ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 жовтня 2022 року м. Київ № 640/16003/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., за участю секретаря судових засідань Баженової А.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні заяву представника Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих
третя особа Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів),
Національний банк України
про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,-
за участю представників сторін:
від позивача: Забарін А.Ф.,
від відповідача та третьої особи 1: Волошина Н.Л.,
від третьої особи 2: Порало Т.І.,
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) третя особа: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) (79000, м. Львів, площа Маркіяна Шашкевича, буд. 1), Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12 вересня 2022 року №113/09/22, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва;
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у справі за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року заяву Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/16003/22 зупинити дію наказу Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 року по застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва від Міністерства юстиції України надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 року заяву про скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні.
В обґрунтування заяви про скасування заходів забезпечення позову заявником вказано, що судом в ухвалі про задоволення заяви про забезпечення позову не наведено жодних мотивів, за яких суд дійшов до висновку про застосування заходів забезпечення позову, а також залишено без уваги те, що в даній справі відсутні обов'язкові підстави, необхідні для вжиття заходів забезпечення позову. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У судовому засіданні представник відповідача подане клопотання підтримав, представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, підтримавши мотиви забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до частин першої-третьої, сьомої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Щодо тверджень представника заявника щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Виходячи із сутності інституту забезпечення позову, скасування вжитих заходів забезпечення позову може мати місце у випадку якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Як свідчить зміст ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 року, вжиття заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин здійснене судом у зв'язку із тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, або навіть унеможливити, що є достатньою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вважає, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Так, заходи забезпечення позову вжиті судом є розумними та адекватними, а також такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін, а також прав та інтересів позивача в цілому, а не вжиття таких заходів створить очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
В той же час, суд, вирішуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вважає за необхідне звернути увагу на необхідності дотримання принципів правової визначеності та передбачуваності законодавства, на важливості та необхідності застосування яких неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятої Комітетом Європи від 28.09.1977 на 275-му засіданні заступників міністрів, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.
Це визначення, в якому під актами маються на увазі заходи або рішення, "вжиті/прийняті в рамках здійснення владних повноважень", охоплює не лише акти адміністративних органів влади, а також заходи, вжиті іншими особами, юридичними особами публічного та приватного права або фізичними особами, які певною мірою наділені публічно-владними повноваженнями.
У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.
Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади.
При цьому, органи державної влади зобов'язані діяти відповідно до закону і, якщо їхні рішення оскаржуються, довести в правомочному суді, що вони дотримувались відповідних норм.
Вимога щодо оскарження акту в суді не потребує детального роз'яснення. Захід тимчасового захисту на певний час призупиняє або обмежує у даній справі повноваження адміністративного органу влади щодо негайного і, у разі необхідності, примусового виконання своїх рішень чи заходів, які підлягають виконанню згідно з правом.
Мета тимчасового судового захисту - це не негативний вплив на ефективність діяльності органів державної влади, а радше забезпечення справедливості, яка має бути основною рисою взаємин між особами та адміністративною владою. Гарантувати таку справедливість повинні суди.
При цьому, на думку суду, остаточна кваліфікація оскаржуваних рішень, можливості порушення ними прав позивача та наявності підстав для їх прийняття, має відбуватися за результатом розгляду справи по суті, під час винесення рішення.
В обґрунтування необхідності скасування вжитих заходів забезпечення позову відповідач зазначив про обґрунтованість оскаржуваних рішень та відсутність підстав для забезпечення позову; крім того відповідач вказав на відсутність у позивача порушеного права.
Таким чином, фактично клопотання про скасування заходів забезпечення позову мотивоване незгодою із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 року про забезпечення позову.
Однак, суд звертає увагу, що незгода із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 року про забезпечення позову могла б бути приводом для її оскарження в апеляційному порядку.
При цьому посилання відповідача на відсутність у позивача порушеного права не приймаються до уваги, оскільки по суті є запереченням проти позову та можуть бути оцінені лише під час судового розгляду справи по суті позовних вимог.
Таким чином, відповідачем не наведено обставин, які можуть бути підставою для скасування заходів забезпечення позову, та не надано доказів, які б підтверджували, що у межах спірних правовідносин підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення позову, відпали.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, вищевикладене свідчить, що обов'язок встановлення порушень норм матеріального та/або процесуального права судом першої інстанції, тобто виявлення відсутності правових підстав для ухвалення судового рішення, цим Кодексом покладено на суд апеляційної інстанції.
Так, клопотання відповідача обґрунтоване виключно незгодою з доводами щодо наявності підстав для забезпечення позову, викладених судом в ухвалі від 30.09.2022 року, наявністю іншого розуміння необхідності застосування профільного процесуального законодавства та законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно. Будь-яких нових обставин та доказів щодо правомірності вжитих у справі заходів забезпечення позову, які б вже не досліджувались судом раніше, відповідачем не наведено.
Розглянувши подане клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні твердження не спростовують обставин, на підставі яких вжито заходи забезпечення позову.
Суд зазначає, що у вирішені питання про скасування заходів забезпечення позову, суд оцінює обґрунтованість доводів заявника з урахуванням, імовірного ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів наявності нових обставини, що обґрунтовують необхідність скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про безпідставність клопотання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 року у справі №640/16003/22, та відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 157, 241-248, 293-297 Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви представника Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення адміністративного позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до вимог статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Повний текст ухвали складено та підписано 27.10.2022 року.