно, проте частина мотивування суду не відповідає закону.
43. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
44. Згідно з статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановив, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
45. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції зі зміною мотивів відмови у задоволенні позову.
46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статей 341, 345, 351, 352, 356 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №760/7691/17 - скасувати.
3. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2019 у справі №760/7691/17 залишити в силі, виклавши мотивувальну частині рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб