№ 755/20014/21
1-кс/755/2060/22
"26" жовтня 2022 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040000422 від 28.07.2020 року,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040000422 від 28.07.2020 року.
Так, у вказаній вище скарзі зазначено, що 06.10.2022 року засобами поштового зв'язку на адресу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 було направлено клопотання від 06.10.2022 року, в якому останній прохав долучити до матеріалів кримінального провадження № 12020105040000422 від 28.07.2020 року відеоматеріали з місця злочину, допитати працівників комісійного магазину та встановити особу власника комісійного магазину. Згідно трекінгу із сайту Укрпошти вказане клопотання було отримане Дніпровським УП ГУ НП у м. Києві 11.10.2022 року. Станом на день подання скарги до суду, клопотання так і не було розглянуто, що вказує на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві.
У судове засідання ОСОБА_3 надав клопотання про розгляд скарги у його відсутність.
Особи, бездіяльність яких оскаржується, у судове засідання не з'явилися, хоча матеріали провадження за скаргою містять дані про виклик уповноважених осіб у судове засідання, однак, їх неявка, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, не перешкоджає розгляду даної скарги.
Вивчивши доводи скарги, дослідивши надані до скарги докази, слідчий суддя встановив наступне.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами ЄСПЛ, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діючим кримінальним процесуальним законодавством України, зокрема його ст. 220 КПК України, визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Також Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту»), повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
У цьому випадку, як убачається з наданих матеріалів, 06.10.2022 року засобами поштового зв'язку на адресу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 було направлено клопотання від 06.10.2022 року про долучення до матеріалів кримінального провадження відеоматеріалів з місця злочину, допиту працівників комісійного магазину та встановлення особи власника комісійного магазин, яке було отримана управлінням 11.10.2022 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення із сайту Укрпошти, однак, станом на день звернення з відповідною скаргою до суду вказане клопотання не розглянуте і такої інформації до суду не надано на день розгляду скарги.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дії за клопотанням, згідно зі ст. 220 КПК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдиним ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303-307, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040000422 від 28.07.2020 року - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену (их) особу (іб) Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020105040000422 від 28.07.2020 року, вчинити дії, передбачені ст. 220 КПК України (клопотання задовольнити або відмовити у його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови) за клопотанням ОСОБА_3 (про долучення до матеріалів кримінального провадження відеоматеріалів з місця злочину, допиту працівників комісійного магазину та встановлення особи власника комісійного магазин) від 06.10.2022 року, отриманого Дніпровським УП ГУ НП у м. Києві засобами поштового зв'язку 11.10.2022 року, у строки, визначені ст. 220 КПК України, з повідомленням про результат особі, яка заявила клопотання, а копію ухвали направити до Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, для здійснення контролю за її виконанням.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: