27 жовтня 2022 року
м. Валки
справа № 610/2419/19
провадження № 22-ц/818/3243/22
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року ухвалене у складі судді Носова Г.С.,-
13 серпня 2019 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 51184,80 гривень та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 серпня 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем було укладено договір позики №61453 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1200,00 грн. строком на 5 днів. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кошти у розмірі, встановленому договором. Відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 05.08.2019 виникла заборгованість, що становить 51 184 грн. 80 коп., яка складається із: 1200,00 гривень заборгованість за основним боргом; 25 064 грн. 40 коп. заборгованість по відсоткам; 24 920 грн 40 коп. заборгованість за прострочення відсотками.
Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики № 61453 від 05.08.2016 в сумі 51184 грн. 80 коп. та 1921,00 грн. судових витрат.
Рішення обґрунтовано тим, що між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився. Суд вважав, що договір позики укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Не погодившись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, суд неправильно застосував норми матеріального права, не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи. Просить скасувати заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що правовідносини, які виникли між відповідачем та ТОВ «ВЕЛЛФІН», є подібними до правовідносин, які виникають з договорів кредиту, а тому в силу частини 9 статті 10 ЦПК України вони мали бути застосовані судом під час розгляду даної цивільної справи.
Скаржник зазначив, що відповідно до п. 1.3. Договору позики № 61453 від 05.08.2016 позика надається строком на 5 днів, тобто до 10.08.2016 з цього випливає, що позивач мав право на нарахування процентів за користування кредитом лише в межах строку надання позики - по 10 серпня 2016 року. Вимога про стягнення процентів за користування по 08 серпня 2019 року не ґрунтується на вимогах закону, а тому вимоги ТОВ "ВЕЛЛФІН" в частині стягнення процентів за межами строку кредитування є безпідставними та такими, що не підлягали задоволенню. З довідки про розмір заборгованості за Договором № 61453 від 05.08.2016 взагалі не зрозуміло як саме позивачем було здійснено розрахунок заборгованості, проте чітко видно що даний розрахунок здійснено по 08 серпня 2019 року, що є незаконним. Також ТОВ «ВЕЛЛФІН» не підтвердив доказами те, що відповідач був ознайомлений саме з тими тарифами, умовами та правилами надання кредитних послуг в ТОВ «ВЕЛЛФІН», копії з яких долучено до позовної заяви, а також те, що довідка щодо заборгованості за договором № 61453 від 05.08.2016, яка долучена до позовної заяви, дійсно стосуються кредиту, яким відповідач користувався, так як в довідці та в заявці немає посилань на відомості, за допомогою яких можливо його ідентифікувати, зокрема посилань на номер мого карткового рахунку.
Також апелянт зазначив, що належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника. На підтвердження факту перерахування відповідачу грошових коштів за договором позики позивачем надано копію листа ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" від 25 07.2019, що не є належним платіжним документом, передбаченим вищезазначеною Інструкцією. Таким чином, суд не обґрунтовано вважав, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Тому рішення суду не відповідає вимогам закону.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підверджено матеріалами справи, що 05 серпня 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено договір позики №61453 який оформлений сторонами в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1200,00 грн. строком на 5 днів. Відповідно до пункту 1.5 договору нарахування процентів за користування позикою проводиться на таких умовах: - 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30,00 грн за перший день користування позикою; - 1,9 процента від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного у пункті 1.2 цього договору; - 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений у пункті 1.2 цього договору, в разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. При цьому сума процентів за користування позикою нараховується в день погашення позики.
За положеннями пункту 1.6 договору в разі повернення суми та сплати процентів за користування позикою протягом трьох днів після закінчення строку, визначеного пунктом 1.2 цього договору позики, нарахування процентів у розмірі 3,8 від суми позики, що не була повернута своєчасно не проводиться, в іншому випадку, проценти нараховуються відповідно до умов пункту 1.5. цього договору. Сума процентів за користування позики нараховується в день погашення позики.
Пунктами 1.7, 1.8 договору встановлено, що позика надається на споживчі цілі. Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики, зазначена у графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. (а.с. 36-44).
Позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту позикодавця (https://creditup.com.ua), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
У графіку розрахунків до цього договору позики зазначено, що сума за договором позики становить 1 200,00 грн, датою погашення є 10.08.2016, сума до сплати процентів становить 121,2 грн, а разом до сплати 1321,2 гривень. Сукупна вартість позики складає 1321,2грн, з яких 121,2 грн проценти. Цей графік розрахунків є невід'ємною частиною договору позики № 61453 від 05.08.2016 (а.с.43, 44).
На підставі пункту 1.4 договору позики, ТОВ «ВЕЛЛФІН» через оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на картковий рахунок ОСОБА_3 була перерахована сума позики, зазначена в договорі позики, що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. № 4209-ВП від 25.07.2019, яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно з договором про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 (а.с.46).
Як убачається з довідки ТОВ «ВЕЛЛФІН» від 08.08.2019 щодо заборгованості за вказаним договором позики, то кінцевим терміном повернення позики за умовами договору є 10.08.2016. Загальна сума заборгованості за цим договором та всіма нарахованими відсотками відповідно до його умов станом на 08.08.2019 51184,80 грн, з яких: 1 200,00 грн - основний борг; 25064,40 грн - заборгованість по відсоткам; 24920,40 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Загальна кількість днів простроченої позики становить 1 093 календарних днів (а.с.45).
Водночас невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам (пункт 7.1 договору позики).
За положеннями пунктів 7.2., 7.5 договору уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов'язується і погоджується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті позикодавця. Позичальник підтверджує, що до укладення цього договору він отримав від позикодавця інформацію, що визначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в частині другій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Позичальник повідомлений про свої права згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. До укладення цього договору позичальник надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання в якості аналогу власноручного підпису для підписання цього договору - логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету (а.с.41-42).
Згідно з пунктом 3.1 Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін», затверджених наказом директора цього товариства № 2-1 від 27.10.2015, товариство надає фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи заявника та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
У пункті 2 цих Правил надано визначення понять «Логін для входу в Особистий кабінет» та «Пароль входу в особистий кабінет». «Логін для входу в Особистий кабінет» - це унікальна комбінація букв та/або цифр, яка встановлюється Заявником. При першому вході до особистого кабінету заявник самостійно визначає в спеціальному полі «Логін» обрану ним комбінацію. Заявник чи позичальник здійснює наступні дії щодо входу в особистий кабінет з використанням визначеної комбінації «Логіну» та особисто несе відповідальність за збереження інформації про логін особистого кабінету. Логін особистого кабінету є особистим ключем заявника/позичальника формування електронного підпису. Логін особистого кабінету доступний тільки заявнику (позичальнику). «Пароль входу в Особистий кабінет» - це комбінація букв/цифр/символів, що задаються заявником самостійно в момент реєстрації в особистому кабінеті у відповідному полі «Пароль» сайту товариства. Пароль уходу в особистий кабінет є особистим ключем для формування електронного підпису. Пароль уходу в особистий кабінет доступний тільки заявнику або позичальнику (а.с.15-19).
Пунктами 4.1, 4.2 зазначених Правил установлено, що заявник, який має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
Відповідно до пункту 4.8 цих Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.
Згідно з пунктом 4.9 Правил дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої заявнику суми від 1 до 99 копійок та з наступним зазначенням заявником у відповідному полі особистого кабінету точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк, використавши засоби смс-повідомлень, засоби телефонного зв'язку тощо.
Відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику та згоду заявника на отримання позики (пункт 4.10 Правил).
Пунктом 6.3 Правил установлено, що у разі прийняття товариством позитивного рішення про надання позики, товариство інформує заявника шляхом відправлення смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений у заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики.
У разі отримання договору позики засобами електронного зв'язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.4. Правил).
Згідно з пунктом 6.8 даних Правил заявник погоджується на використання у всіх відносинах, що засновані на першому договорі позики та на всіх наступних договорах позики, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між заявником та товариством, свого логіну та паролю особистого кабінету як аналога власноручного підпису між товариством та заявником.
Відповідно до пунктів 6.10 - 6.12 Правил товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики, на рахунок банківської платіжної картки, зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладання договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок (а.с. 22).
Як убачається з роздруківками заявки з офіційного веб-сайту ТОВ «ВЕЛЛФІН», заявка містить усі ідентифікуючі відомості щодо позичальника, а також світлину останнього, фото його паспорта громадянина України, а відтак, 05.08.2016 ОСОБА_1 в установленому пунктами 4.1, 4.2. Правил порядку оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки, які відмічені як обов'язкові для заповнення (а.с.32-35).
У пунктах 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися, зокрема в електронній формі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін уважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір уважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови: використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, апеляційний суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отож, на переконання колегії суддів, із наданого позивачем алгоритму укладення даного договору вбачається, що без ознайомлення ОСОБА_1 з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Адже, заповненням заявки ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання позики, а також засвідчив, що він повідомлений в установленій формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України, та сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Цей договір позики підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, де без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету даний договір між сторонами не був би укладений.0
Доказів протилежного матеріали справи не містять та ОСОБА_1 таких суду не надано.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частини перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до умов договору позики товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 1200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, за користування позикою зазначені у п.1.5. цього договору.
Пунктами 1.2.-1.4. цього Договору передбачено, що строк дії договору 5 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Позика надається строком на 5 днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем.
Відповідно до п.1.5. та п.1.6. Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 гривень 00 копійок за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики щоденно, 3,8 процентна, від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 договору, у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно вимог п. 3.1. Договору позики передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків.
Разом з тим, у пункті 91 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі - 1200,00 грн. та відсотки в сумі - 114 грн.
Пунктами 1.2.-1.4. договору позики передбачено, що строк дії договору 5 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Позика надається строком на 5 днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем.
Пунктом 1.3 договору позики визначено, що позика має бути повернута до 10.08.2016.
Тобто відсотки за період з 05.08.2016 по 10.08.2016 (останній день повернення позики), що становить 114,00 грн., з розрахунку (1.9 % х 1200 = 2280 :100 = 22,8 х 5 = 114).
Позовні вимоги про стягнення процентів після 10.08.20216 не грунтуються на вимогах закону, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Водночас колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 24 920,40 грн. заборгованості за простроченими відсотками, оскільки відповідно до п 1.5 Договору позичальнику нараховується 3.8% від суми позики, що не була повернута своєчасно за кожний день користування позикою понад строк зазначений в п 1.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до графіку розрахунків останнім днем погашення боргу є 10.08.2016, тобто нарахування процентів за простроченням починається з 11.08.2016. Позивач звернувся з позовом 08.08.2019, тобто проценти за прострочення підлягають стягнення за період з 11.08.2016 по 08.08.2019. (3.8 % х 1200 = 4560:100 = 45,6 х 1092 = 49 795,20 грн.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
Оскільки ТОВ «Веллфін» пред'явило вимоги про стягнення прострочених відсотків у сумі 24 920 грн 40 коп, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути нараховані проценти за прострочення повернення суми боргу у межах заявленого позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні. В частині задоволення позову по стягнення процентів за користування кредитом рішення суду належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову. У зв'язку зі зменшенням загальної суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача редакцію абзацу другого рішення суду належить змінити.
Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позов ТОВ «ВЕЛЛФІН» задоволено на 51,25% (26234,40*100% / 51184,80=51,25), тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню 984,51 грн. судового збору сплаченого за подання позову (1921 *51,25%=984,51).
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 48,75 % , тому з ТОВ «ВЕЛФІН» підлягає стягненню 1404,73 грн. сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги (2881,5*48,75%=1404,73).
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, отже зменшенню підлягає сума судового збору, що стягнута з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Веллфін» з 1921 грн до 984,51 грн. З ТОВ «Веллфін» на користь ОСОБА_2 належить стягнути 1404 грн. 73 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з урахування ч. 10 ст 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати взаємозалік та стягнути з ТОВ «Веллфін'на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 грн 22 коп. (1404,73-957,51).
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року змінити.
Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування грошовими коштами за договором позики від 05 серпня 2016 № 61453 скасувати.
У задоволені позову в цій частині відмовити.
Викласти абзац другий рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року в наступній редакції: « Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором позики від 05 серпня 2016 № 61453 у розмірі 26234 (двадцять шість тисяч двісті тридцять чотири) грн 40 (сорок) коп, що складається з заборгованості за основним борговим у розмірі - 1200 грн та заборгованості за процентами за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 24 920 грн 40 коп».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений при зверненні до суду апеляційної інстанції у розмірі 420 (чотириста двадцять)грн 22 (двадцять дві) коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук