26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 420/3267/19
адміністративне провадження № К/9901/25838/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 (головуючий суддя Харченко Ю.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 (колегія суддів у складі головуючої судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук'янчука О.В.)
у справі №420/3267/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання незаконним рішення.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:
- визнати незаконним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.05.2019 №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2019, яке було залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 31.07.1989 по 30.06.1994 ОСОБА_1 навчався в Українській Державній Академії зв'язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Диплому серії КГ №005147 від 20.06.1994, та Виписки з заліково-екзаменаційної відомості від 20.06.1994 №617.
5. У період з 02.10.1995 по 31.12.1996 ОСОБА_1 працював у відділенні урядового зв'язку Управління СБ України в Одеській області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.12.2015.
6. Відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії Військового квитка серії НОМЕР_2 від 27.09.1994, ОСОБА_1 у період з 02.01.1997 по 31.12.2015 проходив військову службу в органах СБ України та службу за контрактом осіб начальницького складу в ДССЗ та ЗІ України.
7. 07.12.2015 Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області винесено Наказ №29-ос «Про особовий склад», яким відповідно до Положення про проходження служби в Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1828, підполковника Держспецзв'язку ОСОБА_1 - начальника сектору експлуатації засобів радіозв'язку, мобільних вузлів зв'язку 1 відділу, 31.12.2015 звільнено зі служби за підпунктом 4 пункту 92 (у зв'язку із скороченням штатів) у запас Збройних Сил України з правом носіння форменого одягу, виключивши його зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади.
8. У вказаному Наказі Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області від 07.12.2015 №29-ос «Про особовий склад» зазначено, що вислуга років станом на 31.12.2015 складає: календарна 18 років 11 місяців 29 днів, навчання у ВНЗ 2 роки 5 місяців 15 днів, перебування на посадах, час роботи на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії 1 рік 2 місяці 29 днів, всього - 22 роки 8 місяців 13 днів.
9. Відповідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.12.2015, після звільнення ОСОБА_1 у період з 01.02.2016 по 10.01.2017 перебував на обліку в Центрі зайнятості Суворовського району м. Одеси.
10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 по справі №420/6501/18, яке набрало законної сили 03.05.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправним рішення Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області від 04.12.2018 про відмову у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язано Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
11. Після отримання від Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області документів позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії з мотивів недотримання позивачем вимог норм пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (відсутність факту досягнення 45 років).
12. Вважаючи зазначену відмову Пенсійного органу незаконною, позивач звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки в момент виникнення права позивача на призначення пенсії діяла редакція статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачала обов'язковою умовою досягнення особою на день звільнення зі служби 45-річного віку, то у позивача відсутні достатні умови для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» з огляду на його вік на день звільнення зі служби - 43 роки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
14. У касаційній скарзі позивач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
15. Наголошує, що суди не звернули увагу на те, що:
а) позивач має право на призначення пенсії на підставі п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», оскільки має відповідний стаж, а суди не звернули увагу на цей факт;
б) суди не звернули увагу на постанови Верховного Суду України від 10.02.2015 (справа №21-630а14), від 06.02.2021 (справа №21-322а11-1) та Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №539/3872/14); норма статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» неодноразово змінювалась; крім того, позивача звільнено за скороченням штату, а не за власним бажанням, та не запропоновано нову посаду.
16. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступних висновків.
18. Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме пенсія за вислугу років призначається:
п. «а» - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби та мають календарну вислугу років згідно шкали, зазначеній в цієї статті (зокрема, в цьому випадку звільнені з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше);
п. «б» - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
19. Тобто, позивач у справі станом на час виникнення спірних правовідносин (день звільнення зі служби) міг претендувати на отримання пенсії за наявності у нього однієї з двох умов:
- 22 роки та 6 місяців календарної вислуги і відсутність факту перебування на військовій службі;
- вік 45 років і страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, і відсутність факту перебування на військові службі.
20. Щодо твердження позивача про наявність у нього права на призначення пенсії в 43 роки (за умови дотримання інших вимог статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби»), колегія суддів зазначає таке.
21. У постанові від 04.05.2022 у справі №640/25383/19 Верховний Суд на підставі аналізу норм статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» у різних редакціях з моменту прийняття дійшов правового висновку, що незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» особи, які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку лише до набрання чинності Законом України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV.
Окремо Верховний Суд виснував, що:
«як на період звільнення позивача зі служби, так і час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, редакція пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» передбачала, що право на пенсію за вислугу років мали особи, які на день звільнення досягли 45-річного віку та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
На період звільнення позивач не досяг 45-річного віку, а тому не мав права на призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
22. Обставини справи №640/25383/19 у зазначеній частині тотожні цій справі. Позивач також на час виникнення спірних правовідносин не досяг 45-річного віку, а відтак суди правильного зазначили про відсутність у позивача права на призначення пенсії підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
23. Посилання позивача на неврахування судами висновків, висловлених у постановах Верховного Суду України від 10.02.2015 (справа №21-630а14), від 06.02.2021 (справа №21-322а11-1) та Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №539/3872/14) не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, оскільки у зазначених справах та у цій справі обставини є різними.
24. У той же час, суди не дослідили наявність у позивача права на призначення пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Зазначений пункт статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» не містить вимог щодо віку особи, але містить ряд інших вимог.
25. Позивач наголошував, що відповідає вимогам пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» та, відповідно, має право на призначення пенсії відповідно до зазначеної норми.
26. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
27. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
28. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
29. Без дослідження і з'ясування наведених вище обставин щодо наявності/відсутності у позивача права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
30. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
31. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
32. Під час нового розгляду судам необхідно надати оцінку доводам позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин та релевантної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.
33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
34. Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №420/3267/19 - скасувати.
Справу №420/3267/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб