18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 жовтня 2022 року м. Черкаси справа № 925/475/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М. без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НоваПей” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення 127000 грн.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “НоваПей” звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 127000 грн. матеріальної шкоди та відшкодування судових витрат.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі договору надання послуг з надання персоналу укладеного шляхом приєднання відповідача до умов договору підписанням заяви № 443-0421 від 01.04.2021 року між сторонами наявні господарські відносини, за результатами проведеної 04.03.2022 року інвентаризації в касі ПНФП позивача виявлена нестача грошових коштів у розмірі 127000 грн., виданих касиром ОСОБА_2 відповідачу, що є підставою для відшкодування вказаних коштів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/475/22 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику осіб, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Представник позивача подав суду 01.07.2022 року через систему «Електронний суд» клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 7214/22, а.с. 33-34), в якому просив стягнути з відповідача 12000 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу на підставі поданих доказів.
Ухвалою суду від 15.08.2022 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.09.2022 року.
Сторони явку своїх представників в судове засідання 15.09.2022 року не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання відповідно до даних Укрпошти про відстеження поштових відправлень (а.с. 44), представник позивача подав суду 31.08.2022 року через систему «Електронний суд» заяву (вх. № 9944/22, а.с. 42), в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, розгляд справи провести без його участі. Відповідач та третя особа причини неявки представників в судове засідання не повідомили, відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши позовну заяву, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей», як небанківська фінансова установа, надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків на підставі ліцензії № 11/1 від 17.10.2014 року, виданої Національним банком України, зокрема, в пункті надання фінансових послуг (далі - ПНФП) № 25102 (вул. Гагаріна, буд. 12/1, с. Ладижинка, Черкаська область). Касові операції в ПНФП позивача виконують як штатні касири Фінансової установи, так і касові працівники інших суб'єктів господарювання, що залучаються на підставі договору про надання послуг з надання персоналу.
Із Заяви про приєднання до умов договору про надання послуг з надання персоналу № 443-0421 від 01.04.2021 року (а.с. 24) вбачається, що відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як виконавець, підписанням цієї Заяви на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України приєднався до договору про надання послуг з надання персоналу позивачу - Товариству з обмеженою відповідальність «НоваПей», як замовнику. Договір про надання послуг з надання персоналу розміщений на офіційному сайті Замовника (https://novapay.ua) або іншому офіційному сайті замовника.
У Заяві передбачені такі істотні умови кредитного договору, зокрема:
п.3.1. - виконавець засвідчує , що він ознайомлений з умовами договору, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати;
п. 4 - виконавець набуває обов'язку з надання замовнику персоналу після отримання ним підписаної замовником заявки.
Договір про надання послуг з надання персоналу розміщений на офіційному сайті Фінансової установи за посиланням https://novapay.ua/wp-content/uploads/2021/05/dogovir-pro-nadannya poslug-z-nadannya-personalu-1.pdf (далі - Договір , а.с. 13-16), пунктом 1.1., якого передбачено, що виконавець зобов'язується надати в розпорядження замовника власний персонал (надалі - касири) для виконання касових операцій та здійснення верифікації та ідентифікації клієнтів/представників клієнтів замовника в пунктах надання фінансових послуг замовника (ПНФП), перелік яких зазначений у додатку №1, а замовник - оплатити виконавцеві вартість його послуг в розмірі, порядку та строки, передбачені цим договором.
Договором про надання послуг з надання персоналу зокрема передбачено наступне:
п.3.1. - персонал (касири), що направляються виконавцем для виконання касових операцій у замовника є працівниками виконавця, на підставі укладених з ними трудових договорів;
п.3.2. - замовник доручає касирам виконання відповідних функцій, робіт, зазначених у положенні, контролює якість виконання, встановлює графік та порядок виконання робіт, забезпечує керівництво таким персоналом, для чого призначає відповідного керівника;
п. 3.5 - персоналу виконавця (касирам) забороняється передовіряти виконання касових операцій іншим особам, зокрема, виконавцю;
п. 5.3 - у разі нанесення персоналом (касиром) виконавця під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків шкоди замовникові, виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику таку шкоду протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання відповідної вимоги (претензії) замовника. Сторони домовились, що належними та допустимими доказами вини касира виконавця у заподіянні шкоди Замовнику будуть, зокрема, але не виключно, докази, зазначені в п. 3.15 договору;
п. 3.15 - сторони домовились, що належною підставою для заміни касира виконавця буде надання замовником наступних доказів, але не виключно:
- висновок службової перевірки відділу безпеки замовника (п. 3.15.1);
- акт про результати інвентаризації наявних коштів з нестачею коштів в касі ПНФП/другорядній касі(п. 3.15.2);
- письмові пояснення касира(п. 3.15.3);
- письмові претензії клієнтів щодо неможливості отримати грошові перекази у зв'язку з їх фактичною видачею(п. 3.15.4);
- інші докази, що підтверджують вину касира у порушені касової дисципліни/ нанесенні шкоди замовнику(п. 3.15.5);
п. 8.1. - договір набирає чинності з дати його розміщення на Інтернет-сайті замовника, а для виконавця - з дати приєднання до договору , яка вказана в преамбулі заяви на приєднання до умов договору, та діє до прийняття сторонами чи однією зі сторін рішення про його розірвання, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором.
Із наказу (розпорядження) про прийняття на роботу № 02/08-К від 02.08.2019 року (а.с. 27) вбачається, що ОСОБА_2 з 03.08.2019 року прийнятий на роботу до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
04.03.2022 року касові операції в ПНФП № 25102 ( АДРЕСА_1 ) виконував працівник відповідача - касир ОСОБА_2 , який за актом про результати інвентаризації наявних коштів за 03.03.2022 року прийняв касу ПНФП від касира ОСОБА_3 у сумі 134712 грн. 60 коп. без розбіжностей (а.с.21).
04.03.202 року за результатами інвентаризації наявних коштів в пункті надання фінансових послуг № 25102 проведеної працівниками позивача - склад інвентаризаційної комісії - за участі матеріально відповідальної особи - касира ОСОБА_2 та складено акт про результати інвентаризації наявних коштів (а.с. 23), в якому вказано про фактичну наявність в касі 46538 грн. 80 коп., та зафіксовано нестачу у розмірі 127 000 грн. В письмових поясненнях в акті про результати інвентаризації наявних коштів від 04.03.2022 року касир - ОСОБА_2 повідомив, що грошові кошти з сейфу вилучив його роботодавець - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 без його дозволу на власні потреби.
Видатковим касовим ордером від 04.03.2022 року на суму 127 000грн. списано нестачу за актом про результати інвентаризації наявних коштів від 04.03.2022 року (а.с. 10).
28.03.2022 року позивач звертався з претензією № 29-03/2022/18/7 (а.с. 11, докази направлення а.с. 12) до відповідача про відшкодування 127000 грн. завданої позивачу шкоди на підставі п.5.3. Договору та акту про результати інвентаризації наявних коштів від 04.03.2022 року.
Претензія позивача отримана відповідачем та залишена без відповіді та виконання, що і стало причиною звернення позивача до суду.
Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення майнової шкоди у розмірі 127000 грн., завданої працівником відповідача та обумовленої п. 5.3. договору про надання послуг з надання персоналу від 01.03.2021 року.
Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) іншій особі; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до п.п. 1-3-ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на особу відповідальності, яка передбачена статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами був укладений договір надання послуг з надання персоналу від 01.03.2021 року який ними виконувався.
Пунктом 5.3.Договору сторони обумовили, що у разі нанесення персоналом (касиром) виконавця під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків шкоди замовникові, виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику таку шкоду протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання відповідної вимоги (претензії) замовника. Сторони домовились, що належними та допустимими доказами вини касира виконавця у заподіянні шкоди Замовнику будуть, зокрема, але не виключно, докази, зазначені в п. 3.15 договору.
Актом про результати інвентаризації наявних коштів від 04.03.2022 року за результатами інвентаризації наявних коштів в пункті надання фінансових послуг № 25102 позивача зафіксовано нестачу грошових коштів у розмірі 127 000 грн., які підтверджені касиром ОСОБА_2 , що є працівником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та за договором надання послуг з надання персоналу від 01.03.2021 року виконував обов'язки касира за замовленням позивача.
Завдана працівником відповідача шкода у розмірі 127000 грн. відповідачем не відшкодована, позивачем підтверджена належними і допустимими доказами, відповідачем не заперечена, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вважає позов доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому є таким, що підлягає задоволенню,
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладені обставини справи та вищенаведені приписи законодавства суд вважає позов обґрунтованим і задовольняє повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.
Платіжним дорученням №ПФ433488 від 02.06.2022 року позивачем сплачено 2481 грн. судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн., представник позивача адвокат Войтов О.А. надав суду копії: договору про надання правової допомоги від 01.07.2020 року, укладеного позивачем з адвокатом Войтовим О.А.; ордеру серії ВІ №1090773 від 27.05.2022року; протоколу узгодження вартості послуг №27 від 27.05.2022 року на суму 12000 грн.; акту приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 30.05.2022 року на суму 12000 грн.
Судом враховано, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “НоваПей”, як замовником, та адвокатом Войтовим Олександром Анатолійовичем укладено договір про надання правової допомоги від 01.07.2020 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:
п. 3.1. - за правову допомогу, передбачену п.1.2. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком до цього договору;
п. 4.1. - розмір оплати наданих адвокатом послуг, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору;
п. 4.2. - надані адвокатом послуги сплачуються замовником після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, якщо інший порядок оплати не передбачений відповідним додатком до цього договору.
27.05.2022 року до договору про надання правової допомоги від 01.07.2020 року сторонами укладено додаток - Протокол узгодження вартості послуг №27, в п. 1 якого погодили види правової допомоги та їх вартість:
первинна консультація замовника, визначення норм права, що регулюють правовідносини сторін - 4000 грн.;
збір доказів по справі: ознайомлення з матеріалами, збирання необхідних документів, вивчення судової практики - 4000 грн.;
підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення матеріальної шкоди, інших клопотань/заяв - 4000 грн. Загалом -12000 грн.
Також сторони обумовили, що вартість адвокатських послуг, які зазначені в п.1 цього протоколу оплачується замовником на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг протягом 10 календарних днів з моменту набуття чинності судовим рішенням у вказаній вище справі (п. 2).
Акт прийому передачі виконаних робіт від 30.05.2022 року містить перелік наданих послуг адвокатом Войтовим О.А., обумовлених п.1. протоколу узгодження вартості послуг №27 від 27.05.2022 року до договору про надання правової допомоги від 01.07.2020 року на суму 12000 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При розгляді заяви позивача суд враховує правову позицію об'єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Відтак, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн., а разом 14481 грн.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НоваПей”, код ЄДРПОУ 38324133, місцезнаходження: 03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, офіс 1304 - 127000 грн. шкоди, 14481 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.10.2022 року.
Суддя В.М. Грачов