26 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/3231/22
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нездійснення перерахунку призначеної позивачу пенсії з 1 грудня 2019 року без обмеження її максимального розміру;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 1 грудня 2019 р. без застосування граничного (максимального) розміру пенсії, тобто без обмеження максимального розміру пенсії;
- стягнути на користь позивача судові витрати.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року було відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 520/13287/21.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №520/13287/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги зазначено, що із правовідносин у даній справі сформувалась стала судова практика, підтверджена постановами Верховного суду.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: зупинення провадження у справі.
Згідно з ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі № 520/13287/21.
Предметом спору у цій справі є наявність у позивача права на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII без обмеження максимальним розміром.
Приймаючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовні вимоги в цій справі є подібними, які розглядає Верховний Суд, тому суд вважав за можливе зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 520/13287/21, оскільки рішення касаційного суду у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Норми статті 236 КАС України, яка врегульовує питання зупинення провадження у справі, розмежовують підстави, за яких суд має право зупинити провадження у справі, а також, із настанням яких суд зобов'язаний вчинити таку процесуальну дію.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Водночас у частині другій статті 236 КАС України визначено перелік підстав, за яких суд має право зупинити провадження у справі.
Зокрема, пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення «подібні правовідносини». Що саме необхідно розуміти під цим поняттям роз'яснено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.02.2019 в справі №802/3999/15-а. Так, «подібність правовідносин» означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Так, суд першої інстанції зупинив провадження у справі №400/3231/22 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №520/13287/21 беручи до уваги ту обставину, що формування Верховним Судом відповідних правових позицій у справі № 520/13287/21 може вплинути на наслідки розгляду справи №400/3231/22 .
Аналіз норм пункту 5 частини другої статті 236 КАС України свідчить про те, що суд має право зупинити провадження у справі з підстави перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку саме палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відтак, можливість зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України пов'язана не з будь-якими подібними справами (навіть, якщо такі й дійсно подібні), а обумовлюється їхнім обов'язковим розглядом у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Це виключає необґрунтоване зупинення судами провадження у справах, виходячи лише із однієї наявності на розгляді у Верховному Суді подібної справи, яких може бути безліч.
Відповідні висновки були зроблені Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 20 травня 2021 року в справі №580/1802/20, від 28 травня 2021 року в справі №640/25049/19, від 30 червня 2021 року в справі №640/23593/19, від 29 липня 2021 року в справі №640/22535/19, від 12 серпня 2021 року в справі №640/23334/19, від 19 серпня 2021 року в справі №640/24675/19, від 30 серпня 2021 року в справі №640/25355/19, від 09 вересня 2021 року в справі №640/25418/19 та від 09 лютого 2022 року в справі №640/684/20.
Зупиняючи провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що справа №520/13287/21 не переглядається у Верховному Суді палатою, об'єднаною палатою, а також Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, суд першої інстанції зупинив провадження у справі №400/3231/22 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 520/13287/21 з неправильним застосуванням пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.
Також необхідно зазначити, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Колегія суддів під час розгляду цієї справи враховує, що положеннями статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов'язаний вчинити дану процесуальну дію.
Колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження в справі: обов'язкове і факультативне. Обов'язкове зупинення провадження в справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов'язковими є підстави, передбачені нормами частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що за наявності іншої пов'язаної справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, суд за відсутності об'єктивної неможливості розгляду судової справи зобов'язаний зупинити провадження у своїй справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Викладене узгоджується з висновками щодо застосовування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 460/3316/20.
Невиправдане зупинення судом провадження у справі є неприпустимим, не відповідає завданню адміністративного судочинства і тягне за собою порушення установлених строків розгляду справи.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі №809/452/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не навів жодних обставин, які є предметом розгляду в іншій справі і які безпосередньо впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, тобто мають преюдиційне значення для даної справи і без встановлення яких неможливо вирішити справу, тобто порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про зупинення провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик