26 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5886/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправними дії щодо не зарахування періоду навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985, з 11.11.1987 по 04.05.1988;
зобов'язання зарахувати період навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985, з 11.11.1987 по 04.05.1988 до страхового стажу та призначити пенсію з часу звернення (12.08.2022).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, народився у с.Оленине Камінь-Каширського району Волинської області, де проживає і на даний час.
12.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян №4 (сервісного центру) ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії, не зарахувавши до страхового стажу період навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985 та з 11.11.1987 по 04.05.1988 (період з 10.10.1985 по 10.11.1987 - служба в армії).
Позивач вважає такі дії відповідача2 неправомірними, оскільки у нього наявне рішення Камінь-Каширського районного суду про те, що диплом НОМЕР_1 , виданий 04.05.1988, належить саме йому, проте вказана обставина протиправно не врахована ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та період його навчання не зараховано до страхового стажу. На думку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, період його навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985 та з 11.11.1987 по 04.05.1988 має бути підтверджений уточнюючою довідкою, але не враховано те, що на даний час позивач не має змоги це зробити через форс мажорні обставини - воєнний стан в країні та розірвання угод про співпрацю з Росією та Республікою Білорусь.
З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.35).
Відповідач2 у відзиві на адміністративний позов (а.с.39-41, 69-71) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985, з 11.11.1987 по 04.05.1988, оскільки диплом серії НОМЕР_1 містить рік вступу 1984 на навчання та дату рішення Державної кваліфікаційної комісії про присвоєння кваліфікації 04.05.1988. При цьому, протягом періоду навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі, відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_2 , позивач проходив дійсну строкову військову службу з 10.10.1985 по 10.11.1987. З огляду на те, що диплом про освіту не містить відомостей про періоди навчання та до заяви про призначення пенсії не надано інших документів для підтвердження періоду навчання, відсутні підстави для зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.
Крім того, вказав, що навіть в разі зарахування спірного періоду до страхового стажу позивач не має права на пенсію зі зниження пенсійного віку, оскільки початкова величина зниження пенсійного віку, передбачена приміткою до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до нього не застосовується.
Додатково зазначив, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача.
У відзиві на позов відповідач1 позовні вимоги позивача не визнав (а.с.60-61). В обґрунтування своєї позиції вказав, що відмовляючи у призначенні пенсії відповідач2 керувався виключно нормами чинного законодавства. На момент звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача - 54 роки 11 місяців. Страховий стаж - 19 років 10 місяців 12 днів. При розгляді доданих до заяви документів до страхового стажу не враховано періоди навчання у Пінському обліково-кредитному технікумі згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки такі періоди співпадають із періодом проходження позивачем дійсної строкової служби з 10.10.1985 по 10.11.1987. Відповідач1 вважає, що оскаржуване рішення від 12.08.2022 №03295000935 прийнято правомірно у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з повторно виданим посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 07.05.2020 Волинською обласною державною адміністрацією, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, 3 категорії (а.с.13, 57).
Позивач 05.08.2022, тобто у віці 54 роки, звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.55, 62).
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 12.08.2022 прийняло рішення №03295000935про відмову позивачу у призначенні пенсії. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку слугувала та обставина, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви за наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди навчання, необхідна уточнююча довідка (а.с.58, 65).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон України №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.
Як встановлено судом, позивачу 07.05.2020 повторно видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 3 (серія НОМЕР_3 (а.с.13).
Відтак, ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення, в тому числі і право на пенсію зі зниженням пенсійного віку.
При цьому відповідно до довідки виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 15.11.2021 №1704 ОСОБА_1 постійно проживає і є зареєстрований в с.Оленине Камінь-Каширського району з 11.01.1988 по даний час (а.с.14).
Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач і на даний час проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, тому останній набув право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Разом з тим, суд звертає увагу, що для осіб, які набули права на зменшення пенсійного віку на 6 років, а саме - після досягнення 54-річного віку, у 2022 році, необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 23 роки (стаж, передбачений статтею 26 Закону №1058-IV, - 29 років, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку - 6 років).
Частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до роз'яснення ПФУ щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу від 26.08.2022, яке розміщене на офіційному вебсайті, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01.01.2004 - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Після 01.01.2004 до страхового стажу зараховується час навчання лише за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску.
Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як слідує з оскаржуваного рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, відповідачем2 не зараховано до страхового стажу навчання позивача в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985 та з 11.11.1987 по 04.05.1988, оскільки відповідачу не надано уточнюючої довідки.
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Водночас, у статті 11 Угоди від 13.03.1992 необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності.
Отже, диплом про освіту, виданий на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, повинен враховуватись як документ, який підтверджує період навчання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 навчався в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 04.05.1988, що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_1 від 04.05.1988 (а.с.27). Факт приналежності зазначеного диплома позивачу встановлений рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04.07.2022 у справі №157/674/22, яке набрало законної сили 04.08.2022 (а.с.29-31).
Водночас з військового квитка позивача серії НОМЕР_2 слідує, що він проходив військову службу з 10.10.1985 по 10.11.1987.
За позицією відповідача2, оскільки диплом про освіту не містить відомостей про періоди навчання та до заяви не надано інших документів для підтвердження періоду навчання, відсутні підстави для зарахування періоду навчання до страхового стажу.
Однак, суд відхиляє такі твердження пенсійного органу з огляду на те, що призов на строкову військову службу є законодавчою підставою для переривання навчання на період такої служби.
Крім того, суд враховує у зв'язку зі сприянням республікою білорусь широкомасштабному вторгненню росії в Україну та у відповідності до політики просування подальшої міжнародної ізоляції білорусі Державна архівна служба України припинила дію всіх угод з білоруссю в галузі архівної справи. Вказана обставина позбавляє позивача можливості надати пенсійному органу відповідні архівні документи щодо проходження ним навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі.
Оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 10.10.1985 по 10.11.1987, на яку був призваний в період навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 04.05.1987, тому періоди його навчання з 01.09.1984 по 09.10.1985 та з 11.11.1987 по 04.05.1988 підлягають зарахуванню до страхового стажу для призначення пенсії.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач2 під час вирішення питання про призначення позивачеві пенсії протиправно не врахував до страхового стажу періоди його навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985 та з 11.11.1987 по 04.05.1988, у зв'язку із чим рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії від 12.08.2022 №03295000935 слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати спірний період до страхового стажу та призначити пенсію з часу звернення, суд зазначає наступне.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж особи.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що належним способом захисту позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача1 повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2022 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування до страхового стажу позивача періодів його навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985 та з 11.11.1987 по 04.05.1988.
При цьому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача1 призначити позивачеві пенсію за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, і на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що у даному спорі є два відповідача, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на відповідача2 - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позаяк саме відповідач2 прийняв спірне рішення, яке в подальшому судом визнане протиправним та скасоване. Тобто, вина у виникненні даних спірних правовідносин лежить лише на відповідачу2.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській судовий збір пропорційно до розміру позовних вимог в сумі 661,60 грн, сплачений згідно з квитанцією (а.с.6).
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.08.2022 №03295000935 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2022 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його навчання в Пінському обліково-кредитному технікумі з 01.09.1984 по 09.10.1985 та з 11.11.1987 по 04.05.1988.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) гривня 60 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826);
Відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій