24 жовтня 2022 року справа №200/11724/21
приміщення суду за адресою: м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Харечко О.П., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Доброва О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року в справі № 200/11724/21 (головуючий суддя І інстанції Голуб В.А.), складене у повному обсязі 07 лютого 2022 року у м. Слов'янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.08.2021, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -
09 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України (з урахуванням уточнень) про:
визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.07.2021,
поновлення на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці Державної митної служби України з 05 серпня 2021 року,
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 липня 2021 року по день прийняття рішення суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці Державної митної служби України № 323-о від 04.08.2021, яким припинено 05.08.2021 державну службу ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» та звільнено із займаної посади з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці Державної митної служби України, з 05.08.2021. Стягнуто з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 86 423, 04 грн., утримавши з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі до бюджету. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці Державної митної служби України та в частині стягнення з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В решті заявлених вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Київська митниця Державної митної служби України звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, у зв'язку з тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами проведених контрольних заходів відносно позивача встановлено порушення норм митного законодавства та контракту щодо виконання в повному обсязі митних формальностей та забезпечення виконання реалізації заходів з управління ризиками шляхом виконання митних формальностей, визначених за результатами застосування системи управління ризиками та внесення в установленому порядку інформації про результати їх виконання до автоматизованої системи митного оформлення товарів.
Відповідач зауважує, що позивачем не було забезпечено якісного та у повному обсязі виконання митних формальностей, оскільки митне оформлення було проведено лише на підставі купчих на польській мові, а також без платіжних документів.
Позивачем також подано недостовірні дані у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що, на думку комісії, свідчить про порушення принципів доброчесності.
З урахуванням вищезазначеного, на підставі ст. 88-1 Закону України «Про державну службу», пунктів 20, 4, 5, 10 Контракту, наказом Київської митниці від 04.08.2021 № 323-о припинено державну службу позивача та звільнено з посади за порушення умов контракту про проходження державної служби.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказав на обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України (т.1 а.с.22-23).
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.10.1999 встановлено, що 07.07.2021 позивача призначено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» шляхом укладання контракту про проходження державної служби з випробувальним терміном шість місяців, у порядку переведення з Київської митниці Держмитслужби (т. 1 а.с.24-28).
Так, 06.07.2021 між Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України та позивачем укладено контракт про проходження державної служби.
19 липня 2021 року позивачем заповнено Анкету доброчесності посадової особи Державної митної служби України та надано згоду про можливість проведення контрольних заходів (т.1 а.с. 204-208).
26 липня 2021 року начальником відділу внутрішньої безпеки Київської митниці Державної митної служби України до начальника управління митних інформаційних технологій було надано службову записку з проханням надати інформацію стосовно здійснення позивачем модифікацій з митними деклараціями або факти несанкціонованого втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи (т.2 а.с.59). На вказану службову записку було надано протокол модифікацій в процесі митного оформлення за період з 01.07.2021 по 26.07.2021 запитуваними посадовими особами (т.2 а.с.60-126).
Судами встановлено, що відносно позивача проведено контрольні заходи на підставі доповідної записки від 22.07.2021, за результатами яких було складено довідку від 26.07.2021.
Так, зі змісту вказаної довідки вбачається, що виявлені випадки прийняття ОСОБА_1 митних декларацій в роботу та здійснення митного оформлення товарів, декларантом яких є ФОП ОСОБА_2 , у кількості 77 % від загальної кількості поданих до митного оформлення митних декларації даного декларанта, оформлених посадовими особами відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний».
Також відповідно до службової записки управління митних інформаційних технологій від 26.07.2021 позивачем здійснено модифікації з митними деклараціями та несанкціоноване втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи (інформаційні ресурси) у загальній кількості 445 митних декларацій.
В рамках проведених контрольних заходів також встановлено, що позивачем не забезпечено якісного та у повному обсязі виконання митних формальностей, оскільки митне оформлення було проведено лише на підставі купчих на польській мові, а також без платіжних документів.
Так, при оформленні митної декларації № UA100320/2021/228201 від 20.07.2021 був наданий, зокрема, інвойс № DUK2391/0721, у якому зазначено «prepayment» (передоплата) (т.2 а.с.167-193).
При оформленні митної декларації № UA100320/2021/228199 від 20.07.2021 був наданий, зокрема, інвойс № 0807/21K, у якому зазначено «prepayment» (передоплата) (т.2 а.с. 215-229).
При оформленні митної декларації № UA100320/2021/226400 від 08.07.2021 на підтвердження вартості товару була надана лише купча на польській мові з ціною 2 500 zt. (т.2 а.с.194-214).
При оформленні митної декларації № UA 100320/2021/228265 від 20.07.2021 на підтвердження вартості товару була надана лише купча на польській мові з ціною 500 євро (т.2 а.с. 230-246).
Крім того, позивач не завершуючи митне оформлення по одній декларації брав у роботу інші декларації, та одночасно протягом години здійснював процедури по 12 деклараціях.
Під час проведення контрольних заходів, виходячи з аналізу щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 встановлено, що з 2016 року по 2020 рік позивачем зазначається зареєстроване місце проживання: Донецьк, Донецька область, Україна. Також зазначається, що місце фактичного проживання або поштова адреса збігається з місцем реєстрації. В той час у вказаний період позивач працював, зокрема, у митних органах в м. Херсон та у м. Київ.
Зі змісту довідки вбачається, що недостовірність заповнення декларації також полягає у тому, що у декларації за 2016 рік, яка подавалася 11.04.2017 та 26.12.2017 рр. зазначається транспортний засіб Хонда Аккорд 2011 року, дата набуття права власності - 15.10.2011, вартість автомобіля 241 500 грн., де власником зазначено позивача. Однак, у деклараціях за 2017 рік, які подані 02.05.2018 (3 шт); 03.05.2018; 04.05.2018; 05.05.2018 (3 шт); 23.07.2018 (5 шт) зазначається вже Хонда Аккорд 2016 року, дата набуття права власності - 03.10.2017, вартість 250 118 грн, де власником є позивач. Проте в деклараціях за 2018-2019 взагалі не показує даний автомобіль та не зазначає зміну майнового стану. В свою чергу, в декларації за 2020 рік з'являється Хонда Аккорд 2016 року, дата набуття права - 12.03.2020, де власником є також позивач.
Крім того, аналізуючи декларації позивача, комісія дійшла висновку, що його активи в 10 разів перевищують доходи та його родини.
Крім того, у довідці зазначено, що згідно отриманої інформації в мережі Інтернет вбачається, що у позивача було 5 виконавчих проваджень.
У довідці також зауважено, що ОСОБА_1 подавалися декларації у період з 2 травня 2018 року по 23 липня 2018 року як кандидата на посаду на державну службу, а саме до Херсонської митниці ДФС, проте як вбачається з інформації, що викладена в мережі Інтернет, позивач був бенефіціарним власником ТОВ «ТД» Донецький Хімічний Завод», проте лише 26 липня 2018 року був виключений зі складу бенефіціарних власників.
Враховуючи вищевикладене, комісія дійшла висновку, що дотримання принципу доброчесності старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 1 Митний поста «Столичний» ОСОБА_1 не підтверджено (т.1 а.с. 209-236).
27 липня 2021 року на засіданні Комісії з контролю за дотриманням посадовими особами Київської митниці законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби за участі позивача було розглянуто результати проведених контрольних заходів стосовно позивача та прийнято рішення щодо не підтвердження дотримання принципу доброчесності (т.1 а.с.237-240).
Начальником відділу внутрішньої безпеки Київської митниці Державної митної служби України було підготовлено доповідну записку на ім'я начальника Київської митниці із пропозицією розірвати контракт про проходження державної служби з позивачем (т.1 а.с.241-247).
Відповідно до протоколу доведення інформації та листа № 7.8-1/12/13/2239 від 29.07.2021 позивача електронною поштою повідомлено про те, що відповідно до абзацу четвертого пункту 20 Контракту про проходження державної служби від 06.07.2021 дія цього контракту буде припинена з 06.08.2021 за ініціативою державного органу (т.1 а.с. 192-194).
Наказом від 04.08.2021 № 323-о вирішено припинити 05 серпня 2021 року державну службу ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» та звільнити із займаної посади з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби.
Підставою для винесення вказаного наказу слугувала доповідна записка відділу внутрішньої безпеки від 27.07.2021 № 7.8-25/36 (т. 1 а.с.203).
Позивача повідомлено про винесення вказаного наказу листом від 05.08.2021 № 7.8-1/12/10/2933 (т. 1 а.с.43).
Правомірність звільнення позивача є предметом даної справи.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ прийнято протиправно, порушене право позивача має бути поновленим.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889).
Згідно зі ст. 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно зі ст. 4 Закону № 889 державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:
1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
2) законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
3) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;
4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;
5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;
7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;
8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов'язків;
9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;
10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
Згідно з ч.ч. 1-3, 7-13 ст. 31-1 Закону № 889 з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає:
1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом;
2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності;
3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту;
4) порядок укладання контрактів;
5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів;
6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту;
7) особливості укладання окремих контрактів.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб'єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.
При укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту, оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб'єктом призначення або керівником державної служби і є невід'ємною частиною акта про призначення на посаду.
Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов'язків.
Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акту про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.
Дія контракту про проходження державної служби припиняється, зокрема за ініціативою суб'єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2021 між Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України та позивачем укладено контракт про проходження державної служби.
Пунктом 4 Контракту передбачено, що спеціальними вимогами до особи є, зокрема, доброчесність: здатність спрямовувати власні дії на захист публічних інтересів, утримуватися від конфлікту між приватними та публічними інтересами, ефективно розпоряджатися державними ресурсами, здатність дотримуватися правил етичної поведінки, порядності, чесності, справедливості, підзвітності; усвідомлення обмеження у виявленні переваг, прихильності та/або негативного ставлення до окремих фізичних та юридичних осіб, політичних партій, громадських, релігійних та інших організацій.
Пунктом 5 Контракту встановлено, що особа відповідно до цього контракту зобов'язується виконати такі завдання та досягти визначених показників результативності, ефективності та якості їх виконання, зокрема:
-п.п.3 - забезпечення якісного та у повному обсязі виконання митних формальностей, сплати митних платежів щодо товарів, що поміщуються (поміщені) у відповідний митний режим, та які переміщуються через митний кордон України, з дотриманням діючих порядків і технологічних схем митного контролю й митного оформлення;
-п.п.4 - реалізація заходів з управління ризиками шляхом виконання митних формальностей, визначених за результатами застосування системи управління ризиками та внесення в установленому порядку інформації про результати їх виконання до автоматизованої системи митного оформлення товарів.
Пунктом 10 Контракту встановлено, що особа зобов'язана:
особисто виконувати завдання, визначені цим контрактом, та щоквартально звітувати про їх виконання безпосередньому керівнику протягом трьох робочих днів після завершення звітного періоду;
виконувати обов'язки, визначені у Законі України «Про державну службу», відповідних положеннях про структурні підрозділи державного органу, посадовій інструкції, та умов цього контракту;
не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням посадових обов'язків та завдань;
дотримуватися службової дисципліни, обмежень та заборон, пов'язаних з проходженням державної служби, інформувати безпосереднього керівника (у разі його відсутності керівника вищого рівня) про обставини, що унеможливлюють подальше проходження служби, перебування на займаній посаді або виконання умов цього контракту.
Згідно з п.п.16.7 Контракту особа зобов'язується виконувати та звітувати про стан виконання завдань та ключових показників щоквартально безпосередньому керівнику (за його відсутності керівнику вищого рівня).
Пунктом 20 Контракту встановлено, що дія контракту припиняється за ініціативою державного органу - у разі невиконання або неналежного виконання умов цього контракту (т. 1 а.с.29-36).
Наказом від 04.08.2021 № 323-о вирішено припинити 05 серпня 2021 року державну службу ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» та звільнити із займаної посади з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби.
Звільнення відбулось за результатами контрольних заходів відносно позивача, які проведені відповідно до вимог Порядку здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служб від 14.07.2021 № 530, затвердженого наказом Державної митної служби України (далі - Порядок № 530).
Пунктом 8 Порядку № 530 визначено, що контрольні заходи можуть здійснюватися у випадку:
8.1.повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень;
8.2.самостійного виявлення посадовою особою Управління (Підрозділу ВБ) фактів, що можуть свідчити про недоброчесну поведінку посадової особи Держмитслужби (територіального органу Держмитслужби);
8.3.моніторингу засобів масової інформації, сторінок у соціальній мережі Інтернет;
8.4.скарг (заяв, листів, звернень тощо) фізичних або юридичних осіб про можливі факти порушення норм Закону № 1700, Закону № 889, Загальних правил № 158 та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та запобігання корупції;
8.5.невідповідності відомостей, наведених в Анкеті;
8.6.отримання письмової інформації від посадових осіб Держмитслужби та/або територіальних органів Держмитслужби;
8.7.отримання інформації від органів державної влади (у тому числі від правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування тощо).
Так, підставою для проведення контрольних заходів відносно позивача слугувала доповідна записка від 22.07.2021 № 7.8-25/11, відповідно до якої саме згідно з пп.8.5 п.8 розділу ІІ Порядку № 530 призначена перевірка новоприйнятих працівників.
Разом з тим, пп. 8.5 п. 8 розділу ІІ Порядку № 530 передбачає виявлення невідповідності відомостей, наведених в Анкеті доброчесності.
Проте, ані у вказаній доповідній записці, ані в будь-якому іншому документі не зазначено, які саме відомості з анкети доброчесності слугували саме підставою для призначення таких контрольних заходів.
Отже, відповідач призначив проведення контрольних заходів відносно позивача без чітко визначених на те підстав.
Враховуючи те, що контрольні заходи відносно позивача були проведені без законодавчо підтвердженої на те підстави, а також той факт, що більшість виявлених порушень не знайшли свого підтвердження в рамках розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що доповідна записка відділу внутрішньої безпеки від 27.07.2021 № 7.8.-25/36 є необґрунтованою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.11 Закону України « Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 р. до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції належить , зокрема контроль та перевірка декларацій суб'єктів декларування. Таким чином, висновки комісії щодо декларацій позивача є такими, що прийняті за межами компетенції цього органу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Суд зазначає, що Порядок № 530 прийнятий наказом Дермитслужби, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, як нормативно-правовий акт, відповідно посилання на даний Порядок, як на підставу для звільнення з державної служби, при наявності Закону № 889, є неправомірним.
За умовами контракту розірвання контракту за ініціативою державного органу можливе лише у разі невиконання або неналежного виконання умов цього контракту. При цьому, за змістом п. 21 під неналежним виконанням або невиконанням особою цього контракту вважається
невиконання посадовою особою завдання (завдань) у строки, визначені Графіком виконання завдань;
недосягнення особою ключових показників завдання (завдань)
невиконання додаткових умов цього контракту.
Порушення принципів доброчесності не відноситься до неналежного виконання або невиконанням особою контракту в розумінні пункту 21 контракту, а тому не може слугувати підставою для його розірвання.
Підставою для звільнення позивача відповідач визначив ст. 88-1 Закону № 889 наступного змісту: «Контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави для припинення державної служби».
Додатковим підставами розірвання контракту є: переведення особи на іншу посаду державної служби, погоджене сторонами контракту (п. 22 контракту)
Відтак, звільнення позивача на підставі ст. 88-1 Закону № 889 є незаконним, є таким, що суперечить проведеним контрольним заходам та підставам припинення контракту, викладеним у довідці.
При цьому, за умовами контракту у разі невиконання або неналежного виконання особою умов контракту державний орган повідомляє особі про припинення цього контракту не пізніше ніж за сім календарних днів до такого припинення.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до протоколу доведення інформації та листа № 7.8-1/12/13/2239 позивача електронною поштою було повідомлено про те, що відповідно до абзацу четвертого пункту 20 Контракту про проходження державної служби від 06.07.2021 дія цього контракту буде припинена з 06.08.2021 за ініціативою державного органу. Втім згідно з наказом № 323-о від 04.08.2021 дія контракту припинена з 05 серпня 2021 року, що свідчить про порушення прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо протиправності справного наказу та необхідності його скасування.
Вимоги позивача про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу, також підлягають задоволенню.
При цьому, апеляційна скарга не містить доводів стосовно неправильного розрахунку середнього заробітку, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відтак, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року в справі № 200/11724/21 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 200/11724/21 - залишити без змін.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 24жовтня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2022 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова