П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/21435/21
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
ухвалу суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 08 серпня 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Кравцової Євгенії Олексіївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державного бюро розслідувань, тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Кравцової Євгенії Олексіївни, в якому позивач просив:
-визнати протиправною бездіяльність тимчасово виконуючої обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Кравцової Євгенії Олексіївни по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року про надання копії документів, на підставі яких надані повноваження здійснювати самопредставництво ДБР головному спеціалісту відділу представництва та судово-аналітичної роботи Управління правового забезпечення Андрію Олійнику;
-зобов'язати Державне бюро розслідувань надати копії документів, на підставі яких надані повноваження здійснювати самопредставництво ДБР головному спеціалісту відділу представництва та судово-аналітичної роботи Управління правового забезпечення Андрію Олійнику.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність тимчасово виконуючої обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Кравцової Євгенії Олексіївни по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року про надання копії документів, на підставі яких надані повноваження здійснювати самопредставництво ДБР головному спеціалісту відділу представництва та судово-аналітичної роботи Управління правового забезпечення Андрію Олійнику.
Зобов'язано Державне бюро розслідувань розглянути інформаційний запит на публічну інформацію від 21.09.2021 року з урахуванням висновків суду.
Вказане рішення суду було оскаржено сторонами до апеляційного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022р.:
-апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань - залишено без задоволення,
-апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково,
-резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2022р. по справі № 420/21435/21 змінено та доповнено її абзацом наступного змісту:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289, 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.».
У іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 року по справі № 420/21435/21 залишено без змін, а також вирішено питання про стягнення судових витрат.
02.08.2022 року (вх. № 24624/22) від позивача за підписом представника до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчиненої відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/21435/21 в порядку ст. 383 КАС України.
В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачем фактично не виконано судове рішення у даній справі, оскільки замість надання запитуваних документів власного виробництва, направлено листа від 30.06.2022р. №559/ПІ/10-16-06-189/22, який жодним чином не свідчить навіть про намір виконати рішення суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року, заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчиненої відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/21435/21 в порядку ст. 383 КАС України за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Кравцової Євгенії Олексіївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто заявнику.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2022р. по даній справі; визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань по невиконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2022р. про зобов'язання Державного бюро розслідувань розглянути інформаційний запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 21.09.2021р. з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування скарги вказано про необґрунтованість висновку суду, викладеного в оскаржуваній ухвалі, оскільки вимога суду про потребу зазначити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого не ґрунтується на обставинах справи, адже не вбачається можливості заявника конкретизувати неіснуючі обставини, позаяк у заяві позивача вказувалось, що виконавчий лист не отримувався, до примусового виконання рішення суду не подавалось.
20.09.2022р. (вхід. №15196/22) від Державного бюро розслідувань надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на хибність та необґрунтованість доводів апелянта, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 08.08.2022р. без змін. Відповідач у відзиві загалом зазначає, що подана заява ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України не відповідала встановленим цією нормою вимогам, а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її повернення заявнику.
Сторони про розгляд справи були належним чином повідомлені, у зв'язку із чим, з огляду на приписи ст.313 КАС України та наявність передбачених ст. 311 КАС України підстав, колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції (в даному випадку ухвали) в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку ухвали) в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не відповідає вимогам ст. 383 КАС України, відтак підлягає поверненню заявнику, адже у ній не зазначено інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформації про хід виконавчого провадження.
Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Приписами статті 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Як визначено зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, вирішення спору в судовому порядку завершується винесенням судового рішення у справі, яке після набрання ним законної сили є обов'язковим для учасників справи та в подальшому має бути виконано стороною у справі самостійно, або у примусовому порядку, визначеному нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів зазначає, що визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано ст. 383 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).
Отже, серед обов'язкових документів, що додаються до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, передбачений статтею 383 КАС України, є інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження.
Між тим, як вбачається з матеріалів даної справи, заявником до своєї заяви (в порядку ст. 383 КАС України) не було додано відповідних документів, що своєю чергою свідчить про невідповідність поданої заяви, встановленим ст.383 КАС України вимогам.
В свою чергу, абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України передбачає, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Підсумовуючи усе наведене вище, оскільки заява позивача в порядку ст. 383 КАС України, подана за підписом представника, не відповідала п.п. 7, 8 ч.2 ст. 383 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її повернення.
Посилання апелянта на те, що ним було вказано у поданій заяві про те, що виконавчий лист по справі не отримувався, до примусового виконання рішення суду не подавалось, колегія суддів оцінює критично, адже таке не спростовує необхідності заявника, подаючи в порядку ст. 383 КАС України відповідної заяви, зазначити у ній відомості, закріплені цією нормою.
В свою чергу, законодавчо передбачено повноваження суду повернути подану в порядку ст. 383 КАС України заяву, у разі її невідповідності вказаним у цій нормі вимогам.
Решта доводів є несуттєвими, фактично аналогічні тим, які були викладені у поданій заяві в порядку ст. 383 КАС України, та яким судом першої інстанції була надана належна правова оцінка, а відтак, такі доводи встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підсумовуючи усе наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 420/21435/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2022р.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.