П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3127/22
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравченка К.В.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, прийняте у складі суду судді Юхтенко Л.Р. в місті Одеса, по справі за позовом ОСОБА_2 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії щодо застосування червня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 66155, 44 грн. із одночасною компенсацією сум 1 податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.03.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4076,38 грн. відповідно до абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4076,38 грн. за період з 01.03.2018 року по 04.03.2019 року включно в сумі 49325, 43 грн. відповідно до абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року залучено до участі у справі як другого відповідача - Військову частину НОМЕР_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року Позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування червня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 в період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 та Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_2 , в якій вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов'язанні відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4076,38 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 04.03.2019 включно в сумі 49325,43 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції при розгляді справи досліджено тільки встановлення індексу споживчих цін у березні 2018 року на рівні 1 або 100% та розмір збільшення посадового окладу без всіх інших складових грошового забезпечення (оклад з військовим званням, надбавка за вислугу років, премія та інші).На думку апелянта, судом першої інстанції хибно трактовано норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при вирішенні питання щодо належності позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі з 01 березня 2018 року. Відтак, апелянт вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення починаючи з 01.03.2018 року із урахуванням вимог пункту 5 Порядку №1078.
Відповідачі надали до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу представника позивача, у яких зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.
Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині покладених на нього зобов'язань, Військово-медичний клінічний центр Південного регіону звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та без дотримання норм процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Військово-медичного клінічного центру Південного регіону та ухвалити постанову, в якій відмовити в частині задоволення позовної вимоги до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року, що вже було зроблено відповідачем на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року по справі №420/3127/22. Апелянт вважає, що військовослужбовцям обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця встановлення грошового забезпечення, тобто у даному випадку з червня 2016 року. На думку апелянта, застосування базового місяця - січень 2008 рік для обчислення індексації грошового забезпечення позивача, який почав проходити військову службу з 28.06.2016 року буде суперечить чинному законодавству України, так як у військовослужбовців які проходили службу з 2008 по 2015 рік базовий місяць змінювався в залежності від певних умов.
Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині покладених на нього зобов'язань, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачу не повинна була нараховуватись та виплачуватись індексація за період служби у військовій частині НОМЕР_1 до 01.03.2018, починаючи з 2018 року індексація грошового забезпечення виплачувалася. Апелянт вказує, що станом на 01.01.2008 позивач на військовій службі не перебував, грошове забезпечення військовослужбовця не отримував, а отже твердження суду, що січень 2008 року є базовим, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, апелянт зазначає, що визначення базового місяця при вирахуванні індексації, а також розмір який повинен виплачуватись належить до компетенції органу який здійснює таке нарахування та виплату, так звані дискреційні повноваження.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України.
Матеріалами справи підтверджено, а саме: записами у військовому квитку, що позивач з 28.06.2016 року по 04.03.2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 березня 2019 року № 63, старшого солдата ОСОБА_2 , звільненого з військової служби у запас, з 04.03.2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Суд встановив, що у період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач був зарахований на грошове забезпечення до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, тобто виплати нарахованої суми військовою частиною здійснювались ВМКЦ ПР, що не заперечується відповідачем.
Також суд встановив, що позивач надіслав на адресу відповідача заяву від 15.04.2020 року з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення, яка була отримана відповідачем 27.04.2020 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Проте відповіді на вказану заяву позивач не отримав, що стало підставою звернення до суду.
Суд встановив, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 року у справі № 420/7619/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29.06.2016 по 04.03.2019 включно індексацію грошового забезпечення.
В решті позовних вимог, - відмовлено.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати на виплатити індексацію грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та березень 2018 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що в цій частині позовні вимоги є передчасними.
Відповідно до розрахунку нарахованої та виплаченої індексації згідно з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 року у справі № 420/7619/20, складеного військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року при умові базового місяця червень 2016 року в сумі 3021, 44 грн.
Також відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення з грудня 2018 року по березень 2019 року в сумі 347, 71 грн.
Позивач не погодившись з наведеним нарахуванням індексації грошового забезпечення за період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 04.03.2019 року, звернувся до суду.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем була нарахована та визначена індексація грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по березень 2019 року та не підтверджена правомірність застосування абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 на час розгляду справи, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити..
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року.
При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року (справа №400/1118/21).
Колегія суддів критично оцінює доводи відповідачів, що військовослужбовцям обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця встановлення грошового забезпечення, тобто у даному випадку з червня 2016 року, з огляду на наступне.
Як зазналось вище, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015 внесені зміни до Порядку № 1078, зокрема викладений в новій редакції пункт 5, яким передбачено інший порядок обчислення індексації доходів, а саме: у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року.
Таким чином, з 01 грудня 2015 року зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).
За таких обставин, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).
Тарифна ставка, оклад за посадами, які займав позивач протягом зазначеного періоду, не змінювалися з січня 2008 року.
Відтак, останнє підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не червень 2016 року чи інший базовий місяць.
Такий правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 28 червня 2022 року по справі № 420/4841/21.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги визнання протиправними дії щодо застосування червня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року є правомірними.
При цьому, щодо доводів Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, що суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.06.2016 року по 28.02.2018 року, що вже було зроблено відповідачем на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року по справі №420/3127/22, колегія суддів звертає увагу, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 року у справі № 420/7619/20, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року при умові базового місяця червень 2016 року, а не січень 2008 року.
Крім того, щодо доводів Військової частини НОМЕР_1 , що визначення базового місяця при вирахуванні індексації, належить до компетенції органу який здійснює таке нарахування та є його дискреційними повноваженнями, апеляційний суд звертає увагу, що згідно актуальної практики Верховного Суду, повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
Щодо доводів представника позивача, що судом першої інстанції хибно трактовано норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при вирішенні питання щодо належності позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі з 01 березня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, положення Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 у спірний період, а саме: з 01.03.2018 по 04.03.2019 не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».
Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078 лише у редакції, яка діяла до 15.12.2015.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Порядку № 1078, у тому числі викладено у новій редакції додаток 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів», який не передбачає визначення індексації у фіксованій величині.
Таким чином, доводи скаржника у цій частині ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: К.В. Кравченко
Суддя: Л.Є. Зуєва