79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.10.2022 Справа № 914/1806/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Обухівське водопровідно-каналізаційне підприємство
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайм"
про стягнення 35760,65 грн.
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Обухівським водопровідно-каналізаційним підприємством до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайм" про стягнення 35760,65 грн., з яких 27060,00 грн. - основного боргу, 4003,40 грн. - пені, 4303,58 грн. - інфляційних втрат та 393,67 грн. - 3% річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Позивач явку представника в судове засідання 18.10.2022р. не забезпечив, однак подав клопотання (вх.№20415/22 від 04.10.2022р.) про розгляд справи без участі представника Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства за наявними у справі матеріалами.
Відповідач явку представника в судове засідання 18.10.2022р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позов до суду не надходив.
Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
20.12.2021р. між Обухівським водопровідно-каналізаційним підприємством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (постачальник) укладено договір №210 на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ), відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується відповідно до заявок замовника організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами (ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо) автотранспорту замовника шляхом передачі останньому бланків-дозволів (талонів), які надають право на здійснення заправки паливно-мастильними матеріалами на мережах АЗС Постачальника (відповідно до п. 1.2 цього договору), а замовник у свою чергу зобов'язується оплатити та приймати бланки-дозволи (талони), необхідні для заправки паливно-мастильними матеріалами (далі - ПММ).
Пунктами 1.2. та 1.3. договору передбачено, що відпуск ПММ здійснюється у мережі автозаправних станцій постачальника (далі - мережа АЗС). Мережа АЗС - автозаправні станції, що включає мережу WOG, на яких замовник має право отримати ПММ відповідно до умов цього договору. З інформацією про перелік АЗС замовник може ознайомитися в мережі інтернет на сайті: https://inter-card.net. Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначаються у видатковій накладній.
Згідно із пунктами 3.1. та 3.2. договору, спосіб розрахунків за ПММ - безготівковий формі у національній грошовій одиниці України за рахунок коштів загального фонду бюджету Обухівської міської територіальної громади за КЕКВ 2610 по коду програмної класифікації 0216030. Розрахунок за ПММ здійснюється замовником лише за фактично отримані ПММ на підставі пред'явлених постачальником рахунку на оплату та/або видаткової накладної, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання ПММ.
Відповідно до пункту 3.4. договору, постачальник на підтвердження свого обов'язку, що випливає з цього договору, видає замовнику бланки-дозволи відповідного номіналу, марки на всю кількість оплачених ПММ згідно з видатковою накладною. Бланки-дозволи, у розумінні цього договору, є разовими та мають строк дії (строк дії бланку-дозволу зазначається на зворотній стороні бланку-дозволу). Бланки-дозволи після отримання ПММ за цим договором вважаються погашеними та, відповідно, є недійсними. Бланки-дозволи після закінчення строку їх дії вважаються не дійсними, не приймаються в мережі АЗС Постачальника та не підлягаю1 обміну, а кошти, сплачені Замовником за не отримані ПММ по бланкам-дозволам, строк дії хких закінчився, не підлягають поверненню. Постачальник гарантує, що бланки-дозволи є чинними, строк їх дії становить не менше 3 місяців з дати передачі замовнику, вони не будуть анульовані протягом строку дії і можуть бути пред'явлені у мережі АЗС або безоплатно замінені на нові з новим строком дії при їх не використанні протягом терміну дії.
Відповідно до пункту 4.9. договору, у разі отримання замовником або його представником відмови від постачальника на реалізацію права замовника на здійснення заправки ПММ автотранспорту замовника на мережі АЗС, постачальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів із моменту отримання такої вимоги повернути кошти за не отовареним бланком-дозволом (талоном) або вжити всіх необхідних дій для усунення порушення права Замовника на заправку ПММ автотранспорту замовника.
Пунктом 4.10. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний за прострочення повернення коштів у строк, що перевищує 3 (три) банківські дні з моменту отримання такої вимоги, повернути кошти за не отовареним бланком-дозволом (талоном) на мережі АЗС Постачальника та сплатити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення за весь період прострочення.
Позивач відповідно до платіжного доручення №50 від 24.12.2021р. здійснив оплату на суму 44919,60 грн. 21.12.2021р. між сторонами також підписано видаткову накладну №489 на суму 44919,60 грн., в наслідок чого відповідач передав позивачу талони в обсязі 1660 літрів.
Як стверджує позивач, ним було здійснено заправку за талонами, наданими постачальником на суму 17859,60 грн., що є еквівалентною 660 літрів, однак залишковими талонами на суму 27060,00 грн., що є еквівалентно 1000 літрів, замовник не може скористатися у зв'язку з неодноразово отриманою кількістю відмов на автозаправних станціях.
Як зазначено у позовній заяві, позивачем неодноразово через електронну пошту, що зазначена в пункті 1.5. договору, було направлено вимоги про вжиття необхідних дій для усунення порушення права замовника на заправку ПММ автотранспорту замовника, але, як стверджує позивач, відповідачем ігноруються дані вимоги: №50А від 08.02.2022 року; №56А від 22.02.2022 року; №79 від 15.03.2022 року.
Як вказано у позовній заяві, станом на 03.08.2022р. відповіді від постачальника на вимоги замовник не отримав, будь-яких необхідних дій для усунення порушення права замовника на заправку ПММ автотранспорту замовника не виконано та не повернуто оплачені кошти за пальне на загальну суму 27060,00 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо повернення сплачених йому коштів, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4003,40 грн. (за період з 08.02.2022р. по 03.08.2022р.).
Крім того, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 393,67 грн. - 3% річних (за період з 08.02.2022р. по 03.08.2022р.) та 4303,58 грн. - інфляційних втрат (за період з 08.02.2022р. по 30.06.2022р.).
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 35760,65 грн., з яких 27060,00 грн. - основного боргу, 4003,40 грн. - пені, 4303,58 грн. - інфляційних втрат та 393,67 грн. - 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 20.12.2021р. між Обухівським водопровідно-каналізаційним підприємством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (постачальник) укладено договір №210 на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується відповідно до заявок замовника організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами (ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо) автотранспорту замовника шляхом передачі останньому бланків-дозволів (талонів), які надають право на здійснення заправки паливно-мастильними матеріалами на мережах АЗС Постачальника (відповідно до п. 1.2 цього договору), а замовник у свою чергу зобов'язується оплатити та приймати бланки-дозволи (талони), необхідні для заправки паливно-мастильними матеріалами (далі - ПММ).
Відповідачем на виконання умов договору передано талони на отримання товару, що підтверджується видатковою накладною №489 від 21.12.2021р. на суму 44919,60 грн., що еквівалентно 1660 літрів пального.
Позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар відповідно до видаткової накладної №489 від 21.12.2021р., що підтверджується платіжним дорученням №50 від 24.12.2021р. на суму 44919,60 грн.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
З аналізу суті правовідносин між сторонами вбачається, що під поставкою товару розуміється саме фактична поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки.
Підписана сторонами видаткова накладна підтверджує факт передачі талонів на пальне, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» від 20.05.2008р. №281/171/578/155 талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Позивачем долучено до матеріалів справи талони на дизельне паливо в кількості 1000 літрів (100 штук по 10 літрів), термін дії яких - 21.12.2022р., які позивач не зміг з незалежних від нього причин обміняти на АЗС на відповідне паливо.
В матеріалах справи міститься вимога №50А від 08.02.2022р., що адресована відповідачу, в якій позивач зазначає про неможливість скористатися залишковими талонами на суму 27060,00 грн., що еквівалентно 1000 літрів та просить вжити всіх необхідних дій для усунення порушення права замовника на заправку ПММ автотранспорту замовника
При цьому, як вказано у вимозі, позивач просить у разі неможливості вжиття всіх необхідних дій для усунення порушення права замовника на заправку ПММ автотранспорту замовника, повернути оплачені кошти за пальне в розмірі 27060,00 грн. Крім того, в матеріалах справи містяться вимога №79 від 15.03.2022р., вимога №56А від 22.02.2022р., вимога №168 від 20.06.2022р.
Із матеріалів справи вбачається надіслання вимоги №56А від 22.02.2022р. на електронну адресу відповідача prime_light@ukr.net - 01.03.2022р., що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача, яка посвідчена в порядку, передбаченому законом. Останню вимогу №168 від 20.06.2022р. надіслано поштовим зв'язком, що підтверджується копією накладної Укрпошти № 0870202421274 від 20.06.2022р.
Учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (Постанова ВС від 19 січня 2021 року у справі N 922/51/20).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач не надав відповіді на відправлені йому вимоги, тобто не вжив усіх можливих необхідних заходів в інтересах позивача, який є замовником за договором. Відзив на позов відповідачем не надано.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Цей підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні у справі J.K. AND OTHERS v. SWEDEN (заява №59166/12) ЄСПЛ наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо реалізації ним придбаних у відповідача талонів лише частково та неможливості реалізації решти талонів - 100 штук на суму 27060,00 грн.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» зобов'язань за договором, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 27060,00 грн. грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути отриманий згідно з умовами договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Докази поставки товару на вказану суму чи повернення відповідачем вказаної суми позивачу в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.9. договору, у разі отримання замовником або його представником відмови від постачальника на реалізацію права замовника на здійснення заправки ПММ автотранспорту замовника на мережі АЗС, постачальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів із моменту отримання такої вимоги повернути кошти за не отовареним бланком-дозволом (талоном) або вжити всіх необхідних дій для усунення порушення права Замовника на заправку ПММ автотранспорту замовника.
Пунктом 4.10. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний за прострочення повернення коштів у строк, що перевищує 3 (три) банківські дні з моменту отримання такої вимоги, повернути кошти за не отовареним бланком-дозволом (талоном) на мережі АЗС Постачальника та сплатити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення за весь період прострочення.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог пеня нараховується позивачем за період з 08.02.2022р. по 03.08.2022р. Однак враховуючи те, що вперше вимога була надіслана на адресу відповідача 01.03.2022р., а відповідно до пункту 4.9. договору постачальник зобов'язаний повернути кошти за не отоварене пальне протягом 3 (трьох) банківських днів із моменту отримання такої вимоги, тому першим днем невиконання відповідачем грошового зобов'язання є не 08.02.2022р., а 05.03.2022р.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обраний позивачем період нарахування пені, судом здійснено перерахунок пені за період з 05.03.2022р. по 03.08.2022р.
Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути не 4003,40 грн., а 3632,71 грн. пені.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що першим днем невиконання відповідачем грошового зобов'язання є 05.03.2022р., беручи до уваги заявлені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з 05.03.2022р. по 30.06.2022р. та перерахунок 3% річних за період з 05.03.2022р. по 03.08.2022р.
Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати в розмірі 3809,66 грн. та 3% річних в розмірі 338,06 грн. 3% річних.
Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №1958 від 04.08.2022р.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2417,16 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" (79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Єфремова, 84/1Б, ідентифікаційний код юридичної особи 42151468) на користь Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства (08703, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 130В, ідентифікаційний код 25690247) 27060,00 грн. - основного боргу, 3632,71 грн. - пені, 3809,66 грн. - інфляційних втрат, 338,06 грн. - 3% річних та 2417,16 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.10.2022р.
Суддя Петрашко М.М.