ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 жовтня 2022 року м. Київ №640/4815/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву Державної служби геології та надр України про поворот виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Державної служби геології та надр України
пропро визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України, яка полягає у неприйнятті рішення у формі наказу за наслідками розгляду заяв ПАТ «Укрнафта» з доданими документами про продовження строку дії (з урахуванням заяв про внесення змін) до: - спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2091 на видобування вуглеводнів: газ природний розчинений у нафті, нафта Східно-Рогинцівського родовища Сумської області строком на 20 років; - спеціального дозволу від 22.12.1999 року №2075 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній, розчинений у нафті, супутні - нафта, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани з газу природного вільного Мельничинського родовища Львівської області строком на 20 років; - спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2088 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний вільний, газ природний розчинений у нафті, конденсат, супутні - нафта, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани газу природного вільного, етан з газу природного розчиненого у нафті, пропан з газу природного розчиненого у нафті, бутани з газу природного розчиненого у нафті Великобубнівського родовища Сумської області строком на 20 років; - спеціального дозволу від 21.12.1999 року №2061 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний, газ природний розчинений у нафті, конденсат, нафта Компанського родовища Полтавської області строком на 20 років; - спеціального дозволу від 21.12.1999 року №2060 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний, супутні - конденсат, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани з газу природного вільного Ярмолинцівського родовища Сумської області строком на 20 років; - спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2086 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній розчинений у нафті, нафта Новосхідницького родовища Львівської області строком на 20 років; - спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2089 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній розчинений у нафті, нафта Північно-Ярошівського родовища Чернігівської області строком на 20 років; - спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2090 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний розчинений у нафті, супутні - нафта, етан з газу природного розчиненого у нафті, пропан з газу природного розчиненого у нафті, бутани з газу природного розчиненого у нафті Ярошівського родовища Чернігівської області строком на 20 років;
- в силу принципу «мовчазної згоди», встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 року №2806-IV, зобов'язати Державну службу геології та надр України прийняти наказ, на підставі якого видати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" спеціальні дозволи на користування надрами з останнього дня строку, передбаченого законодавством на розгляд заяви дозвільним органом, та строком на 20 років з дати припинення строку дії відповідного спеціального дозволу, а саме: - від 31.01.2019 року щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 21.12.1999 року №2061 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний, газ природний розчинений у нафті, конденсат, нафта Компанського родовища Полтавської області строком на 20 років, до 21.12.2039 року; - від 31.01.2019 року щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 21.12.1999 року №2060 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний, супутні - конденсат, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани з газу природного вільного Ярмолинцівського родовища Сумської області строком на 20 років, до 21.12.2039 року; - від 14.02.2019 року щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2086 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній розчинений у нафті, нафта Новосхідницького родовища Львівської області строком на 20 років, до 24.12.2039 року; - від 18.02.2019 року щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2088 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний вільний, газ природний розчинений у нафті, конденсат, супутні - нафта, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани газу природного вільного, етан з газу природного розчиненого у нафті, пропан з газу природного розчиненого у нафті, бутани з газу природного розчиненого у нафті Великобубнівського родовища Сумської області строком на 20 років, до 24.12.2039 року; від 18.02.2019 року щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2089 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній розчинений у нафті, нафта Північно-Ярошівського родовища Чернігівської області строком на 20 років, до 24.12.2039 року; - від 18.02.2019 року щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2091 на видобування вуглеводнів: газ природний розчинений у нафті, нафта Східно-Рогинцівського родовища Сумської області строком на 20 років, до 24.12.2039 року; - від 01.03.2019 року щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 22.12.1999 року №2075 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній розчинений у нафті, супутні - нафта, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани з газу природного вільного Мельничинського родовища Львівської області строком на 20 років, до 22.12.2039 року; - від 01.03.2019 року щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 24.12.1999 року №2090 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний розчинений у нафті, супутні - нафта, етан з газу природного розчиненого у нафті, пропан з газу природного розчиненого у нафті, бутани з газу природного розчиненого у нафті Ярошівського родовища Чернігівської області строком на 20 років, до 24.12.2039 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Держгеонадр задоволено частково.
Змінено резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року, виключивши з третього абзацу словосполучення «В силу принципу «мовчазної згоди», встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року залишено без змін.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/4815/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2019 року видано виконавчі листи 15 листопада 2019 року.
Між тим, постановою Верховного Суду від 13 січня 2022 року касаційну скаргу Держгеонадр задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 640/4815/19 в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Держгеонадр прийняти наказ, на підставі якого видати ПАТ «Укрнафта» спеціальні дозволи на користування надрами згідно переліку строком на 20 років - скасовано та у цій частині ухвалено нову постанову про часткове задоволено позову.
Зобов'язано Державну службу геології та надр України розглянути питання про продовження строку дії спеціальних дозволів і внесення змін до них, згідно із поданими ПАТ «Укрнафта» заявами та прийняти за результатами такого розгляду рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 640/4815/19 - залишено без змін.
У зв'язку з цим представник Державної служби геології та надр України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою №1203/03-3/2-22 від 14 вересня 2022 року про поворот виконання судового рішення.
Заява обгрунтована тим, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 640/4815/19 Держгеонадра видало наказ №68 від 26 лютого 2020 року «Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами», згідно якого продовжено ПАТ «Укрнафта» спеціальні дозволи на користування надрами №2088, №2091, №2090, №2089, №2086 від 24 грудня 1999 року та №2060, №2061 від 21 грудня 1999 року і №2075 від 22 грудня 1999 року.
В своїй заяві відповідач просив допустити поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 640/4815/19 шляхом скасування наказу Державної служби геології та надр України №68 від 26 лютого 2020 року «Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами» та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами №2088, №2091, №2090, №2089, №2086 від 24 грудня 1999 року та №2060, №2061 від 21 грудня 1999 року і №2075 від 22 грудня 1999 року, які продовжені наказом Державної служби геології та надр України №68 від 26 лютого 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року для розгляду вказаної заяви призначено судове засідання на 11 жовтня 2022 року.
Однак, в зв'язку з тривалою повітряною тривогою та загрозою ракетних ударів на протязі дня, розгляд заяви у справі №640/4815/19 11 жовтня 2022 року було знято з розгляду та призначено судове засідання на 25 жовтня 2022 року.
У судове засідання 25 жовтня 2022 року прибув представник ПАТ «Укрнафта».
Представник Державної служби геології та надр України не прибув.
Представник ПАТ «Укрнафта» заперечував проти задоволення заяви Державної служби геології та надр України про поворот виконання рішення суду.
Так, представник позивача зазначив зокрема, що висновок Верховного Суду у постанові від 13 січня 2022 року у справі №640/4815/19, а саме, що «У справі, що розглядається, відповідач заперечує проти позову з підстав невідповідності поданих позивачем документів вимогам законодавства, а саме за твердженням Мінприроди у Реєстрах відсутня інформація про результати впливу на довкілля по родовищах.
За таких обставин, коли відповідач стверджує про невідповідность поданих надрокористувачем документів вимогам законодавства, а судами попередніх інстанцій такі обставини при розгляді справи не перевірялися, колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для зобов'язання відповідача прийняти наказ, на підставі якого видати ПАТ «Укрнафта» спеціальні дозволи на користування надрами згідно переліку строком на 20 років.» є суперечливим, з огляду на те, що як в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року, так і в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року міститься посилання, що позивачем були додані усі необхідні для продовження дії спеціальних дозволів на користування надрами документи.
Дана обставина підтверджується і Протоколом робочої групи з питань надрокористування Державної служби геології та надр України №10-РГ/2022 від 16 серпня 2022 року, в якому зауважено, що заяви ПАТ «Укрнафта» з доданими до них документами про продовження строків спеціальних дозволів на користування надрами відповідали вимогам Порядку №615 на дату їх подання та прийняття відповідного рішення.
При цьому, як зауважує представник ПАТ «Укрнафта», посилання Держгеонадра на висновок Верховного Суду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16, як на одну з підстав для звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення суду у справі №640/4815/19, є помилковим.
Висновок Верховного Суду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 стосується ситуації, за якої з моменту подання заяви на продовження спеціального дозволу без проведення аукціону і протягом 60 днів, які були передбачені Порядком №615 для її розгляду, були внесені зміни до Порядку №615, у зв'язку з чим підстава, на яку посилався заявник для можливості отримання спеціального дозволу без проведення аукціону скасована. При цьому у Держгеонадра на той момент ще не закінчився визначений Порядком №615 строк в 60 днів для розгляду відповідної заяви та прийняття за її наслідками рішення.
В справі ж №640/4815/19 заяви ПАТ «Укрнафта» з доданими до них документами про продовження строків спеціальних дозволів на користування надрами відповідали вимогам Порядку №615 на дату їх подання та прийняття Державною службою геології та надр України відповідного рішення. Однак, Держгеонадра допустило протиправну бездіяльність щодо прийняття за наслідками розгляду заяв ПАТ «Укрнафта» та доданих усіх необхідних документів щодо продовження дії спеціальних дозволів на користування надрами рішення у визначений Порядком №615 строк, на що, зокрема, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у даній справі.
Відтак, у подальшому, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 640/4815/19, Держгеонадра видало наказ №68 від 26 лютого 2020 року «Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами», згідно якого продовжило ПАТ «Укрнафта» дію спеціальних дозволів на користування надрами №2088, №2091, №2090, №2089, №2086 від 24 грудня 1999 року та №2060, №2061 від 21 грудня 1999 року і №2075 від 22 грудня 1999 року.
ПАТ «Укрнафта», в свою чергу, з моменту отримання відповідних спеціальних дозволів на користування надрами та продовження строку їх дії сплачувало та продовжує сплачувати рентні платежі за користування надрами в розмірах, що постійно збільшуються, на підтвердження чого надало копії платіжних доручень.
В контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на пункти 71, 73 рішення у справі «Звежинський проти Польщі», де Суд вказав на те, що позбавлення майна може бути виправданим лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, та що будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності, - ПАТ «Укрнафта» вважає можливе анулювання спеціальних дозволів невиправданим, необгрунтованим, неправомірним та непропорційним втручанням у право мирного володіння своїм майном.
Заслухавши доводи представника ПАТ «Укрнафта», дослідивши додані сторонами документи, суд вирішив завершити розгляд заяви про поворот виконання рішення суду у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
За наслідками розгляду заяви Державної служби геології та надр України про поворот виконання рішення суду, доводів ПАТ «Укрнафта» та доданих документів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державної служби геології та надр України про поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року.
Так, частинами першою - третьою статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до частини четвертої статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Відповідно до частини п'ятої цієї статті до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Як було зазначено вище Верховний Суд постановою від 13 січня 2022 року у справі №640/4815/19 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнив частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 640/4815/19 в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Держгеонадр прийняти наказ, на підставі якого видати ПАТ «Укрнафта» спеціальні дозволи на користування надрами згідно переліку строком на 20 років - скасував та у цій частині ухвалив нову постанову про часткове задоволено позову. Зобов'язав Державну службу геології та надр України розглянути питання про продовження строку дії спеціальних дозволів і внесення змін до них, згідно із поданими ПАТ «Укрнафта» заявами та прийняти за результатами такого розгляду рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові. В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року залишив без змін.
Отже, з огляду на наведене рішення Верховного Суду від 13 січня 2022 року, обставини у справі №640/4815/19 не підпадають під жоден з наведених положень статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення, що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у Кодексі адміністративного судочинства України, інших процесуальних кодексах, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, статтею 2, частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України та частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому, у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року, частково змінене постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, набрало законної сили 22 жовтня 2019 року.
Відтак, у відповідності з наведеними вище нормами законодавства, згадане рішення суду підлягало обов'язковому виконанню.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року, частково зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, Державна служба геології та надр України видала наказ №68 від 26 лютого 2020 року «Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами», згідно якого продовжила ПАТ «Укрнафта» дію спеціальних дозволів на користування надрами №2088, №2091, №2090, №2089, №2086 від 24 грудня 1999 року та №2060, №2061 від 21 грудня 1999 року і №2075 від 22 грудня 1999 року.
ПАТ «Укрнафта», в свою чергу, з моменту отримання відповідних спеціальних дозволів на користування надрами та продовження строку їх дії сплачує рентні платежі за користування надрами, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року, частково змінене постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, виконано 26 лютого 2020 року.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України
Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, держава передусім зобов'язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції та цих протоколах. У пункті 1 частини першої Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р., на підставі якого відбулася ратифікація Конвенції та окремих протоколів до неї, зазначено, що: «Україна повністю визнає на своїй території […] щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».
Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (з подальшими змінами) передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. При цьому варто зауважити, що йдеться саме про «практику Суду» у значенні, розкритому у статті 1 цього Закону, тобто практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини, а не лише про рішення щодо України
Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).
Інший елемент змісту принципу верховенства права ЄСПЛ розглянув у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року: 33). Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
У даній справі №640/4815/19 встановлено, що ПАТ «Укрнафта» були видані наступні спеціальні дозволи на користування надрами:
- від 24.12.1999 №2091 на видобування вуглеводнів: газ природний розчинений у нафті, нафта Східно-Рогинцівського родовища Сумської області строком на 20 років;
- від 22.12.1999 №2075 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній, розчинений у нафті, супутні - нафта, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани з газу природного вільного Мельничинського родовища Львівської області строком на 20 років;
- від 24.12.1999 №2088 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний вільний, газ природний розчинений у нафті, конденсат, супутні - нафта, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани газу природного вільного, етан з газу природного розчиненого у нафті, пропан з газу природного розчиненого у нафті, бутани з газу природного розчиненого у нафті Великобубнівського родовища Сумської області строком на 20 років;
- від 21.12.1999 №2061 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний, газ природний розчинений у нафті, конденсат, нафта Компанського родовища Полтавської області строком на 20 років;
- від 21.12.1999 №2060 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний, супутні - конденсат, етан з газу природного вільного, пропан з газу природного вільного, бутани з газу природного вільного Ярмолинцівського родовища Сумської області строком на 20 років;
- від 24.12.1999 №2086 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній розчинений у нафті, нафта Новосхідницького родовища Львівської області строком на 20 років;
- від 24.12.1999 №2089 на видобування вуглеводнів: основні - газ природній розчинений у нафті, нафта Північно-Ярошівського родовища Чернігівської області строком на 20 років;
- від 24.12.1999 №2090 на видобування вуглеводнів: основні - газ природний розчинений у нафті, супутні - нафта, етан з газу природного розчиненого у нафті, пропан з газу природного розчиненого у нафті, бутани з газу природного розчиненого у нафті Ярошівського родовища Чернігівської області строком на 20 років.
У зв'язку із закінченням їх дії ПАТ «Укрнафта» звернулося до Державної служби геології та надр України із відповідними заявами та необхідним пакетом документів у порядку, встановленому чинним на той час законодавством, для продовження дії виданих спеціальних дозволів.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовувалися Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі - Порядок №615).
Оскільки у встановлений Порядком №615 термін Держгеонадра не прийняла відповідного рішення, ПАТ «Укрнафта» порушило судове провадження, наслідком вирішення якого було покладення на відповідача обов'язку видати відповідний наказ на продовження дії спеціальних дозволів.
При цьому, заяви ПАТ «Укрнафта» та пакет документів, доданий до них, відповідали вимогам Порядку №615, що було досліджено судом та, зокрема, підтверджується і Протоколом робочої групи з питань надрокористування Державної служби геології та надр України №10-РГ/2022 від 16 серпня 2022 року, в якому зауважено, що заяви ПАТ «Укрнафта» з доданими до них документами про продовження строків спеціальних дозволів на користування надрами відповідали вимогам Порядку №615 на дату їх подання та прийняття відповідного рішення.
Внесення в подальшому змін у Порядок №615 та зважаючи на постанову Верховного Суду від 13 січня 2022 року у цій справі, не може бути підставою для повороту виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року, частково зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, та виконаного відповідачем шляхом прийняття наказу №68 від 26 лютого 2020 року «Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами».
З огляду на все вище викладене, суд відмовляє Державній службі геології та надр України в задоволенні заяви №1203/03-3/2-22 від 14 вересня 2022 року про поворот виконання судового рішення.
Частиною дев'ятою статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає заяву про поворот виконання, подану відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті, у двадцятиденний строк з дня надходження заяви у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 248, 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Державної служби геології та надр України №1203/03-3/2-22 від 14 вересня 2022 року про поворот виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко