Провадження № 11-кп/803/2736/22 Справа № 175/3056/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 жовтня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040030001447, щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Небилів Івано-Франківської
області, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за наступних обставин.
ОСОБА_7 02 червня 2018 року приблизно о 03:00 год., керуючи технічно справним автомобілем «FІАТ HUOVO DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Агротек», рухався в Дніпровському (Дніпропетровському) районі по вул.Магістральній в смт. Слобожанське (Ювілейне) з боку с. Чумаки в напрямку вул.Донецьке шосе м. Дніпра.
Під час руху ОСОБА_7 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку свого руху не врахував дорожню обстановку і на заокругленні ділянці проїжджої частини змінив напрямок свого руху вліво, в наслідок чого виїхав за межі проїзної частини ліворуч та в районі буд. АДРЕСА_3 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався по узбіччю у зустрічному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Порушення ПДР України виражається в тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «FІАТ HUOVO DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги п. 10.1 ПДР України, невиконання якого знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить вироку суду змінити, виключити зі складу покарання додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині просить вирок суду залишити без зміни.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що призначаючи додаткове покарання суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений має стаж водія з 14 червня 2012 року, ДТП сталось майже 4 роки тому, при цьому протягом всього часу обвинувачений жодних інших порушень ПДР України, пов'язаних з ДТП, не вчиняв. Звертає увагу, що обвинувачений в повсякденному житті активно використовує транспортний засіб, оскільки місце його роботи безпосередньо пов'язане з керуванням транспортним засобом, у тому числі службовим. Вважає, що суд належним чином не врахував особу винного, його майновий та сімейний стан, так обвинувачений має на утриманні дружину, яка на даний час вагітна, та малолітнього сина. Вказує, що в контексті введення на території України воєнного стану позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами та в подальшому звільнення з місця роботи призведе до катастрофічних наслідків для його родини. Зазначає, що суд не врахував, що обвинувачений вину визнав, щиро кається, вчинив необережний злочин, раніше не судимий.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив вирок суду залишити без зміни.
Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу захисника та просив задовольнити відповідно до зазначених у ній вимог.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися в апеляційній скарзі, не перевіряються. Тому суд апеляційної інстанції виходить з того, що було встановлено вироком районного суду.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, установлених судом та викладених у вироку, а також кваліфікація його діянь за ч. 2 ст. 286 КК України у апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Доводи захисника про те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд не в повній мірі врахував пом'якшуючих обставин, а тому необгрунтовано призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, не заслуговують на увагу.
Відповідно до положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку.
Як слідує з матеріалів провадження, при призначенні ОСОБА_7 основного покарання та при вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу винного, пом'якшуючі покарання обставини - визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди, активне спряння розкриттю злочину та відсутність обставин, що його обтяжують. На підставі наведених даних суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке є наближеним до мінімального у межах санкції вказаної норми, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
При цьому, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд першої інстанції зважив на дані про особу обвинуваченого, а саме, що він раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, його відношення до скоєного та думку потерпілого, який прохав призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання, суд апеляційної інстанції врахував як особу винного, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок порушення ОСОБА_7 вимог ПДР України та потягло за собою тяжкі наслідки у виді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Також, судом першої інстанції взято до уваги, що саме протиправні дії обвинуваченого, пов'язані з нехтуванням Правилами дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок чого було спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, що свідчить про відсутність у обвинуваченого належних навиків керування транспортними засобами і застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами надасть йому можливість в разі бажання в подальшому керувати транспортними засобами додатково вивчити правила дорожнього руху та пройти додаткові навчання у відповідних навчальних закладах щодо покращення навиків керування.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 , крім основного, ще й додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
На переконання апеляційного суду, в даному конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації. При цьому Правилами дорожнього руху України регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.
Апеляційний суд враховує також і те, що вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілого у провадженні щодо покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене, при вирішенні цього питання судом не є вирішальною, вона враховується в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність, зокрема щодо призначення покарання.
За таких обставин, підстав вважати рішення суду першої інстанції про доцільність призначення ОСОБА_10 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами необґрунтованим, про що захисник порушив питання у апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. Крім того, ОСОБА_7 займає посаду інженера серсівсного відділення з ремонту та відновлення сільсько-господарської техніки в ТОВ “Агротек-Інвест”, відтак позбавлення його права керувати транспортними засобами не створює перешкод для виконання його прямих посадових обов'язків.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує поведінку обвинуваченого, як до, так і після вчинення кримінального правопорушення, а саме, що після вчинення обвинуваченим дорожнього транспортної пригоди, яка сталась внаслідок порушення ним вимог ПДР України, останній залишив місце ДТП, однак в подальшому був зупинений працівниками поліції.
З огляду на викладене переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного ОСОБА_7 додаткового покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, захисник в апеляційній скарзі не навів.
Доводи апеляційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4