18.10.2022 Справа № 756/9257/22
Справа № 756/9257/22
1-кс/756/1571/22
18.10.2022 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12022100050001837 від 26.08.2022 за ч. 4 ст. 296 КК України - старшого слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , офіційно непрацевлаштованого, такого, що має середню освіту, раніше судимого, останнього разу вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2018 за ч. 1 ст. 121, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
14.10.2022 слідчий у кримінальному провадженні - старший слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12022100050001837 від 26.08.2022 з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022100050001837 від 26.08.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що 25.08.2022 приблизно о 22:00 (точний час встановлюється) ОСОБА_4 перебував за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 160, де в той час через дорогу за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 прогулювався із собакою. Перебуваючи за вищевказаною адресою, у той час та в тому ж місці, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь підготовленого предмета. В подальшому, реалізуючи свій вказаний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та зухвало, ОСОБА_9 почав поводитися агресивно та зухвало чіплятися до перехожих, після чого дістав належний йому ніж та, тримаючи його у правій руці, почав рухатися за перехожими. В подальшому, того ж дня приблизно о 22:30 (точний час встановлюється) ОСОБА_8 перейшов дорогу та в той час, коли підійшов до буд. АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, завдав один удар ножем в область голови ОСОБА_8 , чим спричинив останньому струс головного мозку, різану рану скронево-потиличної ділянки зліва.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , оскільки необхідно виконати ряд процесуальних дій, провести ряд слідчих (розшукових) дій та прийняти ряд процесуальних рішень. При цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки ризики у кримінальному провадженні не перестали існувати.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання, та, посилаючись на те, що сторона обвинувачення не обґрунтувала належним чином наявність ризиків у кримінальному провадженні, зазначивши про необґрунтованість повідомленої підозри, просив змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
25.08.2022 о 23:00 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
26.08.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
27.08.2022 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.10.2022 включно.
14.10.2022 постановою керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до трьох місяців, тобто до 26.11.2022.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до статей 178, 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, наявність постійного місця роботи, репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність судимостей у підозрюваного та наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
При дослідженні клопотання слідчим суддею встановлено, що, обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення посилається на те, що «вина підозрюваного на даний час підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами».
Разом із цим, відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Твердження сторони обвинувачення про підтвердження наявності вини ОСОБА_4 суперечить як вимогам національного законодавства, так і міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України ураховується при застосуванні норм кримінального процесуального законодавства України, так як п. 2 ст. 6 Конвенції забороняє передчасне вираження судом думки про те, що той «кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним або винною, до того, як це буде доведено відповідно до закону (рішення ЄСПЛ у справах «Мінеллі проти Швейцарії» від 25.03.1983, «Пеша проти Хорватії» від 08.04.2010). Право на презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява державного посадовця щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про її вину до того, як її буде доведено відповідно до закону. Навіть за відсутності будь-якого формального висновку достатньо того, що існують певні міркування, які дозволяють припустити, що суд або посадова особа вважають особу, яка обвинувачується, винною. Необхідно встановити принципову відмінність між твердженням про те, що хтось тільки підозрюється у вчиненні злочину, та чіткою заявою, що особа вчинила злочин, за відсутності остаточного вироку.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на важливості вибору державними посадовцями слів у своїх заявах до судового розгляду та визнання особи винною у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень (рішення у справах «Бьомер проти Німеччини» від 03.10.2002, «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007, «Лада проти України» від 06.02.2018).
Відтак твердження сторони обвинувачення у тексті клопотання про застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування про підтвердження вини підозрюваного ОСОБА_4 є порушенням презумпції невинуватості, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справах «Грабчук проти України» 21.09.2006, «Шагін проти України» від 10.12.2009 та ін.
Щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину слідчий суддя приймає до уваги, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладених у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, слідчим суддею враховується позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984, відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» від 13.01.2011 зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно виконати ряд процесуальних дій, провести ряд слідчих (розшукових) дій та прийняти ряд процесуальних рішень, які об'єктивно неможливо провести до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, зокрема необхідно:
- отримати висновок судово-медичної експертизи щодо ножа;
- отримати висновок судово-медичної експертизи по змивах речовини бурого кольору;
- отримати висновок судово-медичної експертизи по одягу підозрюваного ОСОБА_4 , а саме по футболці та шортам з ременем;
- отримати висновок судово-медичної експертизи по змивах з рук підозрюваного ОСОБА_4 ;
- отримати висновок судово-медичної експертизи щодо тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_8 25.08.2022, призначеної по медичним документам;
- провести слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_8 для відтворення обставин і обстановки подій нанесення йому 25.08.2022 пізно увечері ножового поранення чоловіком, який розмахував ножем на вулиці;
- провести слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_10 для відтворення обставин і обстановки подій нанесення чоловіку 25.08.2022 пізно увечері ножового поранення іншим чоловіком, який розмахував ножем на вулиці;
- провести слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_11 для відтворення обставин і обстановки подій нанесення чоловіку 25.08.2022 пізно увечері ножового поранення іншим чоловіком, який розмахував ножем на вулиці;
- витребувати та долучити документи, які характеризуються особу підозрюваного (довідки з лікарень, інформацію про наявність або відсутність місця реєстрації, характеристику), копію вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 02.10.2018 та довідку про звільнення з Житомирської ВК 4;
- вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри із урахуванням зібраних доказів;
- у разі необхідності провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- прийняти законне процесуальне рішення відповідно до положень глави 24 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані, які характеризують особу останнього (вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан, те, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення злочину проти життя та здоров'я).
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Так само слід врахувати і рішення ЄСПЛ у справах «Сельчук проти Туреччини» від 10.01.2006, «Мацнетеер проти Австрії» від 10.11.1969, відповідно до яких наявність судимостей може вказувати на існування ризику спроби вчиняти інші кримінальні правопорушення.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними та продовжують існувати, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Разом із тим, слідчий суддя не приймає доводи сторони обвинувачення викладені у тексті клопотання щодо необхідності врахування під час розгляду клопотання про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обставин, передбачених ст. 178 КК України, оскільки відповідно до повідомленої ОСОБА_4 підозри останній підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, і ймовірність вчинення ним дій, направлених на пошкодження релігійних споруд чи культових будинків не містить ні повідомлення про підозру, ні інші долучені на обґрунтування клопотання документи. Так само слідчий суддя не приймає доводи сторони обвинувачення про необхідність врахування вимог ст. 68 КПК України («Перекладач») під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 є громадянином України, вільно володіє українською мовою та послуг перекладача не потребує. Так само матеріали клопотання не містять відповідного процесуального рішення сторони обвинувачення про залучення перекладача у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо зміни застосованого запобіжного заходу на більш м'який, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності зміни запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про зміну запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 не допускає його тримання під вартою слідчому судді стороною захисту не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Варто зазначити, що продовження строку застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування (продовження строку застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрози його застосування.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованих злочинів слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-205, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12022100050001837 від 26.08.2022 за ч. 4 ст. 296 КК України - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12022100050001837 від 26.08.2022, а саме до 26.11.2022 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1