Провадження № 22-ц/803/5466/22 Справа № 185/8522/21 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
27 жовтня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Лаченкової О.В,
суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, -
В жовтні 2021 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що з 05.10.1987 року по 11.11.1988 року, з 14.01.1991 року по 03.02.2004 року, з 16.02.2004 року по 30.09.2013 року він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійні захворювання. 22 січня 2008 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві. 12.07.2013 року йому встановлено первинно 15% втрати професійної працездатності, у зв'язку з виробничою травмою. У подальшому стан його здоров'я погіршився та висновком МСЕК від 05.02.2014 року йому первинно-повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у сумі 227000,00 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 130 000,00 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1 300,0 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 130000 грн, судового збору 1300,0 грн та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Відзиви на апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 05.10.1987 року по 11.11.1988 року, з 14.01.1991 року по 03.02.2004 року, з 16.02.2004 року по 30.09.2013 року працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
30.09.2013 року ОСОБА_1 звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України).
25.01.2008 року директором ВСП «Шахта імені М.І. Сташкова» ВАТ «Павлоградвугілля» ОСОБА_2 затверджений акт №2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, а також акт розслідування нещасного випадку, що стався 22.01.2008 року о 15-30 год.
За змістом зазначених документів, комісією з розслідування встановлені обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 22.01.2008 року, а саме: 22 січня 2008 року в другу зміну заступником начальника дільниці з видобутку вугілля №1 ОСОБА_3 , через гірничого майстра ОСОБА_4 даний наряд ланці гірників очисного забою у кількості 9 чоловік на видобуток вугілля у 428 лаві в об'ємі 440 тон, а також виконання кінцевих операцій. По розстановці проведеної гірничим майстром, гірник очисного забою ОСОБА_1 отримав наряд на виконання робіт по переміщенню секцій механізованого кріплення КД-80. На початку зміни комбайн УКД-200, яким керував машиніст гірничих виїмкових машин ОСОБА_5 , знаходився на секції механізованого кріплення №20 у напрямку 428 бортового штреку. При виїмці вугілля в районі секцій механізованого кріплення №№55-60 зросло навантаження на комбайн внаслідок того, що лінія скребкового конвеєра СП-251 була занадто притиснута до забою. О 15-35 год. гірник очисного забою ОСОБА_1 , не попередивши машиніста гірничих виїмкових машин ОСОБА_5 , перемістився попереду комбайна в район секції механізованого кріплення №64, щоб відтягнути лінію скребкового конвеєру СП-251 від забою, що є порушенням технологічного процесу. У цей момент, у 4 метрах від комбайну, стався порив кільця верхньої гілки тягового ланцюга комбайна УКД-200, при цьому уламком кільця довжиною 3 см, що відскочив, вдарило ОСОБА_1 у праве око. Гірничий майстер ОСОБА_4 на момент нещасного випадку знаходився на 428 бортовому штреку, біля верхньої приводної станції конвеєра СП-251.
Причиною нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , зазначено: 1) руйнування кільця тягового ланцюга комбайна, внаслідок його незадовільного технічного стану (наявність тріщини кільця, що з'явилася раніше). Порушення п.3.18 «Інструкції №2 з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті машиніста гірничих виїмкових машин (очисні роботи)», п.35.5. «Технологічних процесів, що виконуються під час експлуатації механізованих комплексів з механізованим кріпленням «Донбас-80», п.2.1. «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці з видобутку вугілля №1 ВСП «Шахта ім. М.І.Сташкова» ВАТ «Павлоградвугілля»; 2)виконання потерпілим робіт в лаві попереду комбайна під час його роботи. Порушення п.3.1 «Інструкції №1 з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті гірника очисного забою», п.8.1. «Технологічних процесів, що виконуються під час експлуатації механізованих комплексів з механізованим кріпленням «Донбас-80»; 3) низька виробнича дисципліна у зміні, якою керував гірничий майстер ОСОБА_4 . Порушення 2.1. «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці з видобутку вугілля №1 ВСП «Шахта ім.М.І. Сташкова» ВАТ «Павлоградвугілля».
Відповідно до довідки МСЕК серії АБ №0006471 від 12.07.2013 року ОСОБА_1 первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності, виробнича травма (акт Н-1 від 25.01.2008року №2), рекомендовано медикаментозне лікування.
19 грудня 2013 року начальником Першотравенського міськрайонного Управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, головним державним санітарним лікарем м.Першотравенська, Петропавлівського та Межівського районів ОСОБА_6 затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що ОСОБА_1 10 грудня 2013 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлений діагноз: 1) радикулопатія шийна С6, С7 і попереко-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні спондилоартрозу, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня) та остеоартрозу колінних суглобів (ПФС першого-другого ступеня), деф.артрозу дрібних суглобів кистей (М54.1), (М17-М19); 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст. Легенева недостатність першого ст. (J44); 4) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (Н90.3).
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту; неефективність роботи систем вентиляції, захисних засобів, в результаті тривалої роботи, пов'язаною з важкою працею, шумом в умовах високої запиленості рудничного повітря в підземних виробках шахт.
Причини виникнення професійного захворювання: запиленість повітря робочої зони: максимальний 427,76 мг/м3 (SiО2 7,05%) при ГДК 4 мг/м3, 67% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.1 - кл. 3.4); рівень шуму: 91 дБ «А» при ГДР 80 дБ «А», 100% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.1 - кл. 3.2); рівень загальної та локальної вібрації: 115,2 дБ при ГДР 113 дБ, 8% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.3 - кл. 3.2); рівень фізичного перенавантаження: підіймання вантажу вагою до 50 кг, 70% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.2), сумарна вага до 1000 кг (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.2), вимушена поза «на колінах та ліктях» 80% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.2).
Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів (1991-2013 роки) та зміною керівників підприємств.
Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК Серії АБ №0009293 від 05.02.2014 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, вбачається, що після огляду ОСОБА_1 первинно-повторно встановлено третю групу інвалідності та 65 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: первинно 35 відсотків радикулопатія, первинно 10 відсотків - ХОЗЛ, первинно 5 відсотків - туговухість, повторно 15 відсотків - виробнича травма (акт Н-1 від 25.01.2008року №2). Рекомендоване медикаментозне та санаторно-курортне лікування.
Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК Серії 12 ААА №004430 від 21.01.2015 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, вбачається, що після огляду ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності та 65 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 40 відсотків радикулопатія з ДФР, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - туговухість, 10 відсотків - виробнича травма (акт Н-1 від 25.01.2008 року №2). Рекомендоване медикаментозне та санаторно-курортне лікування.
Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК Серії 12 ААА № 044448 від 21.12.2016 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, вбачається, що після огляду ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності та 65 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 40 відсотків радикулопатія з ДФР, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - туговухість, 10 відсотків - виробнича травма (акт Н-1 від 25.01.2008року №2). Рекомендоване медикаментозне та санаторно-курортне лікування.
Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 28.01.2021 року, а саме до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, виданої Міжрайонною профпатологічною МСЕК, серії 12 ААВ №129590 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №063712, вбачається, що після повторного огляду ОСОБА_1 безстроково встановлено третю групу інвалідності та 65 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 40 відсотків радикулопатія з ДФР, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - туговухість, 10 відсотків - виробнича травма (акт Н-1 від 25.01.2008року №2). Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №210/3177/17 визначено, що право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 4 Закону України “Про охорону праці” державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок виробничої травми та тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом третьої групи, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров'я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди, оскільки порушено права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійних захворювань та встановлення позивачу інвалідності.
Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд першої інстанції, оцінивши ступінь втрати позивачем професійної працездатності, неможливість відновлення здоров'я позивача, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті у зв'язку з наявністю професійних захворювань та інвалідності, враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, дійшов правильного висновку визначивши розмір моральної шкоди у сумі 130000 гривень.
Доводи апеляційної скарги, що позов не містить відомостей про обставини дії на позивача саме джерела підвищеної небезпеки, а отже позиція позивача з посиланням на ч.2 стю1167 ЦК України ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, колегія суддів не бере до уваги, оскільки посилання позивачів у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню в цій справі, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки суд при вирішенні справи враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог (правовий висновок в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 та від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).
Доводи апеляційної скарги, що підставою для оскарження рішення суду першої інстанцій є неврахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08 листопада 2021 року у справі №646/5658/19(відшкодування моральної шкоди завданої тривалою бездіяльністю органів прокуратури), постанові від 22 вересня 2021 року у справі №756/16647/18 (відшкодування моральної шкоди завданої розповсюдженням конфіденційної інформації), в постанові від 08 вересня 2021 року у справі №638/164/18 (відшкодування моральної шкоди завданої тривалою бездіяльністю органів прокуратури), в постанові від 18 грудня 2020 року у справі №686/25718/19 (відшкодування майнової шкоди, завданої незаконною бездіяльністю слідчого) та ін., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки не стосуються трудових відносин та порушення прав працівника у сфері трудових відносин.
Доводи апеляційної скарги, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, а отже і підстави стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК Серії АБ №0009293 від 05.02.2014 року, Серії 12 ААА №004430 від 21.01.2015 року, Серії 12 ААА №044448 від 21.12.2016 року, від 28.01.2021 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності вбачається, що після огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 40 % радикулопатія з ДФР, 10 % - ХОЗЛ, 5 % - туговухість, 10 % - виробнича травма (акт Н-1 від 25.01.2008року №2), протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно, що дає ОСОБА_1 право на відшкодування моральної шкоди з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, так як заподіяне каліцтво/інше ушкодження здоров'я, пов'язано з виконанням ним трудових обов'язків.
Громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання (Рішення Конституційного Суду від 27 січня 2004 року у справі №1-9/2004 (1-рп/2004)).
Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
Крім цього, доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що нещасний випадок з позивачем стався у зв'язку із порушенням ним норм охорони праці, що призвело до його травмування, тому і вина підприємства комісією з розслідування нещасного випадку не встановлена, отже моральна шкода не може бути виплачена, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що стягнуті з відповідача 130000 гривень, як компенсація моральної шкоди є безпідставно завищеними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом (ст.23 ЦК України).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. А будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.
Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивача, позбавлення його можливості їх реалізації, що в ході судового розгляду підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, відповідно до яких встановлено третю групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності 65%, колегія суддів вважає визначений розмір матеріальної шкоди розумним та справедливим.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржників зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційних скарг.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова