26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/25128/19
провадження № К/9901/26100/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 (головуючий суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 (колегія суддів у складі Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.)
у справі №640/25128/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22 вересня 2019 року.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01.04.2020, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.09.2020 залишив без змін, відмовив у позові.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суд першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення - про задоволення його позову повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 22.08.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
5. За результатами розгляду даної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 02.12.2019 №291783/03 повідомило, що ОСОБА_1 надано в додаток до заяви: паспорт, трудову книжку, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідку з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.10.2019 (додатково надана 01.11.2019 ), ідентифікаційний код.
6. З даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , убачається, що: з 24.05.1977 по 25.08.1977 позивач працював учнем токаря в Київському виробничому об'єднання «Київкомунтехніка»; з 22.10.1977 по 06.11.1979 служив в лавах Радянської армії; з 10.12.1979 по 01.12.1980 працював електромонтажником в Київському виробничому об'єднанні «Київкомунтехніка» (перетворене на Республіканське промислове об'єднання «Укркомунгосп»; з 08.12.1980 по 07.02.1987 працював монтером, електромонтером, монтером зв'язку, на «Главукрнефтегазстрой», звідки переведений в ПТУС Главукрнетегазстой; з 11.02.1987 по 01.10.1989 працював в Теріторіальному виробничо-експлуатаційному управлінні зв'язку №5; з 04.01.1990 по 01.06.1991 працював «приемщиком заказов» Управління побутового обслуговування м. Києва; з 03.06.1991 по 04.05.1992 працював завідуючим пункту прокату в ТОВ «Комекс Лтд».
7. За наслідками розгляду вказаних документів відповідач дійшов висновку, що страховий стаж згідно з наданими документами та даними про сплату внесків в базі відділу персоніфікованого обліку складає 20 років 9 місяців 18 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком, а відтак, позивачу у призначенні пенсії відмовлено.
8. Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що за період з 2013 по 2019 роки позивачем не надано доказів сплати єдиного податку, а тому вимоги позивача про включення періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 2013 по 2019 рік до страхового стажу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Також суд зазначив, що стаж за період роботи з 14.02.1987 по 19.01.1989 відповідачем не враховано безпідставно.
10. Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час звернення позивача 22.08.2019 до органу ПФУ щодо призначення пенсії за віком, безспірний страховий стаж у нього складав тільки 20 років 9 місяців 18 днів, що навіть у випадку додаткового часткового зарахування оспорюваного страхового стажу за період роботи з 14.02.1987 по 19.01.1989 (1 рік 11 місяців 25 днів) було б не достатньо для призначення такої пенсії, оскільки у позивача і надалі був би відсутній необхідний страховий стаж у 26 років.
11. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, зазначив, що здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 2009 по 2018 роки, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 із змінами та доповненнями, а відтак суд першої інстанції у зазначеній частині спір вирішив не вірно.
12. Водночас, відповідно до інформації, наведеної в довідці Державної податкової служби України від 22.10.2019, за період 2004 - 2012 роки позивач обліковувався як платник єдиного податку.
13. Апеляційний суд виснував, що вказана довідка не є довідкою в розумінні Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, натомість, зазначений документ є довідкою про надання інформації про доходи позивача за період з 2004 по 2012 роки, з якої неможливо підтвердити, що позивачем сплачувались страхові внески за згаданий період.
14. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів сплати страхових внесків за період з 2004 по 2009 роки, а тому страховий стаж з урахуванням перетину періодів не включений та не відображений в розрахунках роздруківки ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами не застосовано правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 26.03.2020 у справі №414/1864/16.
16. Наголошує, що суди переклали обов'язок доказування на позивача, формально оцінили матеріали справи та дійшли безпідставних висновків про не підтвердження факту сплати позивачем страхових внесків за період з 2004 по 2009 роки.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходить з такого.
18. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
19. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Спірним питанням у цій справі є наявність у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
21. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
22. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років (випадок позивача); з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
23. Отже, позивач мав би право на призначення пенсії по досягненню віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років.
24. Суди встановили, що відповідач визнає страховий стаж позивача 20 років 9 місяців 18 днів.
25. До цього розрахунку входить період з 01.01.2009 по 31.12.2018 - 9 років 9 днів (а.с. 40).
26. Також суди встановили, що як підприємець позивач зареєстрований з 26.04.2004.
27. Окремо суди зазначили, що стаж за період роботи з 14 лютого 1987 року по 19 січня 1989 року (1 рік 11 місяців 25 днів) відповідачем не враховано безпідставно. Відповідач щодо зазначеного жодним чином не заперечив, апеляційної та/або касаційної скарги не подав.
28. Таким чином, підтвердженим слід вважати стаж позивача 22 роки 1 місяць 12 днів.
29. Отже, для вірного вирішення спору судам слід було встановити чи законно відповідач не врахував до страхового стажу позивача період з 26.04.2004 по 31.12.2008, протягом якого ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
30. За змістом Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.112005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.
31. Підпунктом 2 п. 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637.
32. Відповідно до п. 4 вказаного Порядку періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 років зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 роки за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
33. Також, правлінням Пенсійного фонду зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 за № 895/25672 Постанову «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою були внесені зміни до Порядку №22-1.
34. З урахуванням внесених змін, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
35. На підтвердження своєї позиції позивачем відповідачу та суду надано довідку Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.10.2019 №7865/ФОП/26-15-33-17-15, за змістом якої позивач у спірний період щорічно отримував дохід.
36. Відповідач зазначає, що зазначена довідка не підтверджує факт сплати страхових внесків (єдиного внеску) за зазначений період.
37. Також ж висновку дійшов суд апеляційної інстанції, а тому суд виснував про відсутність підстав для задоволення позову.
38. Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, з огляду на таке.
39. Суди самостійно зазначають, що зміст довідки Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.10.2019 №7865/ФОП/26-15-33-17-15 містить інформацію про отримання позивачем доходу за період з 26.04.2004 по 31.12.2008.
40. Колегія суддів звертає увагу, що отримання особою доходу передбачає сплату відповідних податків.
41. При цьому, адмініструє сплату податків відповідний податковий орган.
42. Адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) так само покладено на відповідний державний орган. Особа не може нести відповідальність за наповнення реєстру застрахованих осіб.
43. Вимоги частин четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
44. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
45. При цьому, судами попередніх інстанцій не з'ясовано всіх обставин справи, у тому числі:
- не досліджено зміст довідки Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22 жовтня 2019 року №7865/ФОП/26-15-33-17-15 на предмет того, чи може отримання доходу свідчити про сплату податків за спірний період;
- не витребувано у податкових органів відповідну інформацію;
- не проаналізовано інформацію з реєстру застрахованих осіб (у тому числі, щодо причин відсутності в зазначеному реєстрі будь-яких даних щодо позивача за період 26.04.2004 по 31.12.2008).
46. Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про недотримання судами попередніх інстанцій одного із основоположних принципів адміністративного судочинства - офіційного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, що потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.
47. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
48. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
49. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
50. Без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
51. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
52. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
53. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно з'ясувати всі обставини справи (утому числі, зазначені в пункті 45 цього судового рішення) та прийняти законне і обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин та релевантної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.
54. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 26.03.2020 у справі №414/1864/16, оскільки правовідносини у зазначеній справі не подібні до правовідносин у цій справі.
55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
56. Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 у справі №640/25128/19 - скасувати.
Справу №640/25128/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб