Справа № 755/10543/22
"27" жовтня 2022 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040001900 від 22.07.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У період дії воєнного стану в Україні, а саме 21.07.2022 року о 16:15, ОСОБА_3 , перебував поблизу зупинки громадського транспорту, що розташована за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 1, де в цей час було припарковано та зачинене маршрутне таксі № 205 марки «Izusu», н/з НОМЕР_1 .
У цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, а саме у зачинений салон маршрутного таксі № 205 марки «Izusu», н/з НОМЕР_1 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, шо за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для оточуючих, ОСОБА_3 підійшов до передніх дверей зі сторони водія маршрутного таксі № 205 марки «Izusu», н/з НОМЕР_1 , яке знаходилося біля проїжджої частини дороги, де в подальшому заздалегідь підготовленим предметом для вчинення кримінального правопорушення, а саме дерев'яною палицею, протягнув руку через відчинене вікно до салону маршрутного таксі.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_3 обрав об'єктом злочинного посягання майно ОСОБА_5 , яке перебувало на сидінні, а саме: барсетку камуфляжого кольору, у якій знаходились банківська карта «ПриватБанк», грошові кошти у сумі 6 000 грн та документи на ім'я ОСОБА_5 , які ОСОБА_3 дістав з салону маршрутного таксі № 205 марки «Izusu», н/з НОМЕР_1 , взяв до рук та направився на протилежну сторону дороги, а саме до зупинки громадського транспорту.
Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим таємно викрав готівкові кошти у сумі 6 000 грн, а барсетку з банківською картою «ПриватБанк» та документами на ім'я ОСОБА_5 передав наглядно знайомому, матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження, чим завдав ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму гривень 6 000 грн 00 коп.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що 21.07.2022 року приблизно о 16:00 він, знаючи про військовий стан, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, що розташована за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 1, побачив як водій маршрутного таксі № 205 марки «Izusu», н/з НОМЕР_1 , вийшов з автомобіля та залишив сумку всередині автомобіля. Потім, він переконався, що водій не слідкує за автомобілем, і тоді він підійшов до передніх дверей зі сторони водія маршрутного таксі, де в подальшому за допомогою дерев'яної палиці протягнув руку через відчинене вікно до салону автомобіля та вчинив крадіжку майна, що належить ОСОБА_5 , а саме: сумку (барсетку), у якій знаходились банківська карта банку «ПриватБанк», грошові кошти у сумі 6 000 грн та документи на ім'я ОСОБА_5 . Після цього, місце злочину покинув, перейшовши на інший бік вулиці в арку будинку, забрав з барсетки готівкові кошти в розмірі 6 000 грн, а саму сумку з банківською картою «ПриватБанк» та документами на ім'я ОСОБА_5 віддав знайомому. Зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними, вчинені під час дії воєнного стану в державі. У скоєному каявся, попросив вибачення у потерпілого, пообіцяв відшкодувати завдану шкоду, запевняв, що більше правопорушень вчиняти не буде.
У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого. Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, визнанням вини у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження; його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, попросив вибачення у потерпілого, шкоду потерпілому не відшкодував, але обіцяв відшкодувати найближчим часом; дані про його особу, зокрема: не одружений; має дитину, якою опікується мати; не працює (на підтвердження своїх доводів у судовому засіданні про те, що він працює не офіційно електриком, обвинувачений доказів не надав); під наглядом у лікаря-психіатра не перебуває; перебуває під наглядом у лікаря нарколога з діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, вживання зі шкідливими наслідками; раніше не судимий в силу ст. 89 КК України; думку сторони обвинувачення, яка просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України, та думку потерпілого, який щодо покарання поклався на розсуд суду.
Також суд враховує, що потерпілий ОСОБА_5 має до обвинуваченого ОСОБА_3 претензії матеріального характеру, оскільки протиправними діями обвинуваченого йому завдано шкоди на суму 6 000 грн. У судовому засіданні потерпілий зазначив, що поки що цивільний позов подавати не буде, оскільки обвинувачений дав йому розписку від 27.10.2022 року про те, що він зобов'язується відшкодувати шкоду найближчим часом до 20.11.2022 року, однак у разі невідшкодування шкоди - буде подавати цивільний позов в порядку цивільного судочинства. Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненому, розкаяння передбачає окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненні певного кримінального правопорушення, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. Суд враховує, що лише у суді обвинувачений попросив вибачення у потерпілого, з дати вчинення злочину 21.07.2022 року та до розгляду справи в суді добровільно не відшкодував шкоду потерпілому, а пообіцяв відшкодувати шкоду потерпілому лише 27.10.2022 року (написав розписку), просив суд суворо його не карати, тому з огляду на вищевикладене, позицію ОСОБА_3 щодо щирого каяття у вчиненні злочину суд розцінює як намагання пом'якшити відповідальність за вчинений злочин.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі в мінімально визначеному вказаною статтею розмірі, і таке покарання суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до вимог ст. 75 КК України або ж застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку. Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні: - сейф пакет № KIV 6123397, в якому перебуває предмет схожий на дерев'яну палицю - знищити;
- відео носій CD-R, марки «Videx», помаранчевого кольору, на якому знаходиться відеозапис з камер відеоспостереження комплексної системи м. Києва (по Дарницькій площі, перехрестя вул. І. Сергіяєнка та АДРЕСА_3 ) від 21.01.2022 року - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- відео носій CD-R, марки «Alerus», білого кольору, на якому знаходиться відеозапис з ходом проведення слідчого експерименту, який здійснювався на зупинці громадського транспорту, що за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 1 від 17.10.2022 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому та потерпілому.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1