Справа № 755/3896/22
"27" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Чорною В.А.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача Щербини Є.Є.
представника відповідача Чередниченка Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України. Свої вимоги мотивував тим, у зв'язку із введенням воєнного стану та активними бойовими діями позивач не отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні та не уклав шлюб. Також має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань з політичних причин в Російській Федерації внаслідок висловлювання позиції щодо її агресії проти України та надання гуманітарної допомоги ЗСУ та підрозділам територіальної оборони України. 16 травня 2022 року отримав рішення про примусове повернення до країни походження, що підтверджується розпискою. Відповідно до розписки передач при її оформленні був відсутній. У зв'язку з чим просить визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області від 13 травня 2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю. Представництво інтересів здійснював Щербина Є.Є.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснив про неодноразові звернення позивача до міграційної служби на електронну пошту та на гарячу лінію.
Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області не визнав позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та є громадянином Російської Федерації (а.с. 10).
13 травня 2022 року Головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Гулящим С.І складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні (а.с. 11).
13 травня 2022 року постановою заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Петрова Д.В. на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. в дохід держави за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с.12).
13 травня 2022 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області Степаном Гулящим прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в країну походження та зобов'язано його покинути територію України у термін до 22 травня 2022 року (а.с. 14-15).
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області від 13 травня 2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із введенням воєнного стану та активними бойовими діями позивач не отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні та не уклав шлюб. Також має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань з політичних причин в Російській Федерації внаслідок висловлювання позиції щодо її агресії проти України та надання гуманітарної допомоги ЗСУ та підрозділам територіальної оборони України.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Представник відповідача скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнав повністю, оскільки з січня 2022 року позивач здійснював трудову діяльність різноробочим на мебельній фабриці. Проте відповідного дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства позивач не отримував, оскільки не бачив у цьому необхідності. З питань отримання посвідчення на тимчасове проживання в Україні, отримання дозволу на імміграцію в Україні, визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні до органів ДМЗ позивач не звертався, про що зазначив 13 травня 2022 року у своїх поясненнях. Позивач не звертався до територіального підрозділу ДМС із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового або тимчасового захисту. Крім того, на території країни громадянської належності позивача, як на момент прибуття в Україну так і на момент звернення до суду відсутні збройні конфлікти та в доповідях міжнародних неурядових організацій відсутня інформація щодо порушення основоположних прав і свобод або системне порушення прав людини в країні громадянської належності позивача.
На підтвердження відзиву представник відповідача надав суду належним чином завірені матеріали, на підставі яких прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 13 травня 2022 року (а.с. 34-55).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно частини 3 статті 3 вказаного Закону зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 23 Закону № 3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Судом встановлено, що 26 липня 2022 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, залишено без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2022 року про відмову у задоволенні позовних вимог громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Посилання позивача на те, що не мав змоги вчасно звернутися до органів ДМС для оформлення необхідних документів через військовий стан, також судом оцінюються критично.
Так, в письмових поясненнях позивач вказав, що після закінчення дозволеного строку перебування на території України, за його продовженням не звертався, оскільки не бачив у цьому необхідності (а.с.41).
Більш того, з повідомлення з Урядового порталу від 19 травня 2022 року, вбачається, що з 15 березня 2022 року органи та підрозділи ДМС, які знаходяться в безпечних районах, де не ведуться активні бойові дії, відновлюють роботу з прийому та надання адміністративних послуг, зокрема, посвідок на постійне та тимчасове проживання. Серед переліку відділів вказано і ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Позивачем не надано суду відповідного рішення центрального органу виконавчої влади щодо надання позивачу статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Посилаючись на наявні в Російській Федерації обставини, що перешкоджають поверненню позивача до країни походження, сторона позивача не надала суду належних та достатніх доказів на підтвердження таких обставин щодо особи позивача.
Намір одружитися не є такою обставиною, з якою чинне законодавство України пов'язує автоматичне продовження строку перебування в Україні.
Щодо твердження представника позивача про відсутність перекладача під час прийняття рішення про примусове повернення з України, суд виходить з такого.
Пунктом 2.5. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119 передбачено, що рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 6). Рішення про примусове видворення виносить адміністративний суд у присутності затриманого.
У разі відмови іноземця від підпису посадова особа робить запис про це в рішенні про примусове повернення, нижче ставляться підписи перекладача та законного представника (у разі їх наявності). У разі відсутності перекладача та законного представника такий запис робиться в присутності двох понятих ( п.2.6.).
Позивач особисто отримав копії рішення про примусове повернення з України від 13 травня 2022 року та зазначив, що не потребує перекладача (а.с. 72).
Отже, позивачем порушено покладений на нього чинним законодавством України обов'язок дотримуватись вимог національного законодавства України.
Тому, за встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України повністю.
Керуючись ст. 129 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150, ст.ст. 2, 5, 6, 30, 72-77, 139, 241, 246, 255, 288, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовних вимог громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 27 жовтня 2022 року.
Суддя Н.Є.Арапіна