Справа № 639/1931/22 Головуючий суддя І інстанції Васильєва Н. М.
Провадження № 33/818/1247/22 Суддя доповідач Гєрцик Р.В.
Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Щербань Р.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 липня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Постановою судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн. з конфіскацією продукції, є безпосереднім предметом правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки під час розгляду справи щодо неї присутньою не була, копію постанови, що оскаржується отримала поштою лише 19.09.2022 року, крім того, не мала можливості дістатися до суду у зв'язку з проведенням бойових дій на території міста та області.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що в порушення вимог ст.268 КУпАП суд розглянув справу без її участі, жодним чином не повідомивши про дату та місце судового розгляду, що позбавило її можливості надати суду пояснення та докази своєї невинуватості, скористатися законним правом на захист, що є невід'ємними складовими гарантії права на справедливий суд, закріпленими у ст.6 Європейської конвенції з прав людини.
Зазначає, що судовий розгляд, на її думку, було проведено неповно, та судом не було надано належної уваги та оцінці тим обставинам, що матеріали справи не містять взагалі жодних належних та допустимих доказів, які доводять її винуватість та наявність обставин, що складають предмет правопорушення.
До початку судового розгляду захисник ОСОБА_1 - адвокат Стрикаль М.В. подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судове засідання без його участі та без участі ОСОБА_1 . Також повідомив, що повністю підтримує позицію ОСОБА_1 викладену в апеляційній скарзі та просить її задовольнити.
У зв'язку з викладеним вище апеляційний суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Стрикаль М.В., в межах поданої апеляційної скарги та наявних у справі відомостей, тобто з урахуванням доводів та вимог, які містяться в ній, та наявних відомостей у матеріалах справи.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що вона не була присутньою під час розгляду справи судом першої інстанції та копію оскаржуваної постанови отримала лише 19.09.2022 року, а також тією ситуацією, що склалася на той час у місті та області у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
Враховуючи, що доводи клопотання про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовуються матеріалами справи, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, суддя місцевого суду виходив з того, що в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось а саме за торгівлі алкогольними напоями виробами без ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, наявність яких передбачено чинним законодавством України.
Апеляційний суд погоджується з зазначеним висновком судді першої інстанції, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Згідно положень ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (з наступними змінами) передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. При цьому, статтею 1 вказаного Закону визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до статті 17 цього Закону у разі порушення вимог ст. 15 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
Відповідно до ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 164 КУпАП настає для суб'єктів господарювання, а не для будь-яких інших осіб.
Пунктом 7 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягає, зокрема, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України" Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"
Відповідно до ст.2 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю в ст.3 ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність у розумінні ГК України це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.
Пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення вносяться до протоколу і засвідчуються підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пояснення та зауваження можуть додаватися до протоколу окремо, про що у протоколі робиться запис.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 344954 від 09.06.2022 року та додатком у вигляді протоколу вилучення, 09 червня 2022 року приблизно о 13-30 гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , порушила порядок проведення господарської діяльності, а саме здійснювала продаж алкогольних напоїв без наявності ліцензії, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 своїм правом на надання зауважень щодо змісту протоколу не скористалася, підписала протокол, будь-яких зауважень та клопотань не заявляла.
Незважаючи на не визнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, і на це правильно послався у своїй постанові суд першої інстанції, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема:
- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №344954 від 09.06.2022 року, який складений стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 09.06.2022 року, в яких вона підтверджує обставини вчинення адміністративного правопорушення, зазначені у протоколі;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 від 09.06.2022року,з яких вбачається, що 09.06.2022 року приблизно о 13-30 год. останній за адресою: АДРЕСА_1 , придбав 0,5 л алкогольних напоїв на розлив;
- протоколом вилучення рідини з запахом алкоголю від 09.06.2022 року за місцем здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 ;
- випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Згідно письмових пояснень самої ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що вона знаходилась у барі за адресою АДРЕСА_1 , де біля 13.30. год. до бару зайшов невідомий чоловік (як встановлено матеріалами справи ОСОБА_2 ), який придбав 0,5 л. горілки за ціною 75 грн. Відпустивши горілку невідомий чоловік вийшов та через деякий час зайшли працівники поліції у форменому одязі, які попросили надати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, так як такої не було то за даним фактом її було опитано. Вона фактично визнала, що пляшки у ОСОБА_2 та та, що в неї була вилучена, містили саме алкогольний напій. Також вона зазначила, що мала відповідну ліцензію на продаж алкогольних напоїв, але строк її дії сплив, що також доведено матеріалами справи.
Зібрані у справі докази є належними та допустимими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції, і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що докази по справі неналежні та недопустимі, є необґрунтованими. Оскільки досліджені судом першої інстанції докази взаємоузгоджуються між собою та повністю підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, так як відповідальність за ч.1 ст.164 КУпАП настає саме за провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Будь-яких інших доказів до апеляційної скарги та в суді апеляційної інстанції, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції ОСОБА_1 не надано. До того ж, в апелянт в самій скарзі взагалі не наводить жодних вагомих доводів на спростування висновків суду, обмежуючись лише загальними фразами та формулюваннями своєї незгоди.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясував обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов правильного висновку за принципом «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що суддярозглянув справу за відсутності ОСОБА_1 не є підставою для скасування постанови.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2022 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 344954 відносно ОСОБА_1 . У вказаному протоколі зазначено, що розгляд адміністративної справи відбудеться за викликом Жовтневому районному суді м.Харкова. Другий примірник зазначеного протоколу ОСОБА_1 отримала, про що свідчить її відповідний підпис у графі про отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення.
Розгляд справи Жовтневим районним судом м.Харкова було призначено на 20.07.2022 року о 09 год. 30 хв., про що ОСОБА_1 повідомлено шляхом направлення тексту судової повістки SMS-повідомленням на вказаний нею номер мобільного телефону в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане, SMS-повідомлення було доставлено завчасно, а саме 14.07.2022, що підтверджується належною довідкою. (а.с. 13)
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила номер мобільного телефону аналогічний тому, який вказаний нею у протоколі про адміністративне правопорушення і в письмових поясненнях.
Крім того, слід зазначити, що інформація щодо дати та часу судового засідання є загальнодоступною та кожен може ознайомитися з інформацією щодо розгляду справи на сайті судової влади.
Таким чином, будучи обізнаною про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться, ОСОБА_1 при наявності зацікавленості, не була позбавлена можливості ознайомитися з інформацією щодо розгляду справи стосовно неї на сайті судової влади.
В судове засідання, яке було призначено на 20.07.2022 року ОСОБА_1 не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
Відповідно до ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст.164 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, тому розгляд даної справи при отриманні даних про належне повідомлення ОСОБА_1 про її час та місце був правомірно проведений суддею першої інстанції за відсутністю останньої.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.
У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності ,так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України, будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тобто ЄСПЛ наголосив на необхідності дотримання особою належної процесуальної поведінки, спрямованої на отримання інформації щодо ходу розгляду справи відносно неї.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апелянта на порушення судом першої інстанції ст..268 КУпАП та її прав бути присутньою у судовому засіданні.
Порушень вимог КУпАП, які б стали підставою для скасування по суті правильно прийнятого судом першої інстанції рішення та закриття провадження, як на тому наполягає ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не встановлено. А тому доводи останньої про це не є слушними та задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги викладене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, мотивованою та обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного,керуючись ст.294КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 липня 2022 року .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик