Справа № 626/1077/22 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1417/22 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Колабораційна діяльність
20 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 13 липня 2022 року у відношенні ОСОБА_6 ,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Улянівка, Красноградського р-ну, Харківської області, громадянин України, має середню-спеціальну освіту, не одружений, працюючий в ТОВ «СПЕЦПРОЕКТ» слюсарем, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,
визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України та йому призначено покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг.
Згідно вироку 24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пунктам 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV), від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в України», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженого Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України №259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженого Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України №7389-ІХ від 18.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022 року).
В ході дізнання встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , 12.06.2022 р. приблизно о 17:30 год., перебуваючи за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 з приміщення своєї квартири, а саме з вікна кухонної кімнати, яке виходить на прилягаюче подвір'я здійснював публічні заклики до підтримки здійснення збройної агресії проти України державою агресором - Російською федерацією.
Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, яка виразилися у публічних закликах до підтримки рішень та дій держави-агресора Російської Федерації та її збройних формувань.
В апеляційній сказі прокурор, посилаючись на порушення судом вимог Закону про кримінальну відповідальність просить вирок суду змінити.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.111-1 КК України у виді 10 позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг.
В обґрунтування свої вимоги зазначає, що суд встановивши під час розгляду наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання не застосував положення ст. 69-1 КК України та призначив покарання, яке перевищує 2/3 максимального строку покарання за ч.1 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ч.4ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи, що участь обвинуваченого ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не є обов'язковою, оскільки в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення його становища, а прокурором подано заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та з прозанням задовольнити подану апеляційну скаргу колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Санкція ч.1 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Розглядаючи назване кримінальне провадження суд встановив, що обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 є каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті.
Тобто, максимальне покарання, яке можливо було призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 111-1 КК України становить 10 років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг.
В той же час, суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг, що не узгоджується з вимогами ст. 69-1 КК України.
За таких обставин вирок районного суду відповідно до ст. 413 КПК України підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосуванням кримінального закону, який підлягає застосуванню - ст. 69-1 КК України при призначенні покарання.
На підставі викладеного, керуючись, 404, 405, 408, 413 КПК України,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 13 липня 2022 року у відношенні ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.
Пом'якшити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.111-1 КК України до 10 років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді