Справа № 638/7282/19
Провадження № 1-кп/638/363/22
Іменем України
27 жовтня 2022 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
присяжних - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12018220480005131 від 29 грудня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження №12018220480005131 від 29 грудня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду від 27 травня 2019 року тимчасово переведено засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для подальшої доставки в Дзержинський районний суд м. Харкова у зв'язку з розглядом обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, п.6 ч. 2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні 27 жовтня 2022 року прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_5 заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обґрунтування якого зазначила, що обвинувачений, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, може переховуватись від суду з метою уникнення кримінального покарання та вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжких та особливо тяжкого кримінального правопорушення - злочину, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував.
Захисник підтримала позицію обвинуваченого та проти клопотання заперечувала.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, вчинених за наступних обставин.
Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , перебуваючи в с.Красне, Переславского району, Ярославської області, РФ, з корисливих мотивів вступили в злочинну змову, спрямовану на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном - коштів в сумі 200000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 68960 гривень), що належать бригадиру будівельної бригади ОСОБА_10 нібито за виконані ними роботи з будівництва, а також особисте майно будівельників, при наступних обставинах:
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 15.02.2016 приблизно о 12 годині 00 хвилин підійшли до будинку, в якому проводилися будівельні роботи, розташованому в 200 метрах від АДРЕСА_1 , РФ, і умисно з корисливих мотивів через незачинені двері незаконно проникли в приміщення вказаного будинку, де на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_10 , вирішили використовувати працюючих на зазначеному об'єкті робітників ОСОБА_11 і ОСОБА_12 для виклику на об'єкт бригадира ОСОБА_10 , під приводом того, що закінчилися будматеріали. Після чого, діючи узгоджено, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я, ОСОБА_7 навмисно з метою придушення волі потерпілого до опору наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_11 заподіявши останньому фізичний біль, ОСОБА_9 в цей же час завдав один удар молотком, виявленим в приміщені будинку, по нозі ОСОБА_12 , заподіявши останньому фізичний біль, від чого той впав животом на підлогу, а в цей же час ОСОБА_8 знаходився поруч і спостерігав за навколишнім оточенням. Далі, в продовження спільного злочинного умислу, спрямованого на розбійний напад з метою заволодіння майна бригадира ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . ОСОБА_9 нанесли руками не менше 6 ударів по ногах і по спині ОСОБА_12 , заподіявши останньому фізичний біль, і переконавшись, що у вищевказаному будинку крім ОСОБА_12 і ОСОБА_11 нікого немає, з метою уникнення можливого опору з боку ОСОБА_12 і ОСОБА_11 за допомогою знайденої в тому ж приміщенні мотузки зв'язали руки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та відвели їх в кімнату, де посадили на підлогу.
Продовжуючи свої злочинні дії, приблизно о 17 годині 00 хвилин 15.02.2016, ОСОБА_7 з метою викликати в зазначений будинок, де проводяться ремонтні роботи, ОСОБА_10 зажадав від ОСОБА_11 негайно зателефонувати знайомим ОСОБА_10 : ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , у яких був номер мобільного телефону ОСОБА_10 , і на прохання яких останній повинен був прибути в зазначений будинок, де проводяться ремонтні роботи, під будь-яким приводом. Далі ОСОБА_7 відкрито заволодів у ОСОБА_12 з правої передньої кишені його штанів належним йому мобільним телефоном «Нокіа 112» вартістю 500 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 15.02.2016 еквівалентно 164,46 гривень), після чого, знайшовши в списку даного телефону необхідний номер абонента ОСОБА_14 , натиснув кнопку виклику, підніс мобільний телефон до вуха ОСОБА_11 і той, переговоривши з ОСОБА_14 по телефону, домовився про те, що ОСОБА_14 і ОСОБА_15 під'їдуть на зазначений об'єкт. Також, ОСОБА_7 знайшов в контактах телефону ОСОБА_12 абонентський номер ОСОБА_10 , натиснув кнопку виклику, підніс до вуха ОСОБА_11 і зажадав повідомити ОСОБА_10 про негайний приїзд на вказаний об'єкт, але, переговоривши по телефону, ОСОБА_11 повідомив, що в даний момент ОСОБА_10 знаходиться в м. Москва і приїхати на об'єкт не може. Після здійснення зазначених телефонних дзвінків, ОСОБА_7 залишив в своєму користуванні мобільний телефон «Нокіа 112», що належить ОСОБА_12 вартістю 500 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 15.02.2016 еквівалентно 164,46 гривень) та вимкнув його.
Приблизно о 18 годині 00 хвилин 15.02.2016 на вищевказаний об'єкт на автомобілі «ВАЗ-21074» державний номерний знак « НОМЕР_1 » під'їхали викликані раніше по телефону ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , і коли вони зайшли в будинок, ОСОБА_7 навмисно, на виконання здійснення із ОСОБА_9 і ОСОБА_8 змови на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , завдав один удар по обличчю в область щелепи ОСОБА_14 , заподіявши йому фізичний біль, і від чого останній впав на підлогу, при цьому з руки у ОСОБА_14 випав належний йому мобільний телефон «Айфон 6» вартістю 38000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 15.02.2016 еквівалентно 12498,96 гривень) і ОСОБА_9 навмисно відкрито заволодів ним, а ОСОБА_8 і ОСОБА_7 в цей же час завдали не менше трьох ударів по тулубу ОСОБА_15 , заподіявши йому фізичний біль і синець на обличчі, який розцінюється як пошкодження, що не завдало розлад здоров'я (шкоди здоров'ю). Далі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в продовження спільного злочинного умислу, направленого на розбійний напад з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , зв'язавши за спиною руки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , затягли їх в кімнату, де перебували ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , після чого, ОСОБА_7 зажадав від ОСОБА_14 зателефонувати ОСОБА_10 , для приїзду останнього на об'єкт. Скориставшись мобільним телефоном ОСОБА_14 , ОСОБА_7 знайшовши абонентський номер ОСОБА_10 , натиснув кнопку виклику і підніс телефон до вуха ОСОБА_14 , зажадав від останнього, щоб той змусив приїхати на споруджуваний об'єкт бригадира ОСОБА_10 . Переговоривши по телефону, ОСОБА_14 повідомив, що в даний момент ОСОБА_10 знаходиться в м. Москва і приїхати на об'єкт зможе тільки вранці 16.02.2016. Потім ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в продовження спільного злочинного умислу, спрямованого на розбійний напад з метою заволодіння майне ОСОБА_10 , залишилися на об'єкті, що будується дочекатися бригадира ОСОБА_10 , попередньо розв'язавши руки ОСОБА_15 , ОСОБА_14 ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , чия воля до опору була пригнічена застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я. При цьому ОСОБА_9 демонструючи в руках ніж, висловив на адресу ОСОБА_11 погрози насильства, які ОСОБА_11 сприйняв, як реальну небезпеку для життя і здоров'я.
16.02.2016 приблизно о 10 годині 00 хвилин, коли до споруджуваного об'єкта під'їхав на автомобілі марки «ВАЗ-212140» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » ОСОБА_10 , то ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 перебуваючи в тому ж будинку, що будується, в продовження спільного злочинного умислу, спрямованого на розбійний напад з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , завдали йому не менше трьох ударів по ногам молотком, не менше трьох ударів по голові балясіною, знайденою в приміщенні будівлі, не менше трьох ударів по грудях і спині молотком, не менше трьох ударів ногами по обличчю, спині і животі, заподіявши йому фізичний біль. Далі ОСОБА_8 за допомогою знайденого в приміщенні будинку, що будується скотча, зв'язав ззаду руки ОСОБА_10 , воля якого до опору була пригнічена застосований насильством, після чого ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 посадили ОСОБА_10 поруч з ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , і стали вимагати від ОСОБА_10 негайно передати їм грошові кошти в сумі 200000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 16.02.2016 еквівалентно 68960 гривень). Отримавши відмову від ОСОБА_10 про передачу вказаних грошових коштів, ОСОБА_7 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , перевіривши вміст кишень одягу, який був одягнутий на ОСОБА_10 та впевнившись у тому, що у останнього при собі грошових коштів немає, відкрито викрали у ОСОБА_10 його майно, а саме: ланцюг з кулоном загальною вартістю 40000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національною банку України станом на 16.02.2016 еквівалентно 13792 гривень), із зап'ястя право руки ланцюг вартістю 14000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національною банку України станом на 16.02.2016 еквівалентно 4827,20 гривень), а з кишені куртки, одягненої на ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Айфон 6» з сім - карткою оператору стільникового зв'язку «ВимпелКом» з абонентським номером НОМЕР_3 , вартістю 60000 рублів РФ (згідно офіційного курс Національного банку України станом на 16.02.2016 еквівалентно 20688 гривень), всього майна, на загальну суму 114000 рублів РФ (39307,20 гривень, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму).
Після цього з викраденим у ОСОБА_12 мобільним телефоном «Нокіа 112», з викраденим у ОСОБА_14 мобільним телефоном «Айфон 6», викраденими у ОСОБА_10 ланцюгом з кулоном, ланцюгом та мобільним телефоном «Айфон 6», ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення - злочину зникли з викраденним майном, яким розпорядились на власний розсуд та своїми діями завдали шкоди потерпілим на загальну суму 152500 рублів РФ (51970,62 гривень).
Згідно обвинувального акту, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, а саме розбій (напад з метою заволодіння чужим майном із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу), вчинений особою, яка раніше вчиняла розбій, за попередньої змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше приміщення.
Крім того, 15.02.2016 в період часу з 17 години 00 хвилин до 23 години 00 хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи в с. Красне, Переславского району Ярославської області, РФ, під час здійснення розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , із застосуванням до них насильства, що є небезпечним для життя і здоров'я, залишивши ОСОБА_9 в будинку, що будується, розташованому в 200 метрах від вул. Польової, доглядати за зв'язаними ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , домовилися про вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ-21074» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », вартістю 50000 гривень, що належить ОСОБА_15 , заздалегідь розподілили ролі, згідно яких вони повинні спільно через незачинені двері проникнути в салон вказаного автомобіля, після чого ОСОБА_7 сяде на водійське сидіння і запустить двигун автомобіля, а ОСОБА_8 сяде поруч на переднє пасажирське сидіння, після чого здійснять поїздку до с. Велика Брембола, Переславского району, Ярославської області, РФ. Далі для здійснення спільного злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння вказаним автомобілем, в той же період часу ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 підійшли до автомобіля марки «ВАЗ-21074» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_15 , який стояв біля вищевказаного будинку, що будується, відкрили незачинені двері вказаного автомобіля, проникли в салон автомобіля, ОСОБА_7 сів на водійське сидіння, і за допомогою ключа, що знаходиться в замку запалювання, запустив двигун вказаного автомобіля. ОСОБА_8 в свою чергу сів на переднє пасажирське сидіння, і спільно із ОСОБА_7 вчинили на вказаному автомобілі поїздку від зазначеного будинку, що будується до с. Велика Брембола, Переславского району, Ярославської області, РФ, де залишили автомобіль, який з невстановленої причини прийшов у несправний стан. Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з місця скоєння злочину зникли.
Згідно обвинувального акту, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, групою осіб за попередньою змовою.
Крім того, 15.02.2016 в період часу з 17 години 00 хвилин до 23 години 00 хвилин, після викрадення автомобіля марки «ВАЗ-21074» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_15 , під час руху на зазначеному транспортному засобі з с. Красне, Переславского району, Ярославської області, РФ, до с. Велика Брембола, Переславского району, Ярославської області, РФ. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , домовилися про вчинення крадіжки чужого майна з будинку АДРЕСА_2 , РФ, при цьому заздалегідь розподілили ролі, згідно яких вони через вікно по черзі проникнуть до оселі, спільно викрадуть водонагрівач та обігрівачі, винесуть їх з приміщення вказаного будинку, погрузять в вищевказаний автомобіль марки «ВАЗ-21074» та з викраденим майном, з місця вчинення злочину зникнуть на автомобілі. Далі, на виконання спільного злочинного умислу спрямованого на таємне викрадення чужого майна, згідно заздалегідь розподілених ролей, в той же період часу ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 підійшли до будинку АДРЕСА_2 , РФ, що належить ОСОБА_17 , де усвідомлюючи, що вони спільними злочинними діями порушують конституційне право мешкаючих у даному будинку осіб, на недоторканність житла, і бажаючи цього, не маючи на те передбачених законом підстав, крім таких осіб, відкривши незачинені кватирку вікна, через утворений отвір по черзі незаконно проникли в житло. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , умисно, таємно, незаконно заволоділи належним майном ОСОБА_18 , а саме взяли: два електричних обігрівача «Polaris», вартістю 7 000 рублів РФ кожен (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 15.02.2016 еквівалентно 2302,44 гривень), на загальну суму 14 000 рублів РФ (4604,88 гривень), і водонагрівач «Ерісо» вартістю 14 000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 15.02.2016 еквівалентно 4604,88 гривень), заподіявши потерпілій збитки на загальну суму 28 000 рублів РФ (9209,76 гривень), який не є для неї значним. Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_16 винесли викрадене майно з дому через те ж вікно в руках, перенесли його до автомобіля, завантажили в нього і зникли на ньому з місця злочину, а викрадений майном ОСОБА_18 згодом розпорядилися на власний розсуд.
Згідно обвинувального акту, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна вчинена повторно, групою осіб за попередньою змовою, поєднана з проникненням у житло.
Крім того, 16.02.2016 приблизно о 10 годині 00 хвилин, після скоєння вищевказаних злочинів, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , перебуваючи біля будинку, що будується, розташованого в 200 метрах від АДРЕСА_1 , РФ, заздалегідь, розподіливши між собою ролі, домовилися про вчинення незаконного заволодій транспортним засобом, а саме автомобілем макри «ВАЗ-212140» державний реєстраційний знак « НОМЕР_2 », вартістю 150000 гривень, що належить ОСОБА_20 . З цією метою ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 підійшли до вказаного автомобіля, що стояв біля того ж будинку, відкрили двері автомобіля ключами, які раніше викрали з кишені одягу ОСОБА_21 продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, зазначені особи проникли в салон автомобіля, де ОСОБА_7 сів на водійське сидіння і допомогою ключа запалювання запустив двигун автомобіля, ОСОБА_8 сів на переднє пасажирське сидіння, ОСОБА_9 сів на заднє сидіння, і спільно здійснили поїздку на автомобілі від вказаного будинку до будинку АДРЕСА_3 , де залишили автомобіль і з місця події зникли.
Згідно обвинувального акту, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, групою осіб за попередньою змовою.
Крім цього, 18.02.2016 в період часу приблизно з 21 години 45 хвилин до 22 годин 40 хвилин на ділянці місцевості, розташованій в районі перетину вулиці Володарського та вулиці Орджонікідзе в місті Гуково Ростовської області РФ, а саме біля гаражних будівель на відстані приблизно 46 метрів в північно-східному напрямку від будинку АДРЕСА_4 , зустрів неповнолітню ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка йшла по вулиці Орджонікідзе до себе додому, де реалізуючи свій умисел, направлений на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_23 , з метою заволодіння належного їй цінного майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись темним часом доби відсутністю поруч сторонніх осіб і своєю фізичною перевагою, застосовуючи при цьому насильство небезпечне для життя і здоров'я потерпілої, підійшов до неї використовуючи заздалегідь приготовлену шкарпетку сіро-блакитного кольору обмотав її навколо шиї ОСОБА_24 , зав'язавши при цьому на вузол, після чого застосувавши фізичне зусилля, утримуючи своїми руками обидва краї шкарпетки розтягуючи їх в різні боки, став душити останню.
Далі, в процесі скоєння розбійного нападу у ОСОБА_7 виник умисел на вбивство ОСОБА_24 , котрий він почав відразу реалізовувати, а саме, став навмисно душити ОСОБА_23 , розтягуючи в різні боки кінці шкарпетки сіро- блакитного кольору, стискаючи, тим самим утворив петлю навколо шиї потерпілої, і відповідно її дихальні шляхи, що спричинило за собою припинення доступу в них кисню, до тих пір, поки остання не перестала подавати ознаки життя.
Згідно обвинувального акту, своїми діями ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизі №46 від 28.03.2018, заподіяв ОСОБА_25 тілесні ушкодження у вигляді странгуляційної борозни на шиї і в шийно-підщелепної області, розташованої у верхній третині шиї трупа ОСОБА_24 із захопленням підщелепної області близько до горизонтального напрямку, на більшому протязі одиночній зі слабо вираженим роздвоєнням на лівій поверхні шиї. Странгуляційна борозна в області шиї ОСОБА_24 в сукупності з ознаками дихальної недостатності тяжкого ступеня, оцінюються як тяжка шкода здоров'ю за критерієм «небезпека для життя людини». Дане тілесне ушкодження перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_24 .
В результаті порушення зовнішнього дихання від здавлення шиї м'якої петлею, ОСОБА_26 померла на місці, в зазначений вище період часу.
Переконавшись в настанні смерті ОСОБА_24 , ОСОБА_7 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на розбій обшукав труп потерпілої і заволодів таким майном, виявленим на ній та в її одязі: каблучкою з білого недорогоцінного металу з трьома недорогоцінними камінцям у верхній частині, вартістю 400 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національної банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 137,31 гривень), каблучкою білого недорогоцінного металу, вартістю 700 рублів РФ (згідно офіційного курса Національного банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 240,29 гривень), каблучкою з білого недорогоцінного металу вартістю 500 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 171, 64 гривень), парою сережок, виконаних з суміші білого і жовтого золота вартістю 5000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 1716,35 гривень), а також мобільним телефоном марки «Fly IQ 4406» IMEI1: НОМЕР_4 ; ІМЕІ2: НОМЕР_5 з Siм картою оператора стільникового зв'язку ПАТ «Мегафон» з абонентським номером НОМЕР_6 , вартістю 5000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 1716,35 гривень), а всього майном на загальну суму 11600 рублів РФ (3981,94 гривень).
Після цього, ОСОБА_7 з метою приховування слідів вчиненого ним злочину, переніс труп ОСОБА_24 за розташовані поруч вищевказані гаражні споруди, де поклав на землю у тильної стіни гаража № НОМЕР_7 , обмотав навколо шиї потерпілої пояс від її куртки і накрив її труп виявленим на місці листом ДСП листом шиферу, пластиковою каністрою ємністю 5 літрів і дверцятами від мікрохвильової печі, після чого зник з місця злочину разом з викраденим у ОСОБА_24 майном, розпорядившись ним згодом на свій розсуд.
Згідно обвинувального акту, умисними діями ОСОБА_27 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст.187 КК України - розбій (напад з метою заволодіння чужим майном, із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу) вчинений особою, яка раніше вчиняла розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Крім цього, 18.02.2016 в період часу приблизно з 21 години 45 хвилин до 22 годин 40 хвилин на ділянці місцевості, розташованій в районі перетину вулиці Володарського та вулиці Орджонікідзе в місті Гуково Ростовської області РФ, а саме біля гаражних будівель на відстані приблизно 46 метрів в північно-східному напрямку від будинку №15 по вулиці Володарського, ОСОБА_7 зустрів неповнолітню ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка йшла по вулиці Орджонікідзе до себе додому, де реалізуючи свій умисел на вбивство ОСОБА_24 , з метою заволодіння належного їй цінного майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись темним часом доби відсутністю поруч сторонніх осіб і своєю фізичною перевагою, усвідомлюючи, що своїми діями він заподіє смерть потерпілій і бажаючи цього, підійшов до неї і використовуючи заздалегідь приготовлену шкарпетку сіро-блакитного кольору обмотав її навколо шиї ОСОБА_24 , зав'язавши при цьому на вузол, після чого застосувавши фізичне зусилля, утримуючи своїми руками обидва краї шкарпетки розтягуючи їх в різні боки,, здавлюючи тим самим петлю навколо шиї потерпілої , і відповідно її дихальні шляхи, що спричинило за собою припинення доступу в них кисню, до тих пір, поки остання не перестала подавати ознаки життя.
Згідно обвинувального акту, своїми діями ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизі №46 від 28.03.2018, заподіяв ОСОБА_25 тілесні ушкодження у вигляді странгуляційної борозни на шиї і в шийно-підщелепної області, розташованої у верхній третині шиї трупа ОСОБА_24 із захопленням підщелепної області близько до горизонтального напрямку, на більшому протязі одиночній зі слабо вираженим роздвоєнням на лівій поверхні шиї. Странгуляційна борозна в області шиї ОСОБА_24 в сукупності з ознаками дихальної недостатності тяжкого ступеня, оцінюються як тяжка шкода здоров'ю за критерієм «небезпека для життя людини». Дане тілесне ушкодження перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_24 .
В результаті порушення зовнішнього дихання від здавлення шиї м'якої петлею, ОСОБА_26 померла на місці, в зазначений вище період часу.
Переконавшись в настанні смерті ОСОБА_24 , ОСОБА_7 обшукав труп потерпілої і заволодів, виявленим на ній та в її одязі майном: каблучкою з білого недорогоцінного металу з трьома недорогоцінними камінцям у верхній частині, вартістю 400 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національної банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 137,31 гривень), каблучкою білого недорогоцінного металу, вартістю 700 рублів РФ (згідно офіційного курса Національного банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 240,29 гривень), каблучкою з білого недорогоцінного металу вартістю 500 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 171, 64 гривень), парою сережок, виконаних з суміші білого і жовтого золота вартістю 5000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 1716,35 гривень), а також мобільним телефоном марки «Fly IQ 4406» IMEI1: НОМЕР_4 ; ІМЕІ2: НОМЕР_5 з Siм картою оператора стільникового зв'язку ПАТ «Мегафон» з абонентським номером НОМЕР_6 , вартістю 5000 рублів РФ (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 18.02.2016 еквівалентно 1716,35 гривень), а всього майном на загальну суму 11600 рублів РФ (3981,94 гривень).
Після цього, ОСОБА_7 з метою приховування слідів вчиненого ним злочину, переніс труп ОСОБА_24 за розташовані поруч вищевказані гаражні споруди, де поклав на землю у тильної стіни гаража № НОМЕР_7 , обмотав навколо шиї потерпілої пояс від її куртки і накрив її труп виявленим на місці листом ДСП листом шиферу, пластиковою каністрою ємністю 5 літрів і дверцятами від; мікрохвильової печі, після чого зник з місця злочину разом з викраденим у ОСОБА_24 майном.
Згідно обвинувального акту, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений п. 6 ч. 2 ст.115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів.
Відповідно до обвинувального акту, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, п.6 ч. 2 ст.115 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, як окремо, так і усіма у сукупності, а саме, допитом потерпілих, допитами свідків, проведеними оглядами місця події та вилученими під час них речовими доказами, пред'явленням для впізнання за фотознімками, протоколами обшуків, висновками судових експертиз та іншими доказами.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, офіційно не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 , раніше неодноразово судимий за скоєння тяжких злочинів в тому числі корисливих, зокрема останній раз 18.10.2016 вироком Жовтневого районного суду м.Харкова за ч. 2ст. 187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на таке.
ОСОБА_7 може переховуватись від суду, оскільки вчинив особливо - тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. У зв'язку з цим останній, усвідомлюючи міру покарання, яке йому може загрожувати у разі визнання його винним, може переховуватись від суду з метою уникнення кримінального покарання.
Наведене підтверджується поведінкою ОСОБА_7 , який вчинивши вказані кримінальні правопорушення (злочини), передбачаючи для себе негативні наслідки у вигляді можливого притягнення до відповідальності та бажаючи її уникнути втік з території рф, повернувшись в Україну, де майже одразу знову вчинив тяжкий злочин за який наразі відбуває покарання.
Також, ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки це підтверджується даними, які характеризують особу обвинуваченого, оскільки останній неодноразово судимий за скоєння тяжких злочинів в тому числі корисливих: 1) 01.09.2000 вироком Дергачівського районного суду Харківської області визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 81, ст.17, ч. 3 ст. 81, ст. 42 КК України, та засуджено до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 16.08.2001 на підставі рішенні Дергачівського районного суду Харківської області умовно достроково із Куряжської ВК Харківської області, не відбутий строк 1 рік 9 місяців 17 днів; 2) 20.03.2003 вироком Дергачівським районного суду Харківської області визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 187, ст. 70, ст.71 КК України, та засуджено до 4 років позбавлення волі; звільнений 31.12.2005 із Харківської ВК №43 Харківської області по відбутті строку покарання; 3) 08.05.2008 вироком Дзержинським районного суду міста Харкова визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ст. 15, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186, ст. 187, ст.70 КК України, та засуджений до 8 років позбавлення волі; звільнений 30.05.2014 із Олексіївської ВК №25 Харківської області по відбутті строк); 4) 18.10.2016 вироком Жовтневого районного суду м.Харкова за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що ОСОБА_7 має стійку антисоціальну спрямованість. Будучи неодноразово засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі і реального його відбування, останній належних висновків для себе не робить, на шлях виправлення не стає і після звільнення з місць позбавлення волі знову вчиняє кримінальні правопорушення. Крім того, обвинувачений має схильність до вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів з корисливим мотивом. Останній ніде не працює офіційно, в нього відсутні матеріальні джерела для існування, а тому у реаліях сьогодення з урахуванням характеристики його особи це може спровокувати останнього продовжити, перебуваючи на свободі, свою злочинну діяльність.
При визначенні питання доцільності обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у скоєні злочину, у вчиненні якого обвинувачується; дані про особу обвинуваченого.
При цьому, суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_7
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, характер вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, а також те, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений буде мати можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає, що викладене свідчить про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у злочині, у вчиненні якого підозрюється; враховуючи особу підозрюваного, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Даних щодо неможливості застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я підозрюваного суду не надано.
Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, пов'язаних з насильством та які спричинили загибель людини, суд у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 197, 315, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
На час судового провадження у кримінальному провадженні №12018220480005131 від 29 грудня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 25 грудня 2022 року без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
ОСОБА_28 ОСОБА_29
ОСОБА_4