27 жовтня 2022 року
м. Валки
справа № 641/6240/21
Провадження № 22-ц/ 818/1769/22
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів Маміної О.В., Котелевець А.В.
сторони справи:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Курганникової О.А.,
У серпні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.12.2010 в розмірі 16525,93 грн та судових витрат.
Позов мотивований тим, що 27.12.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір, у відповідності до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Згідно умов договору відповідач зобов'язався щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2016 року із відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.12.2010 року у розмірі 38 202,33 грн., яка складається із наступного: 26 176,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 330,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 400,00 - заборгованість по пені, 500,00 грн. - штраф, 795,35 грн. - штраф (процентна складова). Оскільки з відповідача була стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до поточної дати заборгованості, тобто за період з 27.12.2010 року по 21.10.2016 року, то за період після подання позовної заяви від 03.11.2016 року з 04.11.2016 року по 18.07.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 16525.93 грн., яка складається: 12826,45 грн.-індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 3699,48 грн -3% річних від простроченої суми.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27.12.2010 року станом на 18.07.2021 року у розмірі 16525 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) 93 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача була стягнута заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до поточної дати заборгованості, тобто за період з 27.12.2010 року по 21.10.2016 року, за період після подання позовної заяви від 03.11.2016 року з 04.11.2016 року по 18.07.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 16525.93 грн., яка складається: 12826,45 грн.-індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 3699,48 грн -3% річних від простроченої суми, тому ці вимоги підлягають задоволенню
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі 641/7216/20 про стягнення з нього заборгованості відмовлено у повному обсязі. Зазначене рішення Банком не оскаржувалось. Таким чином, підстав вважати, що у відповідача є заборгованість не має. Звертає увагу, що позов про стягнення інфляції та 3% річних за змістом тотожний позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, анкета-заява таж сама. Зауважує, що суд не звернув увагу на його заперечення та клопотання про застосування строків давності, оскільки останній платіж по картці був 22.09.2016 року.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Судовим розглядом встановлено, що 27 грудня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач погодилася, що підписана нею заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайтіwww.privatbank.uaскладає договір про надання банківських послуг. Також відповідач зобов'язався зі змінами знайомитися самостійно на офіційному сайті, про що свідчить копія анкети-заяви (а.с.45 ).
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2016 року у цивільній справі справа №641/3036/2016 позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27.12.2010 №б/н у розмірі 38 202 грн. 33 коп. а саме: 26176, 96 грн. - заборгованість за кредитом; 9330, 02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 400, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 795, 35 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.11-12)
В подальшому ПАТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.12.2010 року у розмірі 139 750,17 грн., яка склалася із заборгованості за кредитом - 40,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 139 710,17 грн. за період з 31.07.2019 року по 29.06.2020 року. Також, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму понесених судових витрату розмірі 2102 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.05.2021 року у справі №641/7216/20 у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. (а.с.131-135).
Звертаючись 13.08.2021 року до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з відповідача була стягнута заборгованість за кредитним договором за період з 27.12.2010 року по 21.10.2016 року, за період після подання позовної заяви від 03.11.2016 року з 04.11.2016 року по 18.07.2021 року відповідач має заборгованість нараховану в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 16525.93 грн., яка складається: 12826,45 грн.-індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 3699,48 грн -3% річних від простроченої суми.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав доведеними позовні вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», та погодився із наданими Банком розрахунками.
Погодитися з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
Беручи до уваги те, що строк кредитування відповідає строку дії картки до 01 січня 2017 року, до суду із позовом про стягнення заборгованості Банк звернувся у 2016 році, згідно рішення суду від 22.12.2016 року стягнуто на користь Банку заборгованість за тілом кредиту, відсотками, комісією, штрафами.
За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.
Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив суд застосувати строк позовної давності. Посилався на те, що строк дії картки закінчився 01/17, останній платіж по картці вчинений 13.01.2017 року, також своїм правом на стягнення заборгованості позивач вже скористався.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанцій дійшов не обґрунтованого висновку про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період 04.11.2016 по 18.07.2021
Таким чином, з ОСОБА_1 належить стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних за невиконання ним рішення суду від 22.12.2016 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за період з 13.08.2018 по 18.07.2021 ( в межах строку позовної давності та заявлених позовних вимог).
Три відсотки річних за Договором кредиту від 27.12.2010 №б/н за період з 13.08.2018 по 18.07.2021 з розміру заборгованості 26216 грн 96 коп. складуть 2602,00 грн. (26216,96*3*1064 днів прострочення/365/100).
Інфляційні втрати за цей же період складуть 6081,64 грн ( серпень 2018 р. - 100%, вересень 2018 р. - 101.9%, жовтень 2018 р. - 101.7%, листопад 2018 р. - 101.4%, грудень 2018 р. - 100.8%, січень 2019 р. - 101%, лютий 2019 р. - 100.5%, березень 2019 р. - 100.9%, квітень 2019 р. - 101%, травень 2019 р. - 100.7%, червень 2019 р. - 99.5%, липень 2019 р. - 99.4%, серпень 2019 р. - 99.7%, вересень 2019 р. - 100.7%, жовтень 2019 р. - 100.7%, листопад 2019 р. - 100.1%, грудень 2019 р. - 99.8%, січень 2020 р. -100.2%; лютий 2020 року - 99,40%; березень 2020 року - 100,80%; квітень 2020 року - 100,80%; травень 2020 року - 100,30%; червень 2020 року - 100,20%; липень 2020 року - 99,40%; серпень 2020 року - 99,80%; вересень 2020 року - 100,50%; жовтень 2020 року - 101,00%; листопад 2020 року - 101,30%; грудень 2020 року - 100,90%; січень 2021 року - 101,30%; лютий 2021 року - 101,00%; березень 2021 року - 101,70%;квітень 2021 року - 100,70%;травень 2021 року - 101,30%; червень 2021 року - 100,20%;
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 04.11.2021 - скасувати, ухваливши нове судове рішення. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 належить задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 8387,64 коп. трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено на 50,7% (8387,64 грн*100/16525,93) судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 1150,89 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 49,3%, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3405,00 грн стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» підлягає 1678,66 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» три відсотки річних у розмірі 2602,00 ( дві тисячі шістсот дві) грн і інфляційні втрати у розмірі 6081 ( шість тисяч вісімдесят одну) гривню 64 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1150 ( одна тисяча сто п'ятдесят) грн 89 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1678,66 ( одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн 66 копійок, сплаченого при подачі апеляційного скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2022 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
А.В.Котелевець