Справа № 640/8329/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Погрібніченко І.М.
27 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року (розглянута в загальному позовному провадженні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 17 грудня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання неправомірним та скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2020 року, Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт'Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» (далі - ДП ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» ДЗТІП «УКРПРОМОБОРОНЕКСПОРТ», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати акт Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 5816/26-15-04-10-20-25662328 від 11.12.2019 неправомірним та скасувати його; визнати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 27.12.2019 №0455330410 неправомірним та скасувати його.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту камеральної перевірки про несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 9 955 675,10 грн. із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового-рішення, є протиправними та не відповідають дійсності, оскільки вказана в акті перевірки сума грошового зобов'язання є неугодженою та є предметом оскарження в суді.
А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Поряд з цим, позивачем також наголошувалося, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 27.12.2019 року №0455330410. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що 19 жовтня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт», в особі директора Паламарчука Вадима подано до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про заміну позивача правонаступником, а саме Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт».
Необхідність здійснення заміни позивача у справі обґрунтоване припиненням діяльності Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт».
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Надаючи правову оцінку заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» про заміну позивача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, 18 квітня 2022 року, наказом «Державного концерну «Укроборонпром» №160 «про створення товариства з обмеженою відповідальністю», відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», відповідно до наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 13.07.2021 року №272 «Про перетворення підприємств - учасників ДК «Укроборонпром» та інших правових актів, було створено (засновано) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» шляхом перетворення Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство «Промоборонекспорт».
Згідно із пунктом 5.1 наказу «Державного концерну «Укроборонпром» №160 від 18 квітня 2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» є правонаступником усіх прав та обов'язків Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство «Промоборонекспорт» з урахуванням особливостей правового статусу майна, переданого до статутного капіталу Товариства, з дня внесення відповідного запису про його державну реєстрацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
01 червня 2022 року, було проведено державну реєстрацію перетворення Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство «Промоборонекспорт» та створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт». Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: від 01.06.2022 року №1000741450000100874.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» є правонаступником Державної компанії «У крспецекспорт» Державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство «Промоборонекспорт» та новою стороною у справі №640/8329/20 за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного Зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення рішення від 27.12.2019 року №0455330410, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт» підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт», в особі директора Паламарчука Вадима про заміну позивача правонаступником, а саме з Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промоборонекспорт».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 11 грудня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов'язання) по податку на прибуток ДП ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» ДЗТІП «УКРПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 25662328), за результатами якої складено акт № 5816/26-15-04-10-20-25662328.
Висновками даного акту перевірки встановлено порушення ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» ДЗТІП «УКРПРОМОБОРОНЕКСПЕРТ» термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємств.
24 грудня 2019 року за результатами розгляду заперечення ? «« «?» на акт перевірки від 11.12.2019 року № 5816/26-15-04-10-20-25662328, ГУ ДПІ у м. Києві листом за № 70064/10/26-15-04-10-18 висновки вказаного акту перевірки залишено без змін.
27 грудня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0455330410, яким за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9 955 675, 10 грн. на підставі ст. 126 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 20% на суму 1 991 135,00 грн.
Рішенням ДПС від 17.03.2020 року № 9629/6/99-00-08-05-05-06 податкове повідомлення-рішення № 0455330410 від 27.12.2019 року залишено без змін, скаргу ДП ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» ДЗТІП «УКРПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» - без задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.2, п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
При цьому, згідно п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як було зазначено вище, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 20% (1 991 135,00 грн.) за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 9 955 675, 10 грн.
При цьому, з акту перевірки вбачається, що сума, яка, на думку податкового органу, позивачем несвоєчасно була сплачена виникла, зокрема, на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 року № 0000621402.
Матеріалами справи встановлено, що до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, валютного - за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт від 6 квітня 2018 року №211/26-15-14-02-01-14/25662328.
Перевіркою встановлено порушення вимог:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, пунктів 5, 7 П(С)БО 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, у результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 8026683 грн., в т.ч. за: - 2016 рік на суму 8026683 грн.;
- пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 5120,05 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2018 року:
- №00004621402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 10033353,75 грн., з яких за основним платежем - 8026683 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2006670,75 грн.;
- №00004631402, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ у розмірі 5120,05 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 512,00 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову по справі № 826/11596/18 відмовлено.
Згідно платіжних доручень від 07.11.2019 року № 872 (#393902640611) та від 15.11.2019 року № 896 (#397829888211) позивачем до державного бюджету в рахунок податкового боргу було перераховано кошти в розмірі 13 177 255, 79 грн. та 461 000, 00 грн.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року у справі №826/11596/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, станом на час проведення відповідачем камеральної перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 24.04.2018 року № 0000621402, в силу п. 56.18 ст. 56 ПК України, була неузгодженою, що виключала можливість застосування до ДП ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» ДЗТІП «УКРПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» штрафу за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 9 920 331,10 грн.
Також колегія суддів звертає увагу, що сплата суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 9 920 331,10 грн. згідно платіжних доручень від 07.11.2019 року № 872 (#393902640611) та від 15.11.2019 року № 896 (#397829888211) з моменту подання позивачем заяви від 04.12.2019 року набула статусу надмірно сплаченої та не може з 07.11.2019 року вважатися такою, що була добровільно сплачена платником податків на погашення сум податкового зобов'язання, що визначена в податковому повідомленні-рішенні від 24.04.2018 року № 0000621402.
З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки акта перевірки про порушення ДП ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» ДЗТІП «УКРПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України помилковими та такими, що не підтверджуються належними доказами.
Враховуючи необґрунтованість висновків акта перевірки та не надання відповідачем доказів, які б підтверджували виявлені порушення, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 27.12.2019 року № 0455330410 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про визнання акту Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 5816/26-15-04-10-20-25662328 від 11.12.2019 року неправомірним та його скасування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення, та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Водночас платник податку за обставинами справи заперечень на акт не подавав.
Сам собою акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача, що в даному випадку, рішенням, що порушує права та інтереси позивача є податкове повідомлення-рішення від 27.12.2019 №0455330410, що було прийнято ГУ ДПС у м. Києві на підставі висновків акту№ 5816/26-15-04-10-20-25662328 від 11.12.2019 року, яке судом визнано протиправним та скасовано.
Таким чином, оскільки акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання акту Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 5816/26-15-04-10-20-25662328 від 11.12.2019 року неправомірним та його скасування.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв'язку із чим прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 27 жовтня 2022 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль