Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/493/22 Слідчий суддя: ОСОБА_1
Категорія ст. 185КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
26.10.2022 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
представника служби у справах дітей ОСОБА_7 ,
законного представника ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в режимі конференції, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 наухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 19.10.2022, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Долинська, Долинського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта загальна початкова середня, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; особа з інвалідністю з дитинства 3 групи, тимчасово проживає за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічий час добипо кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12022121030000062,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, строком на 2 місяці, тобто до 17 грудня 2022 року включно, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,
Заступник начальника слідчого відділу відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_11 звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого .3 ст.185 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в СВ ВП № 1 (м. Долинська) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12022121030000062,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Органом досудового розслідуванням ОСОБА_10 повідомлено про підозру в тому, що він 23 лютого 2022 року близько 00 год. 30 хв. проходив повз кафе «Оболонь», яке розташоване по вул. Шевченка, міста Долинська, Долинської територіальної громади, Кропивницького району, Кіровоградської області, що на праві оренди використовує приватний підприємець ОСОБА_12 та у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, діючи умисно, ОСОБА_13 рукою розбив скло та через отвір проник до приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », впевнившись що його дій ніхто не помічає, таємно викрав кольоровий телевізор марки «GRUNDIG» Vision 3 19-3822, мультимедійний динамік «F&D» 2.1 MULTIMEDIA SPEACER MODEL NO: A555U, мультимедійний динамік з колонкою «microlab» MULTIMEDIA SPEACER модель SОLО2 МК3, що належить на праві власності ОСОБА_12 . В подальшому ОСОБА_13 викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Згідно висновку експерта № 921/935/936/21-27 від 28.03.2022 року ринкова вартість кольорового телевізора марки «GRUNDIG» Vision 3 19-3822 складає 1200,00 гривень, мультимедійного динаміка «F&D» 2.1 MULTIMEDIA SPEACER MODEL NO: A555U складає 330,00 гривень, мультимедійного динаміка з колонкою «microlab» MULTIMEDIA SPEACER модель SОLО2 МК3 складає 1050,00 гривень. В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_13 спричинив майнової шкоди ОСОБА_12 на загальну суму 2580,00 гривень.
Ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 19.10.2022 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Застосовано щодо ОСОБА_10 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 17 грудня 2022 року включно.
Заборонено ОСОБА_10 у період із 21.00 години до 07.00 години залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ст.194 ч.5 КПК України покладено на ОСОБА_10 наступні обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи відділення поліції № 1 (м.Долинська) Кропивницького районного управління поліції в Кіровоградській області (вул.Нова, 42, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область) із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, у якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця навчання та роботи;
- утримуватись від спілкування з будь якою особою визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- не відвідувати місця, визначенні слідчим суддею або судом;
- докласти зусиль до пошуку роботи, навчання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено ОСОБА_10 , що відповідно до ст. 181 ч. 5 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронний засіб контролю у разі його застосування.
Контроль за виконанням ухвали покладено на Долинський відділ Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області.
Згідно ст. 181 ч. 3 КПК України направити копію ухвали для виконання до відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Кіровоградській області.
Вказана ухвала обґрунтована тим, що ОСОБА_10 та його захисник не викликалися органами досудового слідства, ОСОБА_10 має постійне місце проживання, є дитиною інвалідом. ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Покарання за злочин в якому підозрюється, передбачено у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, вчинив злочин у неповнолітньому віці, раніше не судимий.
Відповідно до ст.492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Таким чином органом досудового слідства не доказано наявність підстав для застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно інформації служби у справах дітей Долинської міської ради ОСОБА_14 схильний до бродяжництва, має некеровану поведінку, не відвідує школу, у зв язку з чим залишений на другий рік навчання у 8 класі.
Також, ОСОБА_10 обрав незаконний шлях отримання прибутку, безперешкодно зможе зникнути з поля зору правоохоронних органів. Розуміючи, що йому загрожує покарання у виді позбавлення волі, а потерпілому завдав шкоду на суму, яку він не в змозі відшкодувати, зможе незаконно впливати на свідків з метою зміни показань та замовчування про важливі обставини скоєного злочину, а також свідків, яких ще не встановлено органом досудового розслідування.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки: особи, що заслуговують на довіру та які можуть бути поручителями, відсутні, а тому застосування особистої поруки неможливе; підтвердження про наявність коштів для внесення застави в нього відсутні, а тому застосування застави неможливе; застосування домашнього арешту неможливе, так як він місце проживання підозрюваного знаходиться в безпосередній близькості з місцем злочину; з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від правоохоронних органів, впливати на підозрюваних та свідків, вчиняти і нттті злочини, а тому застосування особистого зобов'язання неможливе.
Отже, встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому є необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 .
Крім того, ухвалою слідчого судді фактично частково задоволено клопотання слідчого із обранням більш м'якого запобіжного заходу, однак в резолютивній частині ухвали зазначено про відмову в його задоволенні.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підозрюваного ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 , представника служби у справах дітей, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли на електронну адресу з суду першої інстанції, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.
Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.. 5 Конвенції.
Причетність ОСОБА_10 до повідомленої йому підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: показами свідків, які підтвердили покази підозрюваного ОСОБА_15 , висновком товарознавчої експертизи, висновками судово-медичної експертизи, показами потерпілої, підозрюваним вчинено тяжкий злочин за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, не працюючий, на неодноразові виклики до органу досудового розслідування не з'являється, у зв'язку із чим останній з метою уникнення відповідальності, виїхав за межі Кіровоградської області та може потрапити на непідконтрольній на даний час Україні території.
За вказаних обставин застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_15 достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним, передбачених ст. 194 КПК України обов'язків насамперед не залишати житло у певний період, що у свою чергу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, одним з яких є прибуття за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати оскільки ОСОБА_10 має змогу потрапити на території, які не підконтрольні державним органам України та виїхати за межі Кіровоградської області.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:
- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_10 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так, ОСОБА_10 розуміючи, що інкримінований злочин є тяжким, враховуючи відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання може вчинити спроби направленні на переховування від суду.
Ризик вчинення ОСОБА_10 нових кримінальних правопорушень підтверджується тим, що останній не має бажання навчатися тим самим в майбутньому своєю працею заробляти собі на життя, або за відсутності грошових знайти заробіток, мати родину та визначитися у житті.
При цьому, необхідно зазначити про те, що причиною вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є відсутність грошових коштів та бажання отримати чуже майно.
В суді апеляційної інстанції захисник повідомила, що під час перевірки працівниками поліції ОСОБА_10 перебував у дома, не порушував обраний йому запобіжний захід, має постійне місце проживання, є дитиною інвалідом, проживає з бабумею опікуном, має намір продовжити навчання в середній школі. Вважає, що прокурором не надано доказів про те, що ОСОБА_10 займається бродяжництвом.
Також, в судовому засіданні допитаний представник органу опіки ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, повідомила, що неповнолітній ОСОБА_10 є раніше не судимим та має шанс на переосмислення своїх дій та поведінки у майбутньому.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 зобов'язався добросовісно виконувати усі покладені на нього обов'язки.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що обраний підозрюваному ОСОБА_10 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. ч. 1-2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Отже, з урахуванням тяжкості злочину у якому обвинувачується ОСОБА_10 , ступеню його участі у виконанні об'єктивної сторони, ступеню його небезпечності до суспільства та особи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що на час судового слідства до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту.
Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено обставини, визначені в п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України
При фактичних обставинах цієї справи, серйозності висунутої проти нього підозри, наслідків скоєного та недостатності повних, об'єктивних та достовірних доказів, що обґрунтовують необхідність застосування запобіжного заходу у відповідності до вимог ст. 183 КПК України, встановлених ризиків та характеризуючих його даних, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з наявними ризиками у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного права.
Доводи прокурора про необхідність застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - колегією суддів не можу бути враховано оскільки вказані доводи ґрунтуються включно на суворості покарання, а також на майбутньому не бажанні підозрюваного займатися навчанням та своєю працею заробляти собі на життя.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_10 є неповнолітнім, раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає з бабусею опікуном, є дитиною-інвалідом, в той же час враховує, що останній не відвідує школу з 01.09.2021 року, характеризується негативно, тим самим колегія суддів приходить до висновку про те, що до останнього достатньо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що буде достатнім та необхідним для належного виконання процесуальних обов'язків без ізоляції його від суспільства.
А тому, на думку колегіє суддів прокурором не доведено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти вищезазначеним доведеним під час судового розгляду ризикам.
З урахуванням даних отриманих під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, їх належної та об'єктивної оцінки, колегія суддів дійшла до висновку, що для запобігання встановленим ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків підозрюваним до ОСОБА_10 достатньо, в межах строків встановлених КПК України, застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
В контексті застосування на практиці вимог ст. 62 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції, рішень ЄСПЛ («Бойченко проти Молдови», «Мамедова проти Росії», «Малик проти України», «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Шепель і Пасічник проти України») правових позицій та рекомендацій Верховного Суду по даній категорії справ, ряду об'єктивних обставин, які необхідні для проведення повного та об'єктивного судового слідства, з урахуванням серйозності висунутого проти ОСОБА_16 обвинувачення та його особи, колегія суддів вважає, що для запобігання ризику переховування, від суду та забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, підозрюваному достатньо буде застосувати такий вид запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, в порядку передбаченому ст. 195 КПК України.
Отже, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання відносно ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім процесуальних обов'язків і надасть їм змогу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 19.10.2022 необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 19.10.2022, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічий час добипо кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12022121030000062,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, строком на 2 місяці, тобто до 17 грудня 2022 року включно, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4