ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 жовтня 2022 року м. Київ № 826/15242/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»
до Національного банку України
про визнання протиправною та скасування постанови від 23 жовтня 2017 року №1120/1860/13-4/14/П, -
Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Київський страховий дім») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - відповідач, Нацкомфінпослуг), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23 жовтня 2017 року №1120/1860/13-4/14/П про накладення штрафної санкції (штрафу) на ПрАТ «Київський страховий дім» за правопорушення на ринку фінансових послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови, оскільки вона прийнята на підставі розпорядження та постанов, які оскаржувалися в судовому порядку, без повного, всебічного з'ясування усіх обставин справи, є необґрунтованою та безпідставною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15242/17.
Ухвалою суду від 12 березня 2018 року у зв'язку із змінами у процесуальному законодавстві призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем виконано вимоги розпорядження від 14 лютого 2017 року №259 в повному обсязі, проте несвоєчасно, тому оскаржувана постанова є правомірною, а вимоги позивача необґрунтованими.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року замінено сторону в адміністративній справі, а саме відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на Національний банк України (далі - відповідач, НБУ); продовжено розгляд адміністративної справи №826/15242/14 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
НБУ відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Постановою Нацкомфінпослуг від 23 жовтня 2017 року №1120/1860/13-4/14/П про накладення штрафної санкції (штрафу) на ПрАТ «Київський страховий дім» за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, керуючись пунктом 10 частини першої статті 28, статтею 39, пунктом 3частини першої статті 40, пунктом 3 частини першої статті 41, частиною першою статті 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пунктом 1.5 розділу І, пунктом 2.4 розділу ІІ, абзацом першим пункту 3.2 розділу ІІІ, абзацом другим пункту 4.21 розділу IV Положення, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1700,00 грн у зв'язку з виконанням розпорядження №259 у повному обсязі, проте несвоєчасно, чим порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме: пункту 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року №2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 грудня 2012 року за №2112/22424 (далі по тексту - Положення №2319), яким визначено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання учасниками ринку фінансових послуг.
У постанові зазначено, що до Нацкомфінпослуг листами від 18 жовтня 2017 року №2450, від 19 жовтня 2017 року №2457 позивачем подано інформацію та документи, що підтверджують виконання вимог розпорядження №259 від 14 лютого 2017 року, яким позивача зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 07 березня 2017 року, а саме, абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статтях 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За наслідками оскарження розпорядження №259 від 14 лютого 2017 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року у справі №826/3445/17 за позовом ПрАТ «Київський страховий дім» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 14 лютого 2017 року №259 у задоволенні позову відмовлено повністю; рішення набрало законної сили 30 листопада 2018 року відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/77535579.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Згідно пунктом 3 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.
Статтею 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення (частина перша). Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи-підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф (частина друга).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що розпорядженням Нацкомфінпослуг від 14 лютого 2017 року №259 зобов'язано ПрАТ «Київський страховий дім» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 07 березня 2017 року.
Позивач листами від 18 жовтня 2017 року №2450 та від 19 жовтня 2017 року №2457 повідомив Нацкомфінпослуг про виконання розпорядження від 14 лютого 2017 року №259.
26 вересня 2017 року відповідачем складено акт про правопорушення, вчинені ПрАТ «Київський страховий дім» на ринку фінансових послуг №1860/13-4/14, в якому зафіксовано, що до нього застосовано захід впливу у вигляді розпорядження від 14 лютого 2017 року №259, яким зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 07 березня 2017 року; станом на дату складання акта не надано до Нацкомфінпослуг документів, що підтверджують виконання вимог, зазначених у розпорядженні від 14 лютого 2017 року №259.
Отже, ПрАТ «Київський страховий дім» виконано вимоги розпорядження від 14 лютого 2017 року №259 несвоєчасно, за що передбачена відповідальність пунктом 3 частиною першою статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Підставами позову зазначено протиправність розпорядження Нацкомфінпослуг від 14 лютого 2017 року №259, проте, доводів та доказів щодо неможливості виконання цього розпорядження у встановлений строк позивачем не наведено та не надано.
В позові зазначено, що розпорядження від 14 лютого 2017 року №259 оскаржувалось в судовому порядку, однак відповідачем, не зважаючи на цю обставину, складались акти про невиконання розпорядження, востаннє 26 вересня 2017 року.
На думку суду, наведені доводи не спростовують невчасного виконання ПрАТ «Київський страховий дім» розпорядження від 14 лютого 2017 року №259. Крім того, судом не зупинялась дія розпорядження. Оскільки сторонами не заявлялось клопотань про зупинення провадження у справі, судом вказане питання не вирішувалось.
Відповідно до пункту 1.5 розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
Згідно з пунктом 1.11 розділу І Положення №2319 посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Положення №2319 виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акту. Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акту про правопорушення.
Пунктом 4.20 розділу IV Положення №2319 встановлено, що провадження у справі про правопорушення може бути зупинено, якщо: справу про правопорушення неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається в суді, - до набрання рішенням суду в такій справі законної сили; призначається або проводиться експертиза (на час проведення експертизи); необхідно отримати додаткові докази у справі про правопорушення. Час зупинення розгляду справи про правопорушення не зараховується до строку розгляду цієї справи про правопорушення.
Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що наведеною правовою нормою не встановлено обов'язку щодо зупинення провадження у разі наявності наведених підстав, а надано відповідне право Нацкомфінпослуг при реалізації повноважень на зупинення провадження.
З огляду на що, доводи позивача в цій частині судом відхиляються.
Щодо повторності накладення санкцій за одне і те саме порушення, на що звертає увагу позивач, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг мала право застосовувати штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно наведеного, санкції застосовуються незалежно від того, чи сплачені раніше накладені санкції (в контексті відповідних доводів позивача).
Аналізуючи наведені вище обставини у сукупності суд приходить до висновку, що застосування оскаржуваних санкцій є наслідком систематичного невиконання позивачем вимог розпорядження від14 лютого 2017 року № 259 щодо усунення порушень на ринку фінансових послуг, а саме - щодо не проведення виплати страхового відшкодування, тобто оскаржуване рішення пов'язано із встановленням чергового факту ігнорування вимог Нацкомфінпослуг, стосується одного з кількох самостійних порушень, а відтак суд вважає помилковими доводи позивача відносно того, що за спірним рішенням він був двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту
Суддя Н.А. Добрівська